Четвер

21.02.2019

08:23

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Як зароджувався і працював Рух на Острожчині

<<< Продовження. Початок у № 1 за 3 січня 2015 р.

Більшість комсомольців голосуванням підтримали ці пропозиції, і ми занесли протокол зборів першому секретарю райкому комсомолу М. Петрушину. Вже наступного дня було терміново зібрано партійну організацію району. На зборах перший секретар райкому компартії К. Орленко запросив до слова М. Руцького як основного «підбурювача», щоб силами молодих комуністів, які були присутні на зборах, «відчитати» нас за самоуправство.

Але, на подив першого секретаря, молоді комуністи почали підтримувати нас і критикувати «систему». Щоб не провокувати й надалі нам підтримку, Орленко закрив збори. Це була наша перша тактична перемога. Надалі нас, музейних працівників, вже без Руцького, який пішов з музею і зайнявся журналістикою, завжди заганяли на партійні збори відділу культури. Коли на них приймали в комуністичну партію чергового претендента, директора туристичного бюро (прізвища не пам’ятаю), я почав «завалювати» її різними питаннями з історії, але, найголовніше, чому вона не розмовляла українською мовою. Я зробив акцент на тому, що людина, яка не володіє мовою народу, на території якого проживає, не може очолювати туристичне бюро. Її тоді не прийняли і в партію. Після цього нас, безпартійних, вже не змушували ходити на партійні збори. Влітку 1989 року я офіційно написав заяву про вступ до Руху (збори відбувалися в «Будинку природи» у Рівному) і поступово почав пошуки однодумців в Острозі, першим з яких був Володимир Криницький.

Про установчу конференцію крайової організації «НРУ за перебудову», що проходила в Рівному, мене не повідомили, але з острожан-рухівців про цей захід довідався Петро Андрухов, який разом з Мироном Кушніром поїхали на установчу конференцію від міста Острога. Щоправда, там вони, зі слів Мирона Петровича, не викликали довіри у Миколи Поровського, і на установчий з’їзд у Київ їх не взяли. В подальшому П. З. Андрухов та М. П. Кушнір зайнялися краєзнавчим товариством «Спадщина» та «Просвітою», відродженням Острозької академії, але вони завжди підтримували всі починання Руху. Власне, багато рухівців були членами «Спадщини» і «Просвіти», і до них, як до старших та більш досвідчених, я завжди мав змогу звертатися за порадами.

В Острозі 1989 рік ще не був таким продуктивним на мітинги, як в містах Рівне та Нетішин, але ми все ж таки хай невеликі, але значимі акції проводили. Так, восени 1 жовтня на кладовищі, що по вул. Більмаж, ми вшанували пам’ять М. С. Шугаєвського, голови департаменту дошкільного виховання і позашкільної освіти в уряді гетьмана Скоропадського та керівника острозької «Просвіти» в 1920-і роки. Для підтримки акції приїхала група рухівців з Рівного (І. Дем’янюк, С. Кричильський та інші). Офіційно написавши заяву про вступ до Руху, поступово почав пошуки однодумців в Острозі. Першим був В. Криницький, потім восени зателефонував Іван Дем’янюк із обласної управи про те, що є ще заяви на вступ до Руху. Коли я приїхав по заяви, то виявилося, що їх написали ветерани М. Мельничук та Л. Юсковець. Хоча  зустрічався я з усіма названими рухівцями й раніше, проте перше установче засідання ми провели лише 8 січня 1990 року в замку князів Острозьких. Це був другий день Різдва, згідно графіка я був черговий у музеї; екскурсій в той день не планувалося, відвідувачів було небагато, тому ми провели збори в музеї. До нас тоді приїхав представник від «області» І. Дем’янюк, і на зборах з чотирьох чоловік було обрано головою першого осередку мене. З того часу, як офіційно стало відомо про створення першого осередку Руху, чисельно організація почала швидко збільшуватися. На кінець січня осередок був досить великим.

 22 січня 1990 року планувалася акція до Дня Злуки українських земель. КДБ намагалося не допустити проведення цієї акції, тому його керівництво віддало наказ різними методами нейтралізувати активістів-рухівців. На той час я був головою Острозької організації Народного Руху України, тому й повинен був координувати проведення цієї акції. Всі агітаційні матеріали та прапори передавалися з Рівного через мене та Криницького Володимира.

 Знайомі з військового комісаріату повідомили, що мене планують забрати в «партизани». Тому, щоб уникнути цього, я ліг в хірургічне відділення районної лікарні. Ще до операції я встановив над своїм ліжком великий синьо-жовтий прапор. Райлікарня перетворилася на координаційний центр по проведенню акції злуки УНР та ЗУНР, звідти ж роздавались листівки та прапори головам осередків, які вже в той час існували в багатьох селах.

 Періодично мене «навідували» працівники КДБ. Вони вимагали від головного лікаря, щоб той змусив мене зняти прапор з-над ліжка. Та ситуація складалася так, що головний лікар наказував зав. хірургічним відділенням Васильєву Леоніду, а завідуючий підходив до мене і говорив: «Мені наказали сказати тобі, щоб ти зняв прапор. Я тобі сказав, а ти собі вирішуй, як хочеш». Така ситуація повторювалася після кожного чергового візиту кадебістів. А прапор я зняв тільки тоді, коли виписувався додому. Знаючи мою громадську активність, на чергових комсомольських зборах відділу культури Острозького району (приблизно в квітні 1990 р.) мене обрали головою первинної комсомольської організації. Не відкладаючи у довгий ящик, я відразу поставив питання про припинення діяльності первинної комсомольської організації райвідділу культури, зі мною погодились майже всі комсомольці, і я зібрав у більшості комсомольські квитки, щоб райком комсомолу не зміг так швидко відновити організацію. Написавши протокол ліквідаційних зборів, я відніс його до першого секретаря райкому комсомолу Миколи Петрушина. Ця подія наробила багато шуму, адже, напевне, це вперше була ліквідована комсомольська організація, та ще й такого ідеологічного відділу, як «культура». Хоча через деякий час знайшлися деякі директори сільських будинків культури та бібліотекарі, які поновили членство в комсомолі, але їх було небагато, і вони змогли зібрати людей лише на осередок. До мене зверталися з райкому комсомолу з вимогою віддати членські квитки, але я на черговому мітингу в червні 1990 р. привселюдно порвав їх.

Періодично в районі проводилися різноманітні мітинги як національного, так і екологічного спрямування. Всі мітинги ми ретельно готували, але деякі доводилося підтримувати вже на «ходу». Так, стихійний мітинг, який розпочався в Оженинській школі (директор Дрозд Н. В.), переріс у справжню екологічну ходу 22 квітня 1989 р. Учні школи разом із працівниками оженинських заводів підійшли до будівлі Острозького райкому з гаслами «Геть АЕС», «Дайте нам щасливе майбутнє». Тут до них долучилися острожани, для яких цей мітинг виявився новиною, як, власне, і для мене, хоча сам я житель Оженина. Не вдовольнившись обіцянками керівників району, колона демонстрантів рушила до м. Нетішин. Біля Нетішина колону зустрів наряд міліції, і його керівники запропонували демонстрантам відвідати їдальню та відпочити після багатокілометрового маршу. Мітингувальники відмовилися від обіду і вже разом з рухівцями Нетішина пішли до стадіону. Півторагодинний мітинг показав керівництву АЕС та обох районів зростаючу активність населення.

27 травня 1990 року в Острозі була проведена установча конференція районної організації НРУ. Рішення конференції подаю в повному варіанті:

1. Створити Острізьку районну організацію Народного Руху України.

2. Обрати головою Острізької районної організації НРУ Бендюка Миколу.

3. Обрати членами ради Острізької районної організації НРУ: Криницького В., Мельничука М.,       Швеця В., Гвізду І., Матюніну Т., Сокола В., Ткачука Ю.

4. Доручити голові та раді Острізької районної організації НРУ вийти з ініціативою створення координаційної ради всіх демократичних об’єднань Острізького, Здолбунівського та Славутського районів.

Микола БЕНДЮК,
перший голова НРУ на Острожчині, краєзнавець 

(Продовження в наступних номерах)

№ 2 від 10 січня 2015 р. Категория: Історія, краєзнавство і туризм | Просмотров: 254 | Добавил: Євгенія | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]