Субота

23.02.2019

09:31

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Древлянською мандрував Борис Тен
Вулиця Древлянська одна із середніх за протяжністю у нашому місті. Назву свою вона отримала ще в царські часи. Її не зачепили перейменування. Як і колись, так і тепер, вона з’єднує між собою два мікрорайони міста – Карпати і Кідри. У профілі ця магістраль міста виглядає літерою W.

Свою назву Древлянська вулиця отримала від племені, яке колись жило на теренах сучасної Острожчини. Древляни в 6 – 12 століттях проживали на Правобережжі Дніпра. Відомий історик, археолог, один з директорів музею в Острозі Йосип Новицький в їх честь запропонував назвати цю вулицю. Як бачимо вона прижилася і дійшла до наших часів.

Про свою вулицю, де прожив майже все життя, погодився розповісти острожанин, енергетик із 36-річним стажем роботи Юрій Билина. Він разом із мамою повернувся із далекого Казахстану у 1946 році. Тоді на вулиці Древлянській було лише кілька будинків із великими садибами. Тоді, як і нині, Древлянська закінчувалась на проспекті Незалежності. Але не повертала вона у районі вишки, як нині, а продовжувалась далі. Там де ще донедавна були бокси військової частини, вулиця круто повертала і закінчувалась біля одного із двоповерхових будинків, які острожани називають «досами». На місці теперішньої частини вулиці, яка тягнеться від магазину до проспекту Незалежності, були суцільні городи. Мій співрозмовник пригадує, що то була садиба Свинарчуків. Їх будинок, з червоної цегли, на проспекті Незалежності, навпроти кав’ярні «Сова», зберігся до наших часів.

– Древлянську тих часів я пригадую, як ґрунтову, зелену, тихеньку і чистеньку вуличку, – розповідає Юрій Євгенович. – Знаходилось на ній 5 будинків. Пригадую тоді жили у нашому районі родини Марковських, Гудових, Даненковичів, Слісарчуків та Туркевичів. Це були представники острозької інтелігенції. Зокрема, мій дід, отець Венедикт був не тільки священиком, але директором жіночого училища імені графа Блудова (на жаль, одним з останніх, бо поляки закрили його і зробили там гімназію).

У районі теперішнього садочка «Веселка» і багатоповерхових будинків за Польщі і до середини 60 років був дендропарк, який заклали ще за царських часів. Ним володів учитель училища імені графа Блудова Політаєв. Там було багато цінних порід дерев, рідкісний тоді у наших краях виноград. Залишки того дендропарку ще є тепер – наприклад сосни біля ДНЗ, поодинокі дерева між будинками. У 50-60 роках там функціонувала виставка досягнень народного господарства краю, де виставляли свою продукцію колгоспи, заводи і фабрики краю, звітували перед людьми і державою. Для цього були збудовані спеціальні павільйони, басейн, де експонувалася продукція. Десь в 70-х роках, коли там почали будувати будинки, і більшість дерев були зрубані.

Пригадуючи людей, які жили на Древлянській, Юрій Билина каже, що один із синів Гудових – Ігор Фролович, був інженером-залізничником, працював і жив у Львові. Одружений він був на дочці відомого священика Рихліцького – Вірі Михайлівні. Олександр Даненкович був полковником царської армії. Вони з дружиною мали двох дочок – Катерину (по чоловікові Пухтаєвич – вчитель базової 4-х класної школи при педучилищі в Острозі) і Марію (фронтовичка, до самої смерті працювала у психлікарні). Дочка Слісарчуків Міліца Олексіївна була педагогом.

В 50-60-роках вулиця Древлянська активно заселялась. Тоді там надавали ділянки під будівництво приблизно по 6 сотих. Свого часу на цій вулиці жив майбутній довголітній перший секретар райкому партії Іван Батура, ветеран війни, директор Слобідської школи, а потім для дітей з вадами слуху Микола Дзізінський, ветлікар Дудик, педагоги Коберники, тепер мешкають Римма Римарук (викладала російську мову у СШ №1, була піонервожатою), Ольга Нечипорук та багато інших.

В кінці 1950 років від Луцької до проспекту Незалежності поклали бруківку, пізніше – асфальт. Аби розвантажити від транспорту центр міста, Древлянська виконує функцію об’їзної дороги. В кінці 70 років звели кілька багатоповерхівок. У 1989 році відкрили садочок «Веселка».

Вулиця Древлянська є найвищою природною точкою в Острозі над рівнем моря. Разом з тим, тут знаходиться також найвищий рукотворний об’єкт нашого міста – ретранслятор. Вишку спорудили в 1968 році і її висота – 70 метрів. Мешканець вулиці, який тривалий час працював і нині ще трудиться на установі зв’язку, Володимир Ющук каже, що коли споруджували цей об’єкт, вже починали будувати овочеві бази торгового підприємства. Тепер там знаходиться одна з промбаз міста, де працюють підприємства «Острозька кераміка», «Дах», виготовляють будівельні блоки, твердопаливні котли, ремонтують автомобілі та ін. Ще на цій вулиці знаходиться один із гуртожитків Острозької академії, невеликий магазинчик.

Древлянська має невеличкий однойменний провулок. Він з’єднує цю вулицю із вулицею Луначарського. Свого часу, це був заїзд до будинку, який знаходився трохи далі від дороги. Коли підшукували йому назву, то Юрій Билина пропонував назвати його іменем письменника і перекладача, свого дядька Бориса Тена. Він часто бував у Острозі – приїжджав у гості до своєї тітки, бабусі Юрія Євгеновича, і неодноразово мандрував Древлянською. На жаль, до його пропозиції не дослухались.

Іван МОЧЕРНЯК
Просмотров: 1146 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 5.0/23
Всего комментариев: 3
3 Горець  
Напишіть про вулицю Городище

2 Степан Петрович  
Добре що про історію вулиць пишуть, з роками все забувається, а газета залишиться. Так тримати і далі!

1 українець  
Гарна стаття, цікаве дослідження. Треба дякувати автору і людям, які ще щось пам'ятають про наше місто. Гарну історію мають вулиці Академічна і Федорова, вони хоч маленькі але там також можна знайти цікаве...

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]