Вівторок

19.02.2019

14:13

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Болить в душі Афганістан...
Сум пам’яті і радість сьогодення, гіркі спогади і теплі побажання подарував урочистий концерт, присвячений вшануванню учасників бойових дій на територіях інших держав і 23-ій річниці виведення військ СРСР з Афганістану. Його родзинкою стала частина програми, яку подарував присутнім у залі колишній афганець, Заслужений артист України Володимир Коваленко.

До 1979 року ми знали про Афганістан небагато: основа економіки – сільське господарство, більша частина населення живе за межею бідності. Після цієї дати слово „Афганістан” у нас стало асоціюватися зі словом „війна”.

– Будь-яка війна – це катастрофа для людства, а рани афганської кровоточать і досі. Адже для багатьох сімей – це втрати синів, батьків, чоловіків, – кажуть ведучі заходу Андрій Дяков та Наталія Ясінська. – Тоді молоді люди свято вірили, що виконують інтернаціональний обов’язок, і, на жаль, назавжди залишились 20-річними...

Цю думку продовжив і перший заступник голови Рівненської облдержадміністрації Анатолій Юхименко, який був присутній на концерті разом із міським головою Олександром Шикером, головою Острозької райдержадміністрації Василем Думою, головою Острозької райради Рустамом Хутизом.

– Коли я вчився у Рівненському сільськогосподарському технікумі, разом зі мною вчилися Саша Коробчук і Анатолій Бесараб, – згадав Анатолій Олексійович (фото 1). – В 1999 році на посаді заступника голови ОДА мене запросили в технікум і ми покладали квіти випускникам технікуму, які загинули в Афгані. На меморіальній табличці я прочитав прізвища цих двох хлопців... З тих пір, зустрічаючись з воїнами-інтернаціо­налістами, я завжди питаю, чи не служили вони разом із цими хлопцями. Пройшло 23 роки, і говорити, що війна закінчилась – неправильно: не всі тіла повернуті на батьківщину, не згас біль втрат. Від імені обласної влади я вибачаюсь за те, що не все залежне від нас робимо для афганців. І на рівні центральної влади є нерозуміння ваших проблем. Серед усіх цінностей є дві найдорожчі: життя і любов. Хай ваше життя, шановні колишні афганці, буде щасливе, зігріте коханням і увагою. Дякую вам за ваш подвиг.

Війна навчила цінувати дружбу і порядність тих, хто побував у її лоні. Тому острозькі афганці не втратили вміння дружити і любити. Про це говорить голова спілки ветеранів Афганістану Острожчини Володимир Гурніцький:

– Стало доброю традицією збиратися тут багато років поспіль, аби вшанувати пам’ять загиблих і потиснути руки живим. На війні були сміливість і зрада, біль і радість життя. Я часто задумуюсь над тим, кому було легше на цій війні: солдату чи матері, яка чекала свого сина? – розмірковує Володимир Феліксович (фото 2). – Так склалося в житті, що я ховав Юрія Велігурського, Олексія Андрєєва, які навічно залишились молодими... Зараз ми часто збираємося з хлопцями, бо нам є про що помовчати. У нас невелика організація, але ми стараємося пам’ятати і вшановувати тих, хто не повернувся з афганського горна. У кожній школі, де вчилися наші афганці, ми відкрили меморіальні дошки. У травні плануємо відкриття пам’ятного знака в центрі міста. Величезна подяка голові РДА Василю Думі, міському голові Олександру Шикеру, першому заступнику голови РОДА Анатолію Юхименку за підтримку у цій добрій справі.

Хвилиною мовчання вшанували присутні на заході пам’ять загиблих в Афганістані.

Пісню про Афганістан виконує Андрій Дяков і запрошує на сцену колишнього афганця, а нині Заслуженого артиста Украї­ни Володимира Коваленка (фото 4, 5).

– Мені приємно було отримати запрошення від давнього друга Володимира Гурніцького, і я з радістю прийняв його, – ділиться гість. – Час біжить, відходить у минуле пережите, але в серці залишається біль і спогади. Я дякую усім вам за пам’ять, шану, адже ця війна торкнулся кожної сім‘ї. Дякувати Богу, що ми зустрічаємося.

Артист одразу захопив зал своїм вокалом, а майстерність і душевність виконання підсилювалася його зовнішнім виглядом статечного офіцера: форма-„пісчанка” в численних нагородах, берці. Воїстину колишніх офіцерів не буває – про це йшлося у пісні „Офіцерська дружба”. Звучала на сцені і нова пісня „Алмаз”. Усі твори були пронизані болем пережитого, щирими емоціями, які супроводжувались демонстрацією слайдів про війну. Володимир Коваленко спускався зал, тиснув руки своїм побратимам, серед яких був і його однокласник Сергій Драчук, нині голова Українківської сільради. Артист розповів, що 2 роки сидів із ним за однією партою.

Пісенну естафету гість передав Анатолію Нейло (фото 3), теж колишньому афганцю, а потім, переодягнувшись, продовжив свій виступ більш мажорною частиною. Пісні „Батьківський дім”, „Марічка”, „Розпрягайте, хлопці, коні” налаштували присутніх на радісний настрій. Виступ Володимира Коваленка не залишив байдужим нікого – зал гучно аплодував. На завершення усі острозькі воїни-інтернаціоналісти разом із ним на сцені виконали афганський гімн як символ продовження життя (фото 6).

Олена ТОЛОЧИК
Просмотров: 670 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 1
1 132  
класний мужик

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]