Четвер

21.02.2019

22:45

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Історія одного портрета
Було це у 80-х роках вже минулого 20-го століття. На весілля молодих, які працювали в Острозькому райкомі партії (а для тих, хто родився і виріс значно пізніше, це вже давня і забута історія: це був політичний і адміністративний керуючий орган влади в районі) колектив подарував портрет Шевченка, вирізьблений на дереві і на зворотній стороні молоді дали обіцянку народити і виростити двійнят. Всі даруючі підписались на ньому як свідки клятви. Дійсно, у молодого подружжя згодом народились дві дівчинки, щоправда, не близнята. Тепер вони дорослі гарні молоді жінки.­  

А портрет десятиліттями зберігався як реліквія в сім’ї. В ХХІ столітті, вже бабусею, жінка влаштувалась на роботу в управління праці і соціального захисту населення райдержадміністрації і принесла з собою портрет Т. Г. Шевченка. Він довгий час прикрашав кабінет цієї установи.

Коли я зацікавилась саме цією темою, мені його подарували з реальною романтичною історією. Вона мене захопила, і я поділилась нею з сучасною молодою жінкою. Вона доволі скептично усміхнулась і з іронією сказала: «Ну, не знаю, якщо б мені подарували такий подарунок на весілля – я б з ними рік не розмовляла». Ні, ні, не подумайте погано про неї мої земляки, українці. Вона щиро любить Україну, з повагою відноситься до генія української нації і сама вишила і носить українську вишиванку. Справа в іншому, чомусь в останнє десятиліття змінились пріоритети. Більшість людей (не буду говорити про всіх) стали цінувати не духовне, а матеріальне. У моїй юності 60-х рр. ХХ століття я знала своїх однолітків, які напам’ять читали годинами «Кобзар». І це було не на офіційних конкурсах, хоча і сама приймала в них участь і виходила переможцем, а у туристичних походах, біля вогнища. І всі ми ними захоплювались і старались наслідувати.

Сьогодні, коли Україна незалежна і зроблено так багато для підняття ідеї української нації, навколо якої різні партії могли б об’єднатися, тим більше, що і Президент України ставить завдання щодо належної підготовки до відзначення 200-річчя від Дня народження Тараса Шевченка. Проте в нашому місті на 50-річчя відкриття пам’ятника Тараса Григоровича, що відзначалося не так давно, навіть не всі представники освітніх установ прийшли приклонитись до нього в цей день. То ж хотілося б, щоб ми любили, знали і поважали Україну і поводирів українських в душі як святиню. Любили, а не лише говорили про любов до них.

Оксана ДОБРОЖАНСЬКА

Просмотров: 244 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]