Четвер

21.02.2019

08:31

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Чи пам’ятаєте ви свого першого вчителя?
Галина ЩАВ’ЮК, працівник Острозької ЦРЛ:

– Мені здається, що першого вчителя ніяк забути не можна. У початкових класах він закладає те, що зберігається на все життя – основу грамотності як пересічного громадянина так і вченого чи міністра. Я навчалася у невеличкому селі Волосківці. У одному кабінеті одночасно займалися два класи, наприклад, 1-3 і 2-4. Моїм першим учителем була Марія Олексіївна. Вона сьогодні пенсіонерка і нині також живе у Волосківцях. Коли її зустрічаю, завжди із пошаною вітаюся, як і всі її учні. Як нині пам’ятаю, дітей було небагато – 9-12. Звісно, найбільшу увагу вчителька приділяла першачкам. Проте й інші діти увагою не були обділені, отримували знання і вміння достатні для навчання у старших класах. Ми не гірше виглядали у старших класах, ніж діти села Могиляни, де була середня школа.










Сергій ХАРЧУК, працівник Острозького обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою:

– Про першого вчителя Марію Петрівну Дусь, шкільні роки у мене залишились дуже приємні і світлі спогади. Навчався у Острозькій СШ №2, яку ще називали російською. У нас був хоч невеликий (16 учнів), але дуже дружний клас. В основному навчалися там діти військовослужбовців, хоча були корінні острожани. То був зовсім інший час, коли була повага до школи, вчителя, дисципліна. Сьогодні часи зовсім інші. Держава «примусила» педагога і торгувати на базарі, і фермером бути, аби якось вижити, поставити на ноги своїх дітей.











Олена ТОЛОЧИК, в. о. головного редактора газети «Замкова гора»:

– Дуже добре па­м’ятаю свою першу вчительку Лідію Володимирівну Власюк. Вона була вимоглива і справедлива, її руки завжди були в крейді, а біля столу на перерві завжди юрмились учні. Пам’ятаю, що під час уроків вона завжди ходила між рядами парт, даючи якісь вказівки індивідуально, щось підказуючи кожному. Пам’ятаю її правильний, каліграфічний почерк на дошці, в моєму щоденнику. Словом, хороша була вчителька, яка зробила з мене відмінницю.













Олександр УНДІР, педагог-пенсіонер, журналіст:

– Гай-гай швидко біжать літа за літами. Ось уже 50 років промайнуло, як незабутня моя перша вчителька Тетяна Петрівна Євтушок навчила мене читати і писати, рахувати і малювати, а найголовніше – бути добрим і працелюбним. Це було у Сіянцівській школі. А в Острозькій середній школі-інтернаті мене навчила любові до рідної мови, пізнавати ази класичної літератури, писати вірші моя найулюбленіша вчитель-словесник Тамара Андріївна Бабич. Саме завдяки їй я також став педагогом, а ще – поетом, благословивши на світ п’ять поетичних книг, у котрих є присвячені твори моїй першій учительці, а також незабутнім наставникам, які мене навчали в Острозі.










Людмила ДЕНИЩУК,
бухгалтер Національного університету «Острозька академія»:

– Моя перша учителька Марія Степанівна Кухта, на превеликий жаль, уже відійшла у вічність. Мені повідомили про її смерть і я була на похоронах. Ми навчалися у початкових класах ще у старому приміщенні, у якому тепер знаходиться гімназія. Перша вчителька для нас була як друга мама – не тільки вчила, але й виховувала, турбувалася про нас, розповідала життєві історії, які глибоко засіли в нашій свідомості і не раз знадобилися в житті. Звісно, у старших класах були інші вчителі, також хороші, які давали хороші знання, поглибили їх, але перша вчителька, як і перше кохання, ніколи не забуваються.










Ольга МАТВІЙЧУК, молода мама:

– Моїм першим учителем була Світлана Павлівна Олійник. Сьогодні вона працює завучем у Острозькій ЗОШ І-ІІІ ст. №3. Сталося так, що закінчивши першу школу, здобувши фах, ми деякий час були з нею колегами – я працювала вчителем трудового навчання. Я не мала досвіду роботи і моя перша вчителька мені дуже багато допомагала і як колега, і як мудрий наставник. Тож про неї можу сказати тільки хороше. До речі, наш клас для Світлани Павлівни, яка щойно закінчила навчальний заклад, був першим. Вона, як кажуть, у нас душу вкладала, була чуйною, доброю мамою і вчителем. Пригадуючи її роботу, я намагалась також бути схожою на неї, працюючи в школі з дівчатами.









Думками острожан цікавився Іван ГЛУШМАН
Просмотров: 730 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]