Середа

20.02.2019

12:32

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Боровся за незалежність і словом, і ділом

Тихо і непомітно пішов від нас в небуття голова міської організації Всеукраїнського об’єднання ветеранів України Віктор Сокол. Сьогодні ми віддаємо останню шану цій чудовій людині, патріоту України, невтомному трудівнику. 

Він створив на своєму ентузіазмі організацію ветеранів, був її головою і душею, вболівав за долю народу, України, за наших ветеранів, учасників Великої Вітчизняної війни, вояків УПА. Кошти в організації були жалюгідні, але Віктор Макарович намагався якось їх знайти, щоб привітати ветеранів зі святом, поздоровити ювілярів, допомогти пенсіонерам у скрутну годину.

Хотілось би акцентувати увагу ще й на тому, що Віктор Сокол був дуже скромним, невтомним у пошуках коштів на ветеранську організацію. Він підтримував тісний зв’язок з підприємцями, керівниками підприємств, установ та організацій, які не відмовляли у наданні допомоги.

Народився Віктор Сокол 14 лютого 1930 року в селі Завадинці нині Хмельницької області. Мати – сільська трудівниця. Батько був репресований у 1933 році. Тяжке дитинство сина «ворога народу», страшні роки Голодомору залишили слід на долі і психології. «Забрали все до зернини з комори і навіть висипали з горщиків все, що залишилося. Голодний, босий, як підеш до школи? Забрали батька. Сиротами стали. Один Бог знає, як виростали», – якось згадував Віктор Макарович.

Згодом доля закинула його на північ Російської імперії. Там закінчив Архангельський лісотехнічний інститут. Працював на різних посадах в лісовій галузі. Повернувся в Україну у 70-х роках. Працював інженером до виходу на пенсію на Острозькій меблевій фабриці. В кінці 80-х – на початку 90-х він був активним членом Народного руху України, разом із побратимами боровся за незалежність нашої держави. З кінця 1990 року до 1992 очолював районну організацію НРУ. Дуже позитивно зустрів Віктор Макарович Помаранчеву революцію.

А ще Віктор Сокол проявив себе як поет. Писав вірші і видав збірку у 2006 р. «Назустріч вітрам». У його творах знайшло відображення ставлення автора до людей, їх життя, до історичного минулого України, до краси природи.

Віктор Сокол прекрасно знав історію свого краю – Острожчини, древнього Острога, яке любив і присвятив цій темі свої вірші. Як він радів, що відкрилася Острозька академія! Згадував з теплотою краєзнавця Петра Андрухова, професора Миколу Ковальського у вірші «Відродження».

Турбувала поета доля України, боротьба за волю, за незалежність. У розділі «Тарасовими шляхами» він пише про Шевченка, про вшанування Великого Кобзаря острожанами.

Знайшла в творчості автора і проблема молоді. Він писав про випускників школи, про їхні мрії і сподівання, давав їм накази – «Не забувайте! Вас жде Україна! Ви повинні бути вірними їй!». А ще Віктор Сокол любив природу, вмів бачити її красу в звичайному буденному житті.

Помер Віктор Сокол після тривалої хвороби у жовтні цього року. Похований на своїй малій Батьківщині. Віриться, що пам’ять про вірного борця за незалежність збережеться на довгі віки.

Лариса НЕЧИПОРУК,
ветеран педагогічної праці

№52 від 20 грудня 2014 р. Категория: Люди і час | Просмотров: 239 | Добавил: Євгенія | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]