Понеділок

18.02.2019

05:31

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Конфлікт навколо Межиріцького ставка: чи буде світло в кінці тунелю?

Упродовж останніх двох місяців наболілим залишається питання щодо конфлікту навколо Межи­ріцького ставка, який виник між орендарем і мешканцями села. Через спуск водойми у засуху в криницях впала вода, зменшилась кількість кисню у ставку, що призвело до масової загибелі риби, жителі околиці потерпали від нестерпного смороду в 30-градусну спеку. Натомість орендар Микола Столяр запевняв, що діяв згідно з законом, маючи на спуск відповідні дозволи. Екологічні служби не поспішали вирішувати це питання, а районна влада фактично лишилася осторонь. На чиєму боці правда – громада села з’ясовує вже не один тиждень. Спробуємо розібрати цю проблему детальніше, щоб зрозуміти, чому виникли непорозуміння, чи можна їх було уникнути і як діяти надалі, щоб не допустити подібних випадків.

Не мало село клопоту – здало ставок в оренду

Межиріцький ставок, окрім свого важливого природного значення, здавна був окрасою села, місцем відпочинку й оздоровлення не лише сільських жителів, а й мешканців Острожчини, Рівненщини. До того ж, він знаходиться біля Межиріцького монастиря, куди приїжджають люди з усіх куточків України й навіть інших країн. В оренду Миколі Столяру водойму надала Острозька райдержадміністрація у 2004 р. на 12 років, до того став належав до колгоспних земель. Як розповідають місцеві жителі, орендар практично взагалі не доглядав за ставком: за останні 12 років водойма явно стала занедбана, місця для пляжного відпочинку, і не тільки вони, заросли очеретом, зіллям, дамбові укріплення вийшли з ладу. Це справді можна помітити неозброєним оком.

Перші непорозуміння виникли на початку серпня, коли орендар розпочав опорожнення водойми. Про спуск води він завчасно попередив сільського голову, однак ніхто не повідомив громаді. Це обурило населення і воно піднялося. За законом, орендар справді має право (якщо цього не прописано у договорі) не погоджувати своє рішення з громадою, коли у нього на те є дозвіл. Однак, тут слід враховувати людський фактор, адже ставок знаходиться в центрі села, а не за його межами. В основі ставу лежить річка Збитинка, яка протікає не лише через Межиріч, а й сусідні села, Нове місто. Спуск води у ставку певною мірою призвів до спаду води у річці, якою звикли користуватися місцеві жителі.

Громада села затребувала від сільського голови та орендаря показати їй відповідні дозволи на спуск. З незрозумілих причин ні перший, ні другий відразу цього не зробили, лише згодом, на сході села. Це теж додало жару у вогонь конфлікту, який, як на мене, розпочався стихійно, через неознайомлення одних з іншими. Хоча, за словами сільського голови, він триває вже давно.

– Цей конфлікт розпочався ще кілька років тому, на мою думку, через те, що хтось з місцевих хотів взяти цей ставок в оренду, а йому не надали, – вважає сільський голова Микола Губернюк. – Люди неодноразово висували претензії, що орендар не веде догляду за ставком, не займається риборозведенням так, як вимагає законодавство, хоча він є орендар і сам визначає, як йому вести господарство. Податки він платить повністю і вчасно.

Перші непорозуміння громади, сільського голови та орендаря призвели до сходу села, під час якого була створена Ініціативна група на чолі з місцевими жителем Василем Захарчуком та секретарем Федором Левчуком.

– Микола Столяр вже 12 років орендує водойму, неодноразово спускає воду, при цьому щоразу обіцяючи провести ремонтні роботи, – коментує голова Ініціативної групи с. Межиріч, голова Острозької районної ради ветеранів Василь Захарчук. – На сході села орендар повідомив, що спускає ставок, щоб відремонтувати дамбу, але цього так і не відбулося. Аби примирити людей, ми пояснили, що процес запущений і треба чекати, доки орендар відремонтує заставки, інакше восени уся вода піде в підвали до людей, які живуть біля річки за млином. І в п’ятницю ввечері, 28 серпня, як він почав підіймати ці заставки, ініціативна група приїхала на місце не з метою конфлікту, а подивитись чи відремонтовані ці заставки, на що орендар відповів, що не буде їх ремонтувати. Крім того, ми побачили справжній масовий мор риби…

Все, що загинуло, то моє

У п’ятницю, 28 серпня, довелося і мені побачити неприємне видовище масового скупчення риби, яка через брак кисню у воді та намул задихалася, а деяка – навіть розкладалася (на середніх фото). Через жахливий сморід в тридцятиградусну спеку наблизитись до ставка було практично неможливо. Біля водойми зібралося чимало сільських мешканців, острожан, які не дуже охоче давали коментарі, і не завжди вели себе адекватно. Місцеві жителі називали побачене масовим вбивством та штучним мором риби, браконьєрством, садизмом над природою.

Сам же орендар розповідає, що на опорожнення водойми у нього є дозвіл, де чітко зазначено термін, коли він мав це зробити – з 29 липня по 1 вересня, в інакшому випадку йому б довелося сплатити штраф. Тим більше, за його словами, рівень води у ставку постійно зменшувався, тож була ймовірність, що через нестачу кисню риба почне гинути. Також Микола Столяр запевняє, що до мору риби неабияк причетні і самі селяни.

– Жителі села постійно мені перешкоджали. Коли я почав спускати ставок, вони, намагаючись вкрасти рибу, підняли у річці мул, і цей мул прийшов до низу ставка, від чого риба задихнулась. Неодноразово мої люди виганяли по 10 –15 осіб, які сколочували мулом воду. Загинула не риба, а мальок, кормова база. Частину я віддав монастирям, які мене просили, частину – на зоопарки, ще частину заберу в холодильники і також пізніше передам на зоопарки. Я не бачу тут жодної проблеми, – зазначає Микола Столяр.

На запитання, чи планує ремонтувати дамбу, орендар відповів, що це його справа, додаючи, що півтонни загиблої риби – це також його власні збитки, мовляв, «все, що загинуло, то моє». Така позиція не влаштувала Ініціативну групу, і вона викликала Рівненське державне телебачення, аби хтось таки розібрався у ситуації, яка склалася. Однак, трапилась інша непередбачувана подія: уся мертва і помираюча риба, яка знаходилась під дамбою, уночі з п’ятниці на суботу (29-30 серпня) якимось чином опинилась в річці та на берегах. Микола Столяр запевнив, що це селяни зробили йому чергову шкоду, випустивши рибу в річку, і що пізніше він її усю визбирав. Однак, місцеві жителі переконані, що мертву рибу, не маючи куди її подіти, спустив у річку орендар, злякавшись телебачення, яке мало приїхати наступного дня. Мертва риба розплилась по берегах, застряла у вербах, очереті, на дні річки, що викликало ще більший сморід. Крім того, селяни скаржились, що худоба відмовлялась пити воду з річки… Знову ж таки, винного у цьому збитку не знайдено, і ніхто особливо й не намагався шукати.

Щодо продовження оренди конкретної відповіді Микола Тимофійович не надав, однак, пообіцяв, що почне заповнення ставка після 1-го вересня. Слова він дотримав, і ставок нині справді наповнюється, однак великий сумнів викликають не до кінця відремонтовані заставки: хтозна чи переживуть вони чергову погодну бурю і чи не постраждають від цього жителі околиці…

Екологи мовчать, як риба в воді

Аналізуючи вище сказане, найбільше питань щоразу виникало до екологічних служб області. Якщо говорити про правомірність дій, то орендар Микола Столяр чинив згідно з законом. Як уже зазначалось, він мав усі необхідні документи, і щонайважливіше – дозвіл на спуск ставка. Чимало досвідчених рибалок дивувались – хто ж в літню пору, ще й у засуху, коли рівень води у водоймах знизився, міг надати подібний дозвіл? Чи були для цього проведені усі відповідні аналізи води?... І ще низка подібних питань. Тут мені вдалося з’ясувати цікаву річ, яку хтось може назвати звичайним збігом обставин... Дозвіл на опорожнення ставка був підписаний заступником директора Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської облдержадміністрації Олександром Курильчиком. Набирав він чинності з 29 липня, а вже наступного дня, 30 липня, цього ж заступника Олександра Ілліча Курильчика було затримано на хабарі. Як повідомляє інформаційний сайт «ВСЕ», посадовець вимагав та одержав 5600 гривень неправомірної вигоди: «За вказану суму посадовець органу влади сприяв видачі мешканцю області дозвільних документів на спецводокористування». Нічого не констатую, але, погодьтеся, така інформація змушує сумніватися у правомірності підписаних хабарником дозволів.

Прокоментувати ситуацію, яка склалася з Межиріцьким ставком, я попросила головного спеціаліста відділу контролю природних ресурсів Департаменту екології та природних ресурсів РОДА Віктора Наумовича. Він запропонував розглянути цю проблему з кількох аспектів: законодавчого, соціального, екологічного та аспекту водно-господарської діяльності.

– Відповідно до водного і земельного кодексів – землі водного фонду надаються суб’єкту підприємницької діяльності для ведення господарської діяльності. Ключовим тут є документ, де прописані умови, на яких використовується ставок для риборозведення. Договір про оренду ставка укладався спочатку з сільською радою, потім ці повноваження перейшли до Острозької РДА, на сьогодні договір оренди водних об’єктів подає обласна адміністрація, – розтлумачує Віктор Михайлович юридичне підґрунтя орендування водойм.

За його словами, під час передачі ставка в оренду укладається договір, обов’язково у письмовій формі і тільки з дозволу громади, якщо ставок знаходиться в населеному пункті. Саме тоді громада може вносити свої корективи і вимоги, а не тоді, коли договір укладений і в ньому цього не прописано.­

– Маючи досвід роботи з чотирма районами, скажу, що подібні конфлікти навколо водойм трапляються в кожному районі. Як запускати рибу, доглядати водойму, проводити якісь заходи – громади нема, як тільки проходить спуск водойми – громада є, не вся, її активісти. Я згоден, вони мають право на свою думку, але ж потрібно діяти згідно з законодавством, – зазначає спеціаліст.

Щодо інших аспектів, то Віктор Наумович чітко пояснив, що Микола Столяр – законний орендар ставка, це його, так би мовити, «підприємство», де він має повне право (бо він платить податки й орендну плату) займатись підприємницькою діяльністю, тобто риборозведенням так, як вважає за потрібне, і діяти «на власний страх і ризик». Відповідно зникнення природної риби у ставі – окуня, щуки, карася, знову ж таки охарактеризував, як введення на власний розсуд орендарем свого водного господарства.

– Я не вважаю, що риба, яка загинула, може призвести до великої шкоди навколишньому середовищу. Риба, яка потрапила в річку, бере участь в трофічних зв’язках, тобто буде поживою для ракоподібних, планктону, – зазначає Віктор Михайлович.

Як на мене, таке пояснення абсурдне, бо кількість загиблої риби значно більша, ніж кількість ракоподібних і планктону у водоймі, тим паче після спуску води. Позиція еколога швидше нейтральна, хоча у ній превалює економічний інтерес. Бо на запитання екологу – коли, в яку пору найкраще спускати ставок, я почула відповідь економіста: коли є найбільший попит на рибу. Що ж – теж свого роду правда, тільки чомусь з гіркуватим присмаком. Правосуддя рівненських екологів місцеві жителі чекали чи не найбільше, але вони мовчали, як та риба у воді, так і не розсудивши, хто в цій ситуації правий, а хто ні.

Риба шукає, де глибше,
а людина, де правда

Громада села Межиріч продовжує відстоювати свою позицію. Зокрема, Ініціативна група провела збір підписів населення для передачі у вищі органи про розірвання договору оренди. Мешканці села хочуть, щоб орендарем став місцевий житель і нарешті навів на ставку порядок. Крім того, питання щодо Межиріцької водойми виносилось на віче, яке відбулося в нашому місті минулого четверга. Голова Ініціативної групи Василь Захарчук повідомив, що буде звертатися і у вищі служби, доки не буде встановлена справедливість, а винні не понесуть відповідальності. Микола Столяр запевняє, що діяв за законом і не бачить за собою ніякої вини. Хтозна, можливо, якби мешканці села були вчасно повідомлені про спуск ставу, а орендар, як і обіцяв, відремонтував заставки, подібного конфлікту вдалося б уникнути.

Знайти когось тут одного крайнього, звичайно, не можливо. Зрештою, я і не ставила цього за мету. Цим повинні займатись ті, хто мають на це відповідні повноваження. А ми повинні розуміти, що живемо в суспільстві, де є проблеми, на які не слід закривати очі, а шукати спільного справедливого їхнього вирішення. ­

Євгенія ПОЛІЩУК

№ 37 від 12 вересня 2015 р. Категория: Природа і екологія | Просмотров: 624 | Добавил: Євгенія | Рейтинг: 5.0/3
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]