Субота

16.02.2019

13:01

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Анатолій КРИЛОВЕЦЬ: «Я не знаю, яким, ким і де б я був, якби не поезія…»

Анатолій Криловець – відомий український поет, тонкий глибокий лірик, людина з величезним науковим багажем. А ще він – кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови і літератури, ініціатор відкриття спеціальностей «Українська мова та література» і «Літературна творчість» в Національному університеті «Острозька академія», член Національної спілки письменників України, відмінник освіти України. Перу поета належить вісім книг: «Великдень гряде!», «Скресання», «Друга чаша», «Птаху судились крила», «Квітка щастя» та ін. Він є лауреатом Всеукраїнської літературної премії «Благовіст» за збірку поезій «Моя вселенська тимчасовість» та лауреатом премії імені Валер’яна Поліщука за книжку «Поезії взаємне почуття». 

Народився Анатолій Криловець 20 лютого 1961 року в селі Городище Корецького району Рівненської області. Там і промайнуло його дитинство, про яке поет згадує хоч і з посмішкою, але дещо сумною. Бо зростав на хуторі, де не було електрики й інших сучасних пристосувань. Аби здобути середню освіту, довелося навчатися у трьох школах. В його рідному селі шлях до школи був не близький – понад 5 км, а 9-10 класи він закінчував у школі сусіднього села Великі Межи­ричі, дорога до якого було ще довшою.

Однак саме далекий шлях до школи певною мірою посприяв поетичним спробам юнака. Пригадує Анатолій випадок, коли перепочиваючи в дорозі, він поділився з батьком враженнями про нову радіолу, а батько з того приводу написав перший і останній в своєму житті вірш. Це настільки сподобалось Анатолію, що вже з другого класу він почав віршувати.

Перші серйозні вірші з’явилися в старших класах. Зокрема, коли поет навчався у 8-му класі, проходив конкурс «Весна-красна», і його поезію «Люблю весну» опублікували в газеті «Зірка». Як виявилось, в цьому вірші Анатолій ідеально потрапив у ритми Володимира Сосюри. Після цього були й інші конкурси та перемоги, поезії юного автора публікували в місцевих газетах. Хоча, як розповідає Анатолій Олександрович, дуже любив математику, точні науки, і досі вважає, що в нього математичний склад мислення. Навіть має вірш, який називається «Формула всесвітнього тяжіння». Улюбленим предметом Анатолія була хімія, він добре знав цю науку, був неодноразовим переможцем олімпіад та входив до десятки кращих школярів-знавців хімії в області. Навіть після закінчення школи подав документи на біохімічний факультет до київського вузу. Але там йому сказали: «Якщо вступиш – навчатимешся у Москві». В чужий та ще й такий далекий край хлопець їхати не захотів. Тому залишився в Рівному, рік працював автослюсарем та паралельно готувався до вступу на філологічний.

– Не вистачило фантазії, і став поетом, а не математиком, – жартівливо каже він.

Через рік вступив до Рівненського педінституту на українську філологію, який закінчив 1983 року з відзнакою. Поет пригадує, як при направленні не могли обрати йому місце роботи. Тоді один з очільників сказав: «Раз Криловець – іди у Крилів!». В Крилівській сільській школі свого ж району Анатолій Олександрович пропрацював 4 роки і одну чверть вчителем української мови і літератури.

Згодом вирішив займатись наукою. Чотири роки викладав у Рівненському державному педагогічному інституті, після чого ще чотири – навчався в аспірантурі та докторантурі Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. З числами у пана Анатолія, як він зізнається, пов’язано чимало чи то збігів, чи то містики. У 1991 році видав першу збірку віршів – «Великдень гряде!». Вона викликала чимало позитивних вражень та високих оцінок. Друзі та знайомі радили Анатолію вступати до Національної спілки письменників України. Готуючи до видання другу збірку «Скресання», потрібно було вказати номер замовлення. І автор назвав довільне число – 854. Рівно стільки днів пан Анатолій чекав на прийняття до спілки. І все ж таки 10 листопада 1995 року поет став членом НСПУ.

З жовтня 1994 року й донині Анатолій Криловець працює в Національному університеті «Острозька академія». Саме він став ініціатором відкриття спеціальностей: спочатку «Українська мова та література», а через рік – «Літературна творчість», де й навчає спудеїв майстерності пера.

– Для творчості передусім потрібен талант. Якщо в людини немає хисту, зробити з неї першокласного геніального письменника ми не можемо. І, зрештою, не ставимо перед собою такої мети. Тим паче, ми знаємо багатьох талановитих авторів, які не вчились на «Літературній творчості», не мають філологічної освіти, працюють лікарями, інженерами тощо, але тим не менше змогли себе гарно проявити в поезії або прозі.

Анатолій Олександрович каже, що «Літературна творчість» – не є винаходом новітнього часу, віршувати вчили і в давні роки. Важливо, щоб людина, яка закінчила таку спеціальність, вміла цінувати літературу, знала, що варте уваги, а що ні, могла відрізнити зерно від полови. За словами викладача, «виховуючи гарного поета чи письменника,  тим самим виховуємо гарного читача».

У 2011 році Рівненська обласна організація НСПУ заснувала літературну премію імені Михайла Дубова, яка щорічно присуджується за кращий літературний дебют в номінаціях «Поезія», «Проза», «Літературна критика і літературознавство». Ініціатором заснування цієї премії став Анатолій Криловець, для якого Михайло був хорошим другом та шанованим поетом. Слід зазначити, що до участі в конкурсі на здобуття премії ім. Михайла Дубова допускаються особи до 33 років, які народилися, проживають або працюють (навчаються) на території Рівненської області. Чому до 33? Бо саме у 33 роки помер Михайло Дубов, не будучи визнаним за життя. П’ять книг автора побачили світ вже після його смерті. Приємно, що цьогорічними лауреатами премії стали практично наші земляки: студент Острозької академії Володимир Савчук, уродженка міста Нетішин Ольга Прохорчук та учень 2 класу Вельбівненської ЗОШ Острозького району, син Анатолія – Володимир Криловець. Незважаючи на свій ще зовсім юний вік, Володя має вже три збірки, а його вірші друкувались в альманасі «Погорина», дитячих часописах «Пізнайко» та «Малятко».

Сьогодні Анатолій Криловець зізнається, що його все більше й більше «тягне» література, так би мовити, «забирає» від науки. За його словами, починаючи з 2011 року почав багато писати та все більше часу й уваги приділяти творчості. Упродовж цього періоду видав три збірки: «Поезії взаємне почуття» (2012), за яку був удостоєний премії імені Валер’яна Поліщука, «Птаху судились крила» (2014) та «Квітка щастя» (2014). Поезія стала для нього способом життя і мислення.

– Я не знаю, яким, ким і де б я був, якби не поезія, – говорить автор. – Поезія – це і сповідання, і психотерапія, це і рятування в скрутних ситуаціях. До прикладу, в Америці, якщо у людини є певні емоційні проблеми, вона йде до психолога, платить йому гроші, і він допомагає їй їх вирішити. Для того, хто пише, психолог не потрібен. Він самолікується творчістю. Поезія – це і насолода, і мука.

Справді насолодою для читача, особливо читача-романтика, є інтимна лірика поета. Його ніжні та чуттєві, відверті та пристрасні вірші здатні захоплювати так, як захоплює кохання з першого погляду. Є у нього гумористичні та іронічні твори, для деяких поезій він не шкодує гри, епатажу, гумору, але як кажуть, сміх сміхом, та все ж на першому місці лірика. Нині автор працює над поемою «Корона» про Острозьку академію, її новітнє відродження. Ще він має книгу іронічної поезії, яку також планує видати.

– Якщо є якась висока мрія, до неї треба йти, незважаючи ні на що, спотикатися, падати, оббивати коліна… І якщо дуже забажати, вона обов’язково здійсниться, – переконаний поет.

На запитання, чи святкуватиме Всесвітній день поезії, автор з посмішкою відповідає: «Обов’язково вип’ю чарку… чаю». Напередодні такої творчої дати Анатолій Криловець зичить усім поетам та шанувальникам поетичного слова щастя, добра, здійснення мрій та любові, «бо без любові не буває поезії».

– Захочеш і будеш! В людині, затям, лежить невідгадана сила… – словами Олега Ольжича поет бажає кожному йти до своєї мети, розвиватись та завше вірити у свої сили.

Євгенія ПОЛІЩУК

№ 12 від 21 березня 2014 р. Категория: Літературна творчість, книги | Просмотров: 869 | Добавил: Євгенія | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]