Погодьтеся: багато що в житті починається з поезії. Перші виступи в садочку або вдома з першим вивченим віршиком, перше освідчення в коханні, осягання прекрасного в слові й просто відпочинок. Поезія необхідна, щоб підкреслити красу в мові, вона – як душа мови, як фарби в образотворчому мистецтві, як ноти в музиці, бо є сублімацією мови в її найкращому прояві. І саме поезія стала причиною творчої зустрічі літераторів Острожчини та Білогірщини, яка відбулася у четвер, 17 вересня, в Острозькій районній бібліотеці.

Учасники поетичного клубу Білогір’я Хмельницької області «Рідне слово» на чолі зі своїм керівником, редактором Білогірської районної газети «Життя і Слово» Наталією Герман, директором Білогірського БК Миколою Хоменком завітали до Острога, аби краще пізнати історію й культуру нашого міста, відвідати його визначні місця, познайомитись з колегами по перу, поспілкуватись і, зрештою, почитати вірші.

Привітав Білогірську делегацію на славній острозькій землі заступник голови Острозької РДА Богдан Турович. Працівники районної бібліотеки, аби ближче познайомити гостей з нашим літоб’єднанням та постаттю Івана Маєвського, підготували відеопрезентацію про талановитого земляка. Після чого так званим модератором зустрічі стала поезія, бо усі присутні поринули в невимушену літературну бесіду. За чаєм і печивом учасники обох товариств знайомились, розповідали про себе, свою творчість, читали вірші, говорили про дороге й сокровенне, те, що іноді в змозі передати лише поезія. Члени літоб’єднання ім. Івана Маєвського, молоді й вже відомі літератори – Олесь Ундір, Євгенія Гембаровська, Наталія Космацька та інші читали актуальні нині вірші про Б ... Читати дальше

Погодьтеся: багато що в житті починається з поезії. Перші виступи в садочку або вдома з першим вивченим віршиком, перше освідчення в коханні, осягання прекрасного в слові й просто відпочинок. Поезія необхідна, щоб підкреслити красу в мові, вона – як душа мови, як фарби в образотворчому мистецтві, як ноти в музиці, бо є сублімацією мови в її найкращому прояві. І саме поезія стала причиною творчої зустрічі літераторів Острожчини та Білогірщини, яка відбулася у четвер, 17 вересня, в Острозькій районній бібліотеці.

Учасники поетичного клубу Білогір’я Хмельницької області «Рідне слово» на чолі зі своїм керівником, редактором Білогірської районної газети «Життя і Слово» Наталією Герман, директором Білогірського БК Миколою Хоменком завітали до Острога, аби краще пізнати історію й культуру нашого міста, відвідати його визначні місця, познайомитись з колегами по перу, поспілкуватись і, зрештою, почитати вірші.

Привітав Білогірську делегацію на славній острозькій землі заступник голови Острозької РДА Богдан Турович. Працівники районної бібліотеки, аби ближче познайомити гостей з нашим літоб’єднанням та постаттю Івана Маєвського, підготували відеопрезентацію про талановитого земляка.

Після чого так званим модератором зустрічі стала поезія, бо усі присутні поринули в невимушену літературну бесіду. За чаєм і печивом учасники обох товариств знайомились, розповідали про себе, свою творчість, читали вірші, говорили про дороге й сокровенне, те, що іноді в змозі передати лише поезія. Члени літоб’єднання ім. Івана Маєвського, молоді й вже відомі літератори – Олесь Ундір, Євгенія Гембаровська, Наталія Космацька та інші читали актуальні нині вір ... Читати дальше

Герої мого сьогоднішнього матеріалу в дечому дуже схожі. Їх обох безпосередньо торкнулася війна, не з чужих уст вони знають про падіння снарядів, обстріли з Градів, мінометів… Обоє приїхали зі сходу до Острога, швидше, не з власної волі. Обоє знайшли порятунок в поезії. І, як годиться поетам, вони борються з війною, озброївшись словом. Сергій Зубчук (на фото) та Ніна Черноусова – вихідці з Луганщини, які приїхали до нас в пошуках підтримки і які, попри все, продовжують залишатись патріотами своєї держави, присвячують їй вірші та непохитно вірять у прийдешній мир. Напередодні Дня незалежності України хочеться розповісти нашим читачам про цих людей та поділитись їхньою творчістю, яка сповнена любові до рідного краю й своєї держави.

Старість – не радість в зоні АТО

Сергій Зубчук – геолог з багаторічним стажем, а в душі – вічний поет. Він проживає в м. Горське Луганської області, але народився і здобував середню освіту в Острозі. З нашого міста він виїхав ще в 50-ті роки минулого століття, спочатку – на навчання до Дрогобича, а згодом – був направлений на роботу на схід, де його професія мала місце реалізації. Там він познайомився зі своєю дружиною і таким чином залишився у Горському.

– У мене не було мети стати поетом, – зізнається чоловік. – Вірші писав час від часу, швидше, залежно від наявності часу і бажання.

Свої твори автор публікував в Горській та Лисичанській газетах. Одного разу, при одній із луганських редакцій познайомився з досить відомим українським поетом, письменником, журналістом, членом Національної спілки письменників України – Миколою Тютюнником. Поет розгледів у Сергієві потенційного автора і запропонував йому видати спільну книжку, яка з доброї руки обох с ... Читати дальше

Наші волинські села такі схожі одне на одне! Біленькі, наче печериці, хати розсипались у долині під горбом, який захищає їх від вітровіїв. На рівнішій місцині довкіл села ростуть високі тополі, могутні дуби та інші дерева, які не дають розгулятись буревію. 

Хати обгороджені штахетами, сіткою, живоплотом, іншими парканами. Біля села або через нього пролягає тракт, яким зручно діставатися до міста чи в якесь село. Має простягатись недалеко луг, а через нього протікати річка, річечка чи принаймні якийсь потічок. Голубіє ставок, озерце. Словом, люди вибирають зручну місцину.

У центрі села видніються золотаві хрести. Це ознака того, що тут є церква, до якої приходять люди, щоб відмолити свої гріхи та просити божого благословення на краще життя. Неподалік церкви є школа, де навчається грамоти майбутнє села – наші діти. Не обійтися селу й без млина, крамниці. Є так звана забігайлівка, де червонощокі п’янички віддають останній гріш, щоб потопити свій розум у чарці. Кожен живе на свій смак і уподобання.

В одному з таких сіл і живе героїня моєї оповідки. Уже доволі старенька. Каже, що їй стільки годок, як у решеті дірок. Нещодавно дев’яносто розміняла. «Багато на світі прожилось, а як вісні здалось».

Її світ обмежується кількома сусідськими хатами. Ходить із кийочком і своїми старенькими капцями пише по стежині сліди. Інше взуття заважає.

У хаті – ні душі, сама, як билинка в полі. А так хочеться з кимось хоч словом обмовитись. Отож, стоїть вона, обіпершись ліктем на ворота, і поглядає на стежину. Кого вона визирає – лише їй самій відомо. Хтось пройде, кивком голови привітається і поспішає далі, бо його чекає якась важлива справа. А хто скаже: «Добридень!» – і теж немає вільної хвилини, щоб зупинитись.

Хоча і не всі такі. О ... Читати дальше

Багато людей вважає розгадування кросвордів, ребусів, сканвордів – забавою, дехто навіть даремною тратою часу. Але насправді – це дуже гарна гімнастика для пам’яті та розуму, один із цікавих засобів вивчення мови, бо, шукаючи відповідь на важке запитання, доводиться звертатися до різних словників, довідників, енциклопедій, статей та ін. А ще це спорт (як не згадати, що в нашому місті живе і донедавна працював кореспондентом «Замкової гори» кандидат в майстри по кросвордному спорту Олександр Гладуненко), де потрібно проявити багато важливих у житті якостей, зокрема, наполегливість, і навіть можливість прославити своє місто, навчальний заклад та заробити кошти, перемагаючи в конкурсах з розгадування хрестословів. Саме цього вдалося досягти вже учениці 3-Б класу Острозької ЗОШ І – ІІІ ст. № 1 Любові Ундір. Вона стала однією з переможниць дитячого конкурсу розгадування головоломок газети «Літературна Україна» і отримає за це приз – 500 гривень, а також буде нагороджена дипломом.  ... Читати дальше

Гарним дарунком для учасників не так давно проведених вперше в Луцькій башті Острога вже ХІІІ краєзнавчих читань став восьмий за ліком випуск «Острозького краєзнавчого збірника». Редакційна група – а це працівники Державного історико-культурного заповідника міста Острога (ДІКЗО) Микола Манько, Марія Данилюк, Тетяна Глушман – вчасно встигли підготувати всі надіслані авторами матеріали до друку. (Ох, і нелегкою була ж ця робота – з купи помережаних рядочків витягати потрібні, найважливіші слова, аби більшість авторів таки побачила свої напрацювання!).  ... Читати дальше

Життя прожити – не поле перейти. Так мовить українська народна мудрість. Звичайно, легко перейти стежиною рідне поле. Однак, як важко його зорати, засіяти, зібрати доглянутий урожай… Роки за роками, десятиліття за десятиліттями творить людина одвічне диво землі. На жаль, людські літа стрілою мчать:  ... Читати дальше

Одна мить – щастя на усе життя

Кожен хоче бути коханим. Та для того, щоб бути коханим, потрібно вміти самому кохати по-справжньому. Ця любов повинна бути чистою, світлою. Сьогодні всіх людей можна поділити на три категорії: ті, які у почуттях шукають якусь вигоду; ті, що люблять іншого за якусь позитивну рису;  і, нарешті, ті, що вміють кохати просто так. Ці люди не можуть пояснити словами, за що саме вони люблять. Таке почуття і називається справжнім коханням, на яке заслуговують всі, адже, як написано в Біблії: «Полюби ближнього свого, як самого себе». Саме про таке кохання я хочу  розповісти вам.

Одного сонячного дня на мальовничу Острозьку землю приїхала маленька дівчинка. Маленька не за віком, а тому, що була невеличкою на зріст. Звати її Наталя. До Острога прибула навчатись, здобувати вищу освіту, аби в майбутньому стати вчителем. Попереду світле майбуття, але із тяжким минулим: саме перед  від’їздом дівчинка втратила найдорожчу людину – маму. Та все ж, як би тяжко не було, вона залишалася веселою: на обличчі завжди була посмішка, а гарний настрій ніколи не покидав її. Наталя була товариською, тому швидко познайомилася зі своєю групою і згодом знайшла чудових друзів. І все б добре було, але її не залишало гнітюче почуття, яке ховалось десь глибоко в душі, і час від часу давало про себе знати. Мабуть, Наталі не вистачало якогось тепла, любові, ніжності, яку колись дарувала мама. Але, як то кажуть, Господь  одне забирає, але неодмінно дає щось інше.

Всі подальші події розгорталися вже у святому місці – Богоявленському соборі, де дівчинка співала у хорі.  Крім неї, було багато інших дівчат та парубків, але цей хлопчина був один такий. Він запав їй у душу ще на першій зустрічі. Коли Наталя бачила його, у неї світилися очі, ззаду на спині ніби виростали крила, що дарували почуття свободи, яку, здавалося б, ніхто вже не віднім ... Читати дальше

Ми живемо у XXI столітті, а й досі незагоєною раною залишається пам’ять про страшні, жорстокі уроки Другої світової війни, про величезні людські втрати. Пройшло 70 років з дня Перемоги, вже є в нас День пам’яті і примирення 8 травня, а 9 травня – відзначаємо День Перемоги над нацизмом. Поступово білими журавлями відлітають у вічність мужні ветерани, що подарували нам переможну весну 45-го. А як вони йшли до неї, яку ціну сплатили за нашу волю і свободу? Як сьогодні сприймаються події тих далеких днів? Чи легко нині бути переможцем? Як шанує юнь своїх дідів, прадідів, старше покоління?  ... Читати дальше

Він хотів стати художником, а став художником слова. Надзвичайно любить дощ, хоча вірші його теплі і сонячні. Понад 40 років свого життя присвятив літературі, однак і досі їй вірно відданий. Ось з такою цікавою й талановитою особистістю – Михайлом Пасічником – днями в Острозькій академії відбулася зустріч.  ... Читати дальше

Пташка з райського саду завітала в Остріг:

Ми зустрілися радо, де святий оберіг.

І поезія щира полонила серця,

Наче пахощі мира, наче сяйво Отця.

Олесь Ундір

Ці теплі рядки наш острозький поет Олесь Ундір присвятив відомій поетесі, письменниці Рівненщини – Любові Пшеничній, зустріч з якою днями відбулася в Острозькій центральній районній бібліотеці. Чому «Пташка з райського саду»? Тому що так називається її збірка поезій, яка стала найкращою книгою Рівненщини 2015 року у номінації «Краща поетична збірка». Тому що таку загадкову й духовно чисту постать нагадує ця сердечна, світла й талановита жінка.

Любов Пшенична – поетеса, письменниця, авторка книг для дітей та дорослих, лауреат літературно-мистецької премії ім. В. Поліщука, член Спілки письменників України. Її твори введені до шкільної програми, друкувалися в перекладах російською, білоруською, тувинською мовами.

Познайомитись ближче, поспілкуватись з поетесою зібралось чимало шанувальників її творчості, зокрема, начальник відділу культури та туризму ОРДА Марія Кузьмінчук, члени літоб’єднання ім. І. Маєвського Олесь Ундір, Євгенія Гембаровська, бібліотекарі міста та району й інші острожани.

Любов Антонівна з трепетом і теплотою згадувала свої найкращі миті дитинства, ділилася власними захопленнями, літературними уподобаннями.

– Я завжди читала, скільки себе пам’ятаю, перечитала всі книги в нашій бібліотеці, – зізнається пані Люба. – А ще любила малювати, хоча ніколи не думала, що те малювання може стати чимось серйозним, як і мої перші поетичні спроби.

Дитячі замальовки Любові стали ілюстраціями її збірок. Свій перший вірш вона написала у 4-му класі і присвятила його Тарасові Шевченку, любов до якого з дитинства ... Читати дальше

Народна мудрість стверд­жує, що чи­тан­ня­ – це найкраще навчан­ня. Не погодитися з ци­ми словами не можливо. В цьому переконуєшся щоразу, коли йдеться про роль книги в житті людини.  ... Читати дальше

У вівторок, 21 квітня, у шкільній бібліотеці Острозької ЗОШ І – ІІІ ст. № 1 відбулася презентація поетичного первістка юної острозької поетеси Любові Ундір «Перша ластівка». На заході були присутні учні перших та других класів, вчителі, бібліотекарі та журналісти місцевих ЗМІ.  ... Читати дальше

Для заохочення дітей до читання, виявлення читацьких уподобань, популяризації найкращих зразків української та світової літератури, щоб привернути увагу громадськості, діячів державних установ, меценатів та всіх небайдужих, щорічно, починаючи з 2005 року, в бібліотеках України проходить Всеукраїнський конкурс «Найкращий читач України», в якому змагаються найактивніші та найзавзятіші читачі – учні 6 – 7 класів. Це свято книги, і тих, хто любить це нетлінне і вічне творіння людства. Книга – справжній маг. Читаючи, ми уявляємо себе чарівниками, здатними розуміти мову речей, рослин і тварин. Скільки дивовижних таємниць відкривається завдяки книгам! Скільки безцінних скарбів трапляється на шляху читачів!  ... Читати дальше

Січень

Морозище аж пече.

А то січень так січе.

Хай як хоче, так січе,

А мені то гаряче:

Я на ковзанах помчу,

Лижі є – з гори лечу.

Діти в сніжки граються,

З січня насміхаються.

Лютий

Чути звірі десь гудуть…

Це з-за лісу вітер дує

Й несе хмари снігові.

То так лютий ще лютує.

Він свистить в гіллі осики,

Обрива на соснах віти.

Хай ще трохи полютує,

Вже йому недовго жити.

Березень

А сонечко гріє,

Сніги ніздрюваті.

Гніздечко лелек

Чекає на хаті.

Водичка з горбочків

До ріки стікає –

Це березень вже

Від нас утікає.

Квітень

Квіти! Квіти! Всюди квіти

Виглядають із землі.

Вже вертаються додому

Наші любі журавлі.

Проліски тут загукали:

– Серед всіх ми – ранні квіти!..

Голос цей уже почули

І у гай побігли діти.

Травень

Кізка вийшла на галяву.

Чи не пастися, бува?

Це для неї наросла вже

Молодесенька трава.

Є у травня ще забава:

Сипле цвітом на сади.

Поспішають всюди бджоли,

Щоб зібрать перші меди.

Червень

Ось й настав початок літа,

Добре вже земля нагріта.

Її сонце обласкало,

Навкруги все забуяло.

Стиглі вишні є, суниці,

А в городі – полуниці.

Ягідкам як не радіти!

Червню шлють подяку діти.

Липень

Над полями небо чисте,

Дзвонить жито колосисте.

Треба в поле йти негайно!

Поспішають вже комбайни.

Таке в рік лиш раз бува –

Починаються жнива.

Найлегше заняття в часи війни – ненавидіти чужих. Найважче – досягати порозуміння. Навіть зі своїми. Але треба намагатися, інакше війна ніколи не закінчиться. А щоб порозумітися, необхідно розмовляти, не втрачаючи при цьому людяності. У новій поетичній збірці Сергія Жадана «Життя Марії», презентація якої 17 квітня відбулася в Острозькій академії, поет розмовляє зі своїми читачами про все, що йому сьогодні болить. Про найдорожчі листи і спалені мости, втрачені місця і зруйновані міста. Про все, що нині говорять і що замовчують…  ... Читати дальше

Зустрічі бувають випадкові, а бувають – в пам’ять увійдуть… Такою, незабутньою та цікавою, можна назвати творчу зустріч із Павлом Кричевським, яка відбулася у п’ятницю, 3 квітня, в районному Будинку культури. Її організатором став добрий товариш гостя, відомий поет Анатолій Криловець. Він і представив присутнім свого друга по духу.  ... Читати дальше

Наприкінці 2014 року за сприяння Генерального Консула Республіки Польща в Луцьку було видало щоденники нашого земляка, жителя Острога, учасника протистоянь у Карпатах Геннадія Руя зі спогадами про Другу світову війну. Видання вийшло двома мовами: українською та польською.  ... Читати дальше

Багатий березень на літературні події та ювілейні дати. На початку місяця щороку не лише українці, а й вся світова громадськість відзначає Шевченківські дні. Також святкуємо ми дні народження Ліни Костенко, Максима Рильського. А вінцем цих дат є Всесвітній день поезії, з нагоди якого у неділю, 22 березня, в приміщенні центральної районної бібліотеки відбулося засідання Літературного об’єднання імені Івана Маєвського.  ... Читати дальше

На сторінках «Замкової гори» вже розповідалось про презентацію бібліографічного покажчика «Музейні фахівці Рівненщини», яка відбулась у кінці минулого року в Рівному. У вівторок, 24 березня, у бібліотеці Національного університету «Острозька академія» пройшла аналогічна подія, але на ній було зроблено основний акцент про нинішніх і колишніх музейних працівників Острожчини, імена яких, завдяки їх самовідданій праці, потрапили до книги.  ... Читати дальше