Четвер

21.02.2019

09:15

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Літературна сторінка "Золоте перо" (вірші)
Гостинець від білки

Олеся до білки

У гості ходила:

Горішками білка

Її пригостила.

Побіг по горішки

До білки й Івась,

Та балка сказала:

– О, ні! Тобі зась!

Даю я горішки

Хлоп’яткам й дівчаткам,

Що слухають завжди

І маму, і татка.

Степан ТКАЧУК



Чарівне слово

На галяві лісовій

Жив вовчисько злий-презлий.

І завжди він був сердитий –

Хоч голодний, а хоч ситий.

Раз прийшли до вовка в гості

Зайченята куцохвості.

А вовчище ну кричати:

– Хто вас кликав? Киш із хати!

І налякані зайчата

Миттю кинулись тікати.

Вранці вовк прийшов до річки,

Щоб напитися водички.

Задививсь на свою вроду,

Послизнувсь – й шубовсть у воду.

Бідолашний репетує,

Та ніхто його не чує.

Раптом гульк – аж тут на кладку

Вибігають зайченятка.

– Гей! – кричить вовчисько їм, –

Вмить рятуйте, а то з’їм!

І тоді малі зайчатка

Так сказали вовку з кладки:

– Порятуєм тебе, любий,

Як не будеш такий грубий!

Скажеш слово чарівне –

І біда тебе мине!

Отоді вовчисько сірий

Загукав що було сили:

– Ой, рятуйте! Ой, БУДЬ ЛАСКА!

От і вся вам, дітки, казка.

Леонід КОВРИГА, Острог – Львів



Рідна мова

Живуть слова – як мужні й мудрі леви,

Дзвенять слова – перегуки віків.

Ти з дум Франка пульсуєш кришталево,

Гудеш пророчим дзвоном Кобзаревим

До всіх народів і материків.


Моя славетна, солов’їна мово,

Мій велетню з розкутими крильми,

Ти зацвіла з великої любові,

Оркестрами заграла в думці й слові,

Братерством засурмила між людьми.


Ти – кров і дух, і слава України,

Слов’янства й людства непогасна грань.

В тобі Дніпро пізнав свої глибини,

Ти провисаєш кетягом калини

В будущини злото-блакитну рань.


Була ти, мово, є і будеш вічно –

Як хліб, як меч і як знамен акорд,

Бо ти – любов, тривожна і музична,

Бо ти – землі незайманість кринична,

Бо ти – в народі, і в тобі – народ!

Віктор РОМАНЮК,
с Завизів – м. Стрий



Мова

Це було у ту годину

Коли Бог створив людину.

Зажурилася людина:

– Милий Боже, я загину,

Звірів Ти створив швидкими,

Незвичайну дав їм силу,

І вони мене задавлять,

Неозброєну, безкрилу.

Бог сказав їй: - Нарікаєш

Ти дарма, бо МОВУ маєш.

А вона за все скоріша,

Сили всякої сильніша.

Все вона тобі замінить

І не дасть ніде загинуть.

Це добро повинна ти

Як зіницю берегти.

Попередить зразу мушу:

Втратиш мову – втратиш душу,

Силу втратиш і тебе

Навіть курка загребе...

Павло ГЛАЗОВИЙ





Літо


Метелик жовтий-жовтий

На синю квітку сів.

Була б його зловила,

Але він полетів.



Народження кольору


Я зведу два кольори

Жовтий, синій в колі –

І умить замайорить

Вже зелений колір..

Любонька УНДІР
Просмотров: 1603 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]