Вівторок

24.10.2017

08:34

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

І Дебальцеве, й Іловайський котел пройшов

Цьогоріч 14 жовтня, у день Покрови Пресвятої Богородиці, УПА та українських козаків, уперше відзначатиметься ще одне свято – День захисника України. Традиційно для козаків Покрова завжди була заступницею, оберігає Вона й нинішніх воїнів – українських солдатів, які боронять державу від зазіхань північно-східного сусіда-агресора. Упродовж року довелося захищати територіальну цілісність нашої держави в зоні АТО лейтенанту, старшому офіцеру мобілізаційного відділення Острозького районного військового комісаріату Роману Галібіну.

Двічі мобілізований добровольцем Роман рік провів у зоні бойових дій, а повернувшись додому, продовжує дбати про мир і безпеку у нашому місті. Після закінчення Острозької ЗОШ № 1 навчався у Бережанському агротехнічному інституті, який закінчив 2013 р. У травні минулого року під час другої хвилі мобілізації пішов добровольцем. Романа мобілізували відразу. Потрапив він у рівненський батальйон «Горинь».

– За два місяці підготовки на полігоні, по правді кажучи, навчали того, що реально не дуже пригодилось. Військовим спорядженням держава не забезпечила. Перед відправленням в зону АТО нам видали стрілецьку зброю, але що зробить автомат проти танка? Ми ж їздили на шкільних автобусах. Також дали лише одну форму, але таку, що я в ній тільки машину ремонтував. Берці теж були такими, що ходити в них не можливо. Усе довелось купувати самому, трохи допомогли волонтери, – розповідає Роман.

Після закінчення підготовки на полігоні Романа Галібіна назначили командиром взводу, незважаючи на те, що за віком він був наймолодшим у взводі. У його командування входило 30 осіб, хоча керівником він себе не позиціонував, а більшість із взводу – залишились й донині його товаришами.

– На полігоні, коли зустрілися з хлопцями, відразу їм сказав: я такий же, як ви. Давайте ладити, знаходити спільну мову і все буде добре. Так ми весь рік в зоні АТО один одного і підтримували. Я так само заступав у наряди, варив їсти. Ще й зараз дзвоню до хлопців, спілкуємось. Чесно, це дуже приємно, коли з «тихої» України хтось до тебе дзвонить, 2 – 3 хвилини поговориш, і вже стає легше. Так ми разом й Іловайський котел пройшли, і Дебальцеве, Старобешів, і під Маріуполем були, – розповідає мій співрозмовник.

Про сірі будні війни Роман говорить не дуже охоче, каже: служили, берегли себе й державу. Довелося відчути, що таке «гради», артилерія накривала.

– Коли «по телевізору» передавали затишшя, у нас були «гради». Взагалі, те, що кажуть з голубих екранів, – лише фрагменти правди, а то й суцільна брехня.

Найстрашнішим місяцем для Романа за увесь час перебування на сході був серпень минулого року, особливо День незалежності України.

– Коли розгорнувся Іловайський котел і нас взяли в оточення, 24 серпня ми – перші, хто звідти вискочив. Страшно було. Особливо страшно, коли їдеш на автобусі і бачиш, як тебе супроводжує гарматою танк. Йому ж досить було раз влучити й автобуса не було б. І важко було зимою, як взяли Дебальцеве. Ми прикривали наших, коли вони виходили, – розповідає захисник.

Попри усі жахіття війни, холодні зимові дні та ночівлі в конюшнях, взвод Романа в травні цього року в повному складі повернувся додому. Коли оголосили шосту хвилю мобілізації, хлопець знову записався добровольцем та попросився про переведення у батальйон «Горинь». Однак, йому відмовили, бо ще не пройшов реабілітації. Хоча Роман каже, що зараз почуває себе дуже добре, спочатку було важко, не вірилось, що він вдома, «там, де мирно й спокійно».

Роман Галібін також притримується тієї думки, що якби було дано наказ, наші солдати давним-давно розігнали усю ту нечисть і звільнили території. За його словами, це треба було зробити, ще як терористи прийшли у Слов’янськ. Можливо, тоді б нам вдалось зберегти Крим…

Напередодні свята Роман Галібін бажає усім захисникам, особливо хлопцям на сході, триматись і не здаватись. В цьому, на його думку, наша головна сила.

Євгенія ПОЛІЩУК

№ 41 від 10 жовтня 2015 р. Категория: Люди і час | Просмотров: 242 | Добавил: Євгенія | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]