Вівторок

19.02.2019

13:31

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Ювілей по-острозьки?!

Як писали Ільф та Петров, статистика знає все – не знає вона лише, скільки в СРСР стільців. Наслідуючи письменників, скажемо: статистика знає, скільки в Острозі проживає людей. Не знає вона лише, чому з 15 тисяч 9 березня до пам’ятника Шевченку в нашому місті мало  хто…  прийшов!  

І це не вигадка, не брехня. Тому є документальні підтвердження.

Отож, морозяний ранок. Такий день буває лише раз на 200 років. Люди ж поспішають на базар. (Тобто, людей стало більше, бо приїхали ж з навколишніх сіл. Достеменно відомо, що в нашому краї Тарас Григорович перебував лише в Острозі. Можливо,  міг ще бути в Межирічі, адже є неопізнане зображення синагоги тих років, схоже на будівлю, що була там. На жаль, перевірити це ми вже не можемо, бо немає самої споруди – «зникла»). Але і з цих людей так ніхто і не повертає до пам’ятника. Через парк проходять люди: поспішають до церкви. Але в сторону погруддя теж ніхто не дивиться. На лаві біля самого підніжжя пам’ятного місця сидить знайомий острожанин. Ось він, мабуть, єдиний, хто в цю ранкову недільну пору згадував Кобзаря. Інших людей – немає.

Через певний час знову у цьому ж парку. Нічого не змінилося! Майже. Ще одне коло по місту, шукаю хоча б якусь афішу, оголошення, заклик, прохання прийти вшанувати пам’ять нашого геніального
поета. Нуль! Щоправда, коли повертався додому, кілька острожан, що йшли назустріч,  вітали мене з цим святом усієї України. От вони то, напевне, йшли саме туди.

Ще через певний час приходжу сюди, вже з онуками. Біля пам’ятника фотографуються два хлопці. Один з них – щасливий тато, колихав в колясці свою дитинку. Щолк, щолк! Є знімки!  Але, як виявилось, вони – не острожани. Принаймні, один з них. Точно. Бо вигукнув здивовано: «Дивись, тут навіть земля з могили Шевченка є!» (А хто ж з острожан цього не знає?). Трохи віддалік у групі людей розливають спиртне. По 200 грам. Очевидно, в честь ювілею. І – все!

Робимо ще одне коло, знов з онуками. На цей раз – з квітами. Пок­лали. Нічого не змінилося. Через кілька годин знову в парку. Яке щастя! Біля нашого букетика хтось поклав ще квіточку! І – ще, і ще! Скромність букетиків вказує, що вони покладені або дітьми, або людьми зі щирим серцем. З’явилась надія, що ще хтось усе ж прийде.

Сонце похилилося до заходу. Роблю ще одне коло, вже без великої надії. Але – в основному нічого так і не змінилося! Стоять у підніжжя  великі кошики квітів, поставлені ще 6 березня. Лежать покладені тюльпани й проліски. І – все!

Отож і виникло питання – де ж поділися наші патріоти, чому ніхто так і не вшанував пам’ять поета? Саме у  його День народження! Чи це робиться лише на офіційному рівні? Можливо, хтось поїхав до нашого обласного центру, можливо, хтось – до Києва або й до Канева.  Але ж – не усі! Нема у мене претензій лише до студентів: вони чимало зробили в попередні дні, багато роз’їхалося по домівках, дехто був і ще  зайнятий на поетичному марафоні  (до речі, вже перейдено його «екватор»).

Отож, не кажіть мені тепер, що «Острожчина ГІДНО шанує пам’ять видатного українця». Гідно, щиро, від усього серця, велелюдно це робилося лише у радянські часи!  Не вірите?? То розпитайте тих, хто пам’ятає ще 1961 та 1964-й роки. Факти бо – річ вперта!

P. S. А, може, я таки помиляюсь, й «проспав» якусь подію біля пам’ятника? Можливо, якраз у проміжку між моїми відвідинами там щось таки відбувалося? Знаєте, буває ж таке – ви прийшли або занадто рано, або занадто пізно… Ой, як хотілося б мені помилитися в написаному!

Олександр ГЛАДУНЕНКО

№12 від 15 березня 2014 р. Категория: Різне | Просмотров: 292 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]