Понеділок

18.02.2019

05:04

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

«Без своєї роботи життя не уявляю»
У  школі їй пропонували вступати до педагогічного і, можливо, з неї вийшла б хороша вчителька. Однак вона вибрала фах економіста і до того, як очолити острозьких поштовиків, працювала на усіх ділянках поштової служби. Саме цей досвід і допоміг Тетяні Тоненчук стати успішним керівником, який вміє вислухати і почути, замінити при потребі будь-якого підлеглого. При цьому Тетяна Іванівна без роздумів каже, що вона – щаслива жінка...

Вона народилася в Росії, а в Острог переїхала з мамою у 1980 році. Після закінчення Острозької школи №2 вступала до Тернопільського фінансово-економічного інституту. Перша невдала спроба дала змогу здобути досвід роботи у торгівлі – Тетяна працювала продавцем в магазині Коопторгу, який розміщувався в сьогоднішньому приміщенні банку «Аваль». (До речі, її мама все своє трудове життя віддала торгівлі, де і нині трудиться). До інституту вступила наступного року, здобула фах економіста і за направленням пішла працювати в колгосп «Горинь» економістом. На той час вона була вже заміжня.

– З чоловіком Сергієм ми росли на одній вулиці, як кажуть, разом грали у войнушки, але увагу один на одного не звертали, – розповідає Тетяна Іванівна. – Зустрічатися почали вже після його служби в армії. З «Горині» я пішла в декрет – у нас народився Саша, який сьогодні вчиться в Львівській академії сухопутних військ, згодом народилася Аня, нині десятикласниця. Працювати на пошту я прийшла в 1998 році, коли вакантною була посада ревізора. Через рік стала бухгалтером по зарплаті, ще через рік економістом, стільки ж трудилась заступником начальника острозького вузла поштового зв’язку.

Тетяна Іванівна зізнається, що заміняти на посаді Надію Миколаївну Поліщук було страшнувато. Тоді вона питала у начальника Рівненської дирекції «Укрпошти» Василя Глущука: «Якщо у мене не вийде, чи зможу я піти з цієї посади?» У відповідь почула: «А Вам не соромно буде?»

Спочатку у її підпорядкуванні було близько 150 поштовиків Острожчини. Згодом, після початку експерименту з об’єднання острозьких і здулбунівських поштовиків їх стало 220. Однак, за словами співрозмовниці, тоді у 1993 працювати було легше: плани виконувались, бо була стабільність і купівельна спроможність людей вища. Щодо ефективності самого експерименту, то він дав економію коштів за рахунок скорочення персоналу, а ось відсутність відділу сортування в Острозі нині не сприяє оперативному вирішенню проблем, які інколи виникають з доставкою пошти. Бо з’ясовувати їх потрібно через Рівне. Але на будь-якій ділянці роботи спрацьовує людський фактор: людина відповідальна – все буде добре. Саме тому Тетяна Іванівна ретельно підбирає підлеглих, головним критерієм у її виборі є чесність і вміння працювати з людьми.

– Листонош підбирають начальники відділень, погоджують зі мною, з кожним я проводжу співбесіду. Так і мій заступник свого часу була начальником відділення, здобула необхідний досвід і знає кожну ділянку роботи, – пояснює співрозмовниця. – Минулого року у Вілії і Кутянці виникла ситуація, коли не було начальників відділень. Ми разом із заступником їздили туди впродовж місяця, працювали, і пошта не закривалася. Коли замовлення на передплату ще не були автоматизовані, ми робили це в ручному режимі, люди разом зі мною працювали в гарячі періоди цілодобово. І нині інколи доводиться допомагати підлеглим пошту розвантажувати, адже я за всіх відповідаю, тому з усіх ситуацій повинна знайти вихід.

Відповідальність Тетяни Іванівни завжди була запорукою довіри керівництва. Василь Глущук знав, якщо вона дала слово зробити план, вона його зробить. А хороші показники в роботі – це і є задоволення, яке Тетяна Іванівна від неї отримує. Свій телефон вона не вимикає у вихідні, у відпустці, бо завжди готова вислухати і допомогти у вирішенні проблем, бо робота для неї дуже важлива.

– Звичайно, якби не підтримка сім’ї, то важко було б працювати. Якщо на початку мої домашні не дуже хотіли, щоб я була начальником, то тепер розуміють, що я живу роботою, – веде далі жінка. – Тому і я стараюсь робити все, аби сім’я не страждала від моєї зайнятості. Яка б втомлена не поверталась з роботи, завжди питаю доньки, що потрібно допомогти. А ще в житті мені дуже допомагає церква. Бо на службі, з допомогою проповідей отця Віктора ти розумієш, якими другорядними є матеріальні блага. Віра навчила мене прощати, з любов’ю відноситись до людей.

З любов’ю Тетяна Тоненчук відноситься і до квітів, кулінарії – це її хобі. Тому окрім інформаційних «Голос України», «Газети по-українськи», передплачує газети «100 секретів», «Люблю цветы», які додають натхнення і тепла у житті цій привітній жінці.

Напередодні Міжнародного жіночого дня Тетяна Іванівна вітає усіх ветеранів, працівників ЦПЗ №3 «Рівнепошта», які не зважаючи на цьогорічні складні погодні умови, інші проблеми, трудяться на благо людей. Вона бажає колективу оптимізму, здоров’я, добробуту і радості у житті.

Олена ТОЛОЧИК
Просмотров: 370 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 5.0/2
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]