Неділя

17.02.2019

14:30

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Легко бути жінкою… А Жінкою року?

Сучасний світ не тільки дає жінці чимало можливостей, але й кидає нові виклики. Вона мусить поєднувати в собі освіченість і високі професійні якості з чуйністю дружини та матері. Як досягнути такого симбіозу – добре знає Ольга Кривицька – доцент, кандидат економічних наук, заступник декана економічного факультету з навчально-наукової роботи Національного університету «Острозька академія», член-кореспондент Академії економічних наук України,  Жінка року 2014 в номінації «Жінки – працівники освіти і науки» та просто чарівна, красива жінка. 

Обережно запитую про дату і місце народження моєї співрозмовниці, бо знаю, що для жінки вік – її найбільша таємниця. Однак, Ольга Романівна, щиро всміхаючись, ламає усі стереотипи, мовляв: «Для мене вік – це надбання. Я горджусь тим, що мені 38 через тиждень буде».

Родом Ольга з Хмельниччини, з мальовничого села Нова Синявка. Там вона закінчила 10 класів місцевої школи, а 11-й – навчалась у Славутському спеціалізованому педагогічному ліцеї, чим дуже пишається. Незважаючи на спеціалізацію ліцею, жінка в жодному разі не бачила себе педагогом.

– Для мене, на той час, педагогіка і я – речі були діаметрально протилежними. І я для того, аби тільки не бути вчителькою, вступила до Тернопільської академії народного господарства на фінансовий факультет. Закінчила магістратуру за спеціальністю фінансовий аналітик. Так я вирішила усім довести, що я не вчителька, а фінансист. Але доля розпорядилась інакше…

До Острога жінка потрапила практично випадково. Після закінчення вузу постала проблема працевлаштування. У село повертатись дівчина не планувала, хотілось розвитку і професійного росту. У липні 1999 р. вона їздила до друзів в Нетішин через Острог, і ті порекомендували їй заїхати до Острозької академії. За словами Ольги, вона таки «заїхала, і вже 16 років звідси не виїжджає». Якраз у 1999 році був здійснений перший набір спеціалістів економічного факультету, і Ольга Кривицька почала їх підготовку. Цього року буде вже 16-й випуск, який вона навчає.

Сьогодні жінка навіть не уявляє собі, як могла думати, що не буде педагогом. Зізнається, що боялася бути вчителькою, бо уявляла себе на місці свого класного керівника, якій завжди доводилось чимало вислуховувати за її учнів.

– Я не знаю, як би я далі жила, якби не Острозька академія і студенти. Коли доля дає тобі шанс, його не можна відпускати. Потрібно відкидати усі сумніви та страхи і йти за долею, вона тебе виведе. Для мене спілкування зі студентами, колегами, простими людьми – це все!

У Ольги Романівни дуже багато захоплень, однак всі вони – не зовсім жіночі. Вона грає в баскетбол, волейбол, шахи, футбол, обожнює водити авто і одним з останніх хобі називає будівництво. Жінка була капітаном волейбольної команди Острозької академії минулого року на турнірі Кубку мера і разом із чоловіками здобула головний приз. Ольга каже, що всі ці захоплення родом ще з дитинства. На її вулиці, де вона зростала, було 14 хлопців і дві дівчинки, яким, щоб веселіше проводити час, доводилось прилаштовуватись до хлопців і грати з ними у футбол, хокей, ганяти на мотоциклах…

– У дитинстві, коли хтось щось робив, а я – ні, відразу запитувала себе – хтось робить, а я що, не можу? Коли хтось вишивав хрестиком – я також починала, хтось їздив на авто – і мені хотілось... Я завжди відкривала для себе щось нове. Все, що Бог давав на моєму шляху, я пробувала робити, і вже тоді визначала собі – підходить це мені чи ні. Моя участь у спорті – це також свого роду «спроби» себе.

Про перемогу в номінації «Жінка року – працівник освіти і науки» говорить скромно, каже, що для неї це – не визнання, а завдання на майбутнє:

– Знаючи себе і своє ставлення до роботи, для мене ця номінація не визнання, а, швидше, планка, до якої потрібно весь час прагнути. Тому що посісти керівну посаду чи отримати визнання – не така вже й важка праця, значно важче і важливіше бути гідним тієї посади, чи визнання. А ще важче – підтримувати упродовж довгих років свого життя той рівень, якого ти колись досягла.

Ольга Романівна щиро зізнається, що вона задоволена, що все склалось саме так, як є, що педагогіка, яку вона так боялась, стала визначальною у її житті і привела її до чергової перемоги. Сьогодні, вона – щаслива мама, успішна жінка, мудрий високопрофесійний викладач і просто світла, позитивна, сонячна людина, спілкування з якою приносить тільки радість.­

– Я не можу жити без спілкування. Я – більше для всіх, ніж для себе. Бо все, що ти не віддаси, у десятикратному розмірі повернеться до тебе. Сій добре зерно, бо з нього потім колос виросте, який тобі збирати. Я щаслива тим, що Бог мені дав дві руки, дві ноги, що я працюю, я здорова, у мене чудовий син… А є люди, яким набагато гірше, і вони з усіх сил чіпляються за життя. Хоча часом ми, здорові, грішимо, жаліємось на життя, коли варто було б його більше цінувати. Я вдячна Богові за все, що маю.

Для жінок Ольга Кривицька радить навчитись любити самих себе, і тоді неодмінно знайдуться ті, хто любитиме їх.

– Ми, жінки, через рутину справ, вічні проблеми часто забуваємо, хто ми. Навіть якщо тобі важко, пам’ятай, що найтемніша ніч – перед світанком. Ніколи не запитуй – за що тобі ті чи інші випробування у житті, завжди питай – для чого. З нагоди свята, я бажаю кожній жінці бути завжди впевненою в собі, усміхненою і задоволеною від того, що ти робиш.

Євгенія ПОЛІЩУК

№ 10 від 7 березня 2015 р. Категория: Люди і час | Просмотров: 362 | Добавил: Євгенія | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]