Середа

20.02.2019

12:21

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Чи було визволення?
Виповнюється 70 років з дня «визволення» Острога радянськими військами від німецької окупації. Я не випадково взяв слово в лапки. Для комуністів, прихильників радянської системи, зомбованих нею, хто не хоче вивчати історію, це було визволенням. А ось для національно налаштованих мешканців нашого краю, потерпілих під час репресій, всіляких чисток та інших антигуманних акцій це було черговим поневоленням.   

Місцеве населення ще добре пам’я¬тало прихід перших совєтів, які господарювали тут у 1939-1941 роках. Тоді зазнали репресій чимало свідомих громадян, які відстоювали позиції незалежної Української держави, країни, у якій ми зараз з вами живемо. Арешти та вивезення в Сибір, розстріли та знущання у 1939 році сприяли тому, що в 1944 році населення чекало радянські війська з великим острахом. З однієї сторони острожани хотіли якомога скоріше звільнитися від німецької окупації, з іншої – боялися приходу каральних загонів НКВС.

Трохи нагадаю історію. 15 січня о 14.00 Остріг покинули німці та угорці й великим обозом від’їхали в напрямку міста Дубно. Вже наступного дня, зранку, 16 січня до міста увійшли червоноармійці-розвідники та спільно з поляками, що допомагали возити солому, спалили міст на Вельбівно. Незрозумілою була тактика радянської армії: палити міст після того, як німецькі війська відступили? Дивує також співпраця червоноармійців та польської поліції, яка з 1943 року вірно служила німецькій окупаційній владі та палила українські села.

Того ж дня, увечері, коли радянські солдати покинули місто, відділ повстанців здійснив напад на склад зброї, який контролювала польська поліція. В цій акції упівці здобули віз зброї й амуніції. 17 січня вночі підрайонна боївка УПА знову здійснила напад на місто. Було здобуто 3 мотоцикли та бензин. Того ж таки дня на залізничній станції Оженин повстанці здобули багато угорської та німецької амуніції, лікарських приладів та радіоприймачів.

Після відходу німецької адміністрації в місті розпочалася повна анархія: хто обороняв, хто грабував, хто палив вночі будинки. Так були спалені будинки в центрі міста, в тому числі приміщення Будинку культури. Боїв за саме місто та села району практично не було.

Радянські війська взяли владу в місті лише 27 січня, тобто декілька тижнів в Острозькому районі ніякої влади не було. У місті (в приміщені в’язниці) залишився лише польський поліцейський гарнізон, що складався із 50 осіб. Того ж дня, 27 січня, підрозділ кінної розвідки 8-ї стрілецької дивізії на чолі з старшим лейтенантом Печкурою в с. Кургани відібрав 30 місцевих селян та, у помсту за 3-х раніше вбитих червоноармійців, їх розстріляв. Загинуло 20 осіб, четверо було поранено та шестеро врятувалися. Ці події відразу насторожили населення, і було зрозуміло, що «червоні визволителі» не набагато кращі за попередніх «коричневих загарбників».

Як згадує Ольга Руй: «В той час по селах та в місті шастав всякий злочинний люд, зокрема, дезертири з «совєтської» армії. Вони чинили над місцевими жителями насильство. Все це старались проконтролювати та забезпечити порядок бійці Української повстанської армії. Проте пізніше всі грабунки радянська влада приписала повстанцям – бандерівцям, які не були причетні до цього».

Як бачимо вже перші кроки радянської влади налаштували місцеве населення на переконання, що тяжкі часи для острожан не закінчилися і треба чекати ще гіршого від нового (старого) визволителя.

Микола БЕНДЮК
№4 від 25 січня 2014 р. Категория: Історія, краєзнавство і туризм | Просмотров: 246 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]