Неділя

24.09.2017

13:14

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

1 2 3 »

Шевченко повернувся в Острог 

№ 42 від 17 жовтня 2015 р.  Рубрика: Наш історичний календар | Переглядів: 632 | Коментарі (0)

Двадцятого жовтня 1963 р. в Острозі було урочисто відкрито пам’ятник Тарасу Шевченку. Нагадаю, що він у жовтневі дні 1846 р. відвідав наше місто, коли за завданням Київської археографічної комісії, де він був штатним співробітником, замальовував історичні пам’ятки Волині та Поділля.

Замальовок Острога, зроблених Шевченком, до нас не дійшло – в його науковому відрядженні стояло чітке завдання щодо зарисовки пам’яток Почаєва і його Лаври. Почаївські малюнки збереглися до наших днів – їх Шевченко здав за призначенням зразу після повернення в Київ разом зі звітом про фінансові витрати на відрядження. Отже, пам’ятки Острога він або не замальовував, або ж зробив це для власного альбому, який до нас не дійшов. Так, скажімо, зберігся малюнок замкових руїн Корця без підпису автора, який приписують Шевченку. Побутує усне свідчення і про луцькі малюнки Шевченка, які зберігалися в одній із родин міста над Стиром, і напередодні німецького вторгнення 1941 р. були передані в місцевий музей, а в роки війни безслідно зникли.

Однак Острог і його замок кількаразово згадуються в написаних на засланні російськомовних повістях генія.­

«На полях Волині і Поділля, – писав великий Кобзар, – ви часто милуєтесь мальовничими руїнами давніх масивних замків і палат, в минулому незрівнянних, як, наприклад, в Острозі чи Корці». Вулиця Шевченка на карті Острога з’явилася ще в роки української революції і з тих пір своєї назви не змінювала – навіть під час чужоземних окупацій. А в рік підготовки до 150-річчя з дня народження поета у древньому місті відбулося урочисте відкриття пам’ятника великому сину України. В день відкриття т ... Читати дальше




Трагедія сіл Острожчини 

№ 41 від 10 жовтня 2015 р.  Рубрика: Наш історичний календар | Переглядів: 263 | Коментарі (0)

Напередодні свята Покрови 1943 р. сталася одна з найбільших трагедій в історії Острожчини. Нижче подаємо витяги із «Суспільно-політичного огляду південної частини Рівненської області за місяць жовтень» від 31 жовтня 1943 р., підготовленого уповноваженим представником Організації українських націоналістів, що підписався псевдо «Микола».

«Німецька адміністрація і надалі є сконцентрована по районних центрах… За винятком сіл, положених ближче міст та залізниць, втратила панування над теренами… – населення не сприймає німецьких наказів та вороже ставиться до їх вимог… В загальному в теренах панує УПА, проте часто і німці наводять «свої порядки», це особливо тоді, коли виїжджають в терен з більшою збройною силою.

Є часті випадки, що під час таких виправ німці попадають в засідки укр. повстанців (або повстанців інших поневолених народів), при чому поносять великі втрати. Після таких ви­падків, річ очевидна, німці своїх виправ не припиняють, але тим більше хочуть показати, що вони тут ще є влада. І так нападають на села, в околиці яких стався даний випадок, палять їх, а людей, кого зловлять,— розстрілюють або пря­мо палять живцем на пожарищі запалених будинків. Напр., в с. Точивики (Острізького р-ну) 1.Х. німці приїхали, щоб примусити людей здати поставку, але попали там на засідку повстанців, що несподівано заатакували німців. У висліді цього бою німці лишили на полі вбитими 21, п’ять взя­то в полон, вісім ранено, решта втекли. У відповідь на те німці зібрали більші сили і 12.Х. о 2 год. ночі заатакували бага­то сіл того району, у висліді чого спалено (цілком) 15 сіл, а саме: Завидів, Лючин, Грозів, Грем’яче, Галівка, Точиви­ки, Грем’яцькі та Завидівські хутори, Озера, Михайлівка, Новомалин, Дерев’янче — Мале і Велике, Попівці. При цьому нараховується 500 людей вбитими і спаленими живцем у вогні. Палили і нищили вс ... Читати дальше




Наш генерал Володимир Сальський 

№ 40 від 3 жовтня 2015 р.  Рубрика: Наш історичний календар | Переглядів: 431 | Коментарі (0)

П’ятого жовтня 1940 року – 75 років тому – в окупованій нацистами Варшаві на 56-му році життя помер український військовий діяч, генерал Володимир Петрович Сальський.

Він народився 4 липня 1885 року в Острозі, в родині дворян Волинської губернії. Склавши іспити за 6 класів Острозької чоловічої гімназії, у 1906 році закінчив військове училище у Вільно (Вільнюсі), після чого служив у рідному місті офіцером 126-го Рильського піхотного полку, звідки перевівся у 132-й Бендерський піхотний полк у Києві. У 1912 р. закінчив Миколаївську академію Генерального штабу, отримавши за успіхи малу срібну медаль. Напередодні Першої світової війни, а потім і на її фронтах служив на штабних ад’ютантських посадах, а фактично організовував військову розвідувальну діяльність – і досить успішно, про що свідчать нагородження Георгієвською зброєю, всіма орденами Російської імперії до Володимира ІV ступеня, а також французький орден Почесного Легіону та отримане у 1917 р. звання підполковника.

Після повалення царизму успішний розвідник взяв активну участь в українізації військових частин Північного фронту, а в листопаді 1917 року вступив на службу Українській Народній Республіці. В кінці 1917 – січні 1918 р.р. був учасником збройної протибільшовицької боротьби на Лівобережжі і в Києві, пізніше працював у Комісії з формування Української армії, очолював Головну шкільну управу Військового міністерства УНР. Наприкінці травня 1919 року очолив Запорізьку групу Армії УНР (серед її справ – Кам’янець-Подільська операція і серпневий похід на Київ).

В багатьох військових мемуарах, белетристиці фігурує епізод, коли український козак кинув під ноги коня полковника Сал ... Читати дальше




Окраса і візитівка нашого міста 

№ 39 від 26 вересня 2015 р.  Рубрика: Наш історичний календар | Переглядів: 174 | Коментарі (0)

П’ятнадцять років тому, 30 вересня 2000 р., Острог відзначав своє 900-річчя, точніше, 900-річчя першої літописної згадки про себе. Власне, сама ця дата припадає на 30 серпня, але як робочий графік перших осіб держави, що мали відвідати свято, так і напружений графік реставраційних, ремонтних робіт, робіт з благоустрою центральної площі міста, монтажу музейних експозицій (острожани пам’ятають, що вони йшли ще на світанку 30 вересня) зумовили перенесення заходів на цілий місяць. А постанова Кабінету Міністрів України за №1243 «Про підготовку до відзначення 900-річчя заснування м. Острога» була прийнята ще 6 листопада за підписом тогочасного прем’єр-міністра Валерія Пустовойтенка.

Центральною подією святкувань 30 вересня стало відкриття пам’ятника князям Острозьким на центральній площі нашого міста. В урочистій церемонії взяли участь Президент України Леонід Кучма, Голова Верховної Ради України Іван Плющ, віце-прем’єр-міністр з гуманітарних питань Микола Жулинський, інші офіційні особи, представники духовенства різних конфесій. У кожного поселення – великого чи малого – є своя історія і традиції, але є міста і села, назви яких стали символами, візитними картками для націй, народів. До таких населених пунктів сповна і по праву належить легендарний Острог, наголосив Президент України, вітаючи мешканців Острога зі святом. 900-річний ювілей Острога, сказав він, має не лише український, а й загальноєвропейський вимір. Справи і творіння його визначних державних мужів і релігійних діячів відомі не тільки в Україні, а й за її межами. Острог навічно ввійшов в історію нашої держави.

Ось вже 15 років па­м’ят­ник князям Острозьким є окрасою і візитівкою нашого міста. А створений він за проектом заслуженого художника України Сергія Леонідовича Чумакова – на той час керівника скульптурної майстерні при університеті «Острозька академія».­

Скульптурна к ... Читати дальше




Польські улани з Острозького гарнізону 

№ 38 від 19 вересня 2015 р.  Рубрика: Наш історичний календар | Переглядів: 231 | Коментарі (0)

У боях з гітлерівцями біля Замостя 23 вересня 1939 р. було розбито 19-й полк уланів волинських Війська Польського з гарнізону міста Острога, а залишки його підрозділів почали самостійно пробиватися до румунського кордону, на який вже виходили частини Червоної Армії. 

Ця кавалерійська частина веде свою історію з весни 1917 р., коли 7 квітня на Правобережній Україні на основі загону кінних розвідників одного з формувань Війська Польського на Сході (створювалося для війни проти Німеччини та Австро-Угорщини на стороні Росії та її союзників по Антанті) організувався Штурмовий (ударний) гусарський ескадрон під командуванням поручика Фелікса Яворського.

Бойове хрещення ескадрон прийняв 9 червня того ж року. Наприкінці року «яворчики», як їх називали по імені командира, переформувалися в Дивізіон шволєжерів (легкої кінноти) і вже воювали з більшовиками та селянськими повстанцями. Пізніше дивізіон Яворського був розгорнутий в один із полків бригади легкої кавалерії Війська Польського на Сході і 10 червня 1918 р. був роззброєний і розформований австрійською окупаційною владою.

Але ядро полку на чолі з Яворським продовжувало боротьбу за незалежність Польщі і її владу на Волині та Поділлі. Фелікс Яворський – вже в ранзі майора – організовував різні добровільні кавалерійські формування війни з українськими та більшовицькими військами, з яких найвідомішою стала Бригада язди охотнічей (Добровольча кавалерійська бригада), що носила ім’я свого командира. В складі бригади на більшовицькому фронті воював і 1-й Волинський кавалерійський добровольчий полк, який – вже в мирний час – отримав назву 19-го полку уланів волинських – в пам’ять як про 19-й полк уланів Варшавського герцогства (що в 1812 р. з Наполеоном ходив в похід на Росію), так і Полку волинської кавалерії часів Польського повстання 1830 – 1831 рр. проти тієї ж Росії.

1920 – 30-ті рр. полк стояв в га ... Читати дальше




На порозі відродження Острога 

№ 37 від 12 вересня 2015 р.  Рубрика: Наш історичний календар | Переглядів: 257 | Коментарі (0)

П’ятнадцятого вересня 1990 року – 25 років тому – пройшла Перша науково-краєзнавча конференція «Острог на порозі 900-річчя». Ювілей нашого міста, як пригадують читачі «Замкової гори», відзначався у 2000 році, і саме ця конференція започаткувала підготовку до визначної дати.

Проведення конференції ініціювали Острозька міська рада народних депутатів (нагадаю, що це було ще в останній рік існування Союзу РСР, тож саме такою була тоді повна назва нашого органу самоврядування) та Острозьке науково-краєзнавче товариство «Спадщина» (ім’я князів Острозьких воно додало до своєї назви вже в роки Незалежності). А головну роботу взяв на себе організаційний комітет на чолі з нашим земляком – видатним українським істориком-джерелознавцем Миколою Павловичем Ковальським, професором Дніпропетровського державного університету (тоді ще імені «300-річчя Возз’єднання України з Росією», а не Олеся Гончара, як в наші дні). Його заступником став голова Острозького міськвиконкому (посада міського голови теж з’явилася в роки Незалежності) Микола Володимирович Грищук, а секретарем оргкомітету і головним «мотором» справи – ветеран освітньої ниви і недовгий час (на превеликий жаль) в минулому директор Острозького краєзнавчого музею Петро Зотович Андрухов – засновник і перший голова товариства «Спадщина».

Програма першої конференції включала 23 доповіді та повідомлення. Їх автори представляли, крім Острога та Рівного, також Дніпропетровськ, Львів, Київ, Луцьк. Окрасою програми стали доповіді з питань джерел історії Острога професора Миколи Ковальського та одного з його найталановитіших учнів, теж вже професора Юрія Мицика. Археологічні проблеми регіону порушували науковці Анатолій Савчук, Святослав Терський, Сер ... Читати дальше




Примас Польщі із Острозької альма-матер 

№ 36 від 5 вересня 2015 р.  Рубрика: Наш історичний календар | Переглядів: 483 | Коментарі (0)

П’ятого вересня 1770 р. – 245 років тому – учень Острозького колегіуму Ян-Павел Воронич вступив у нашому місті в орден єзуїтів, що з часів Анни-Алоїзи Ходкевич утримував в Острозі на її фундацію монастир, навчальний заклад та учнівський інтернат при ньому. Правда, орденської кар’єри юнакові зробити не судилося – 1773 р. орден був розпущений Папою Римським (і офіційно відновлений лише 1814 р.). Того ж 1773 р. Ян-Павел був висвячений на світського римо-католицького священика. Після студій у Вільно йому ще випала можливість попрацювати (з 1777 р.) у стінах своєї острозької альма-матері – вчителем першого класу поєзуїтської школи, керованої вже отцями-василіанами з греко-католицького монашого ордену.

Вороничі – давній український шляхетський рід відомий з ХV ст. Один із Вороничів – студент київської братської школи – 1622 р. читав із колегами «Вірш на жалостний погреб зацного рицера Петра Конашевича-Сагайдачного». Вже доведено дослідниками, що Ян-Павел Воронич народився 28 червня 1757 р. не в Тайкурах, як досі зазначали в довідковій літературі, а в с. Бродів під Острогом.

А дальший його життєвий шлях та кар’єра – і педагогічна, і церковна, і державно-адміністративна, і наукова та літературна – вже були пов’язані з Варшавою, де він обіймав високі посади за часів і Речі Посполитої, і створеного Наполеоном Варшавського герцогства, і після 1815 р., коли в складі Російської імперії було створено автономне Царство Польське. В 1816-1829 рр. Ян-Павел Воронич обіймав краківський єпископський престол, а 1828 р. став варшавським архієпископом і митрополитом – примасом (предстоятелем, главою єпископату) римо-католицької церкви в Царстві Польському. У цій якості 1829 р. він очолював коронацію на польський королівський престол імператора Миколи І. Знаково, що примас лише подав російському цареві польську королівську корону, а той коронував нею себе сам.< ... Читати дальше




В Острозі він вперше переступив поріг музею 

№ 35 від 29 серпня 2015 р.  Рубрика: Наш історичний календар | Переглядів: 169 | Коментарі (0)

Тридцятого серпня 1986 р. помер Павло Жолтовський – видатний український вчений-мистецтвознавець, фундаментальні праці якого з історії українського народного образотворчого і прикладного мистецтва ХІV – ХVІІІ століть, як зазначають сучасні автори, стали хрестоматійними ще за його життя і не втратили свого наукового значення в наші дні.

Майбутній вчений народився 25 листопада (8 грудня) 1904 р. у родині православного священика волинського села Мислятин на Ізяславщині. Навчався в церковнопарафіяльній школі рідного села, а середню освіту здобував у гімназії Острога, де, як він пізніше загадував, вперше відвідав музей і побачив мистецькі пам’ятки давнини, зібрані Братством імені князів Острозьких і головним зберігачем музею о. Михайлом Тучемським. Відтоді мистецтвознавство і музейна справа стали його головним покликанням і справою всього життя, починаючи з середини 1920-х рр. Тоді він розпочав працю у Житомирському краєзнавчому музеї. А пізніше – вже науковим співробітником художнього музею у Харкові – «ступанієм та п’ятдієм обміряв Україну», як він сам згадував. Його наукову роботу на 13 років (1933 – 1946 рр.) перервали політичні репресії за «контрреволюційну і націоналістичну діяльність» – три роки таборів і десять років заслання. Проте і роки заслання пройшли в безперервних експедиціях – тільки в складі геологічних партій з дослідження нафтородовищ Приуралля і Татарстану.

Лише по війні Павло Миколайович зміг повернутися в Україну, останні 40 років його життя пройшли у Львові, де він працював в музейних і академічних установах. Захистив докторську дисертацію з мистецтвознавства, 1971 року в складі авторського колективу отримав Шевченківську премію за 6-томну «Історію українського мистецтва». За своє життя мистецтвознавец ... Читати дальше




Пам’ятне 24 серпня 1916 року 

№ 34 від 22 серпня 2015 р.  Рубрика: Наш історичний календар | Переглядів: 143 | Коментарі (0)

Одинадцятого (24) серпня 1916 р. – в день свого небесного покровителя – в Острозі відбулися урочисті збори Братства ім. князів Острозьких під покровом преподобного Федора. Збори підвели підсумки реставрації унікальної пам’ятки східноєвропейського оборонного зодчества ХІV ст. – Вежі Мурованої. Реставраційні роботи здійснювалися в основному в 1913 – 14 рр. і мали на меті як врятування споруди, так і підготовку до відкриття в замку історичного музею («Музею князів Острозьких»), наукової бібліотеки і залу для народних читань, на що були виділені як бюджетні асигнування з державної скарбниці, так і народні пожертви, зібрані і в Острозі, і далеко за його межами.

Перша світова війна через зменшення фінансових надходжень уповільнила темпи робіт, багато з них не були доведені до кінця. В замку у придатних приміщеннях якийсь час навіть працював госпіталь для поранених фронтовиків місцевого відділення Червоного Хреста. До того ж, у 1915 р. через поразки російської імператорської армії на фронтах відбувалася евакуація ряду острозьких установ. Загроза Острогу була усунута влітку 1916 р. внаслідок відомого Брусилівського прориву і відбиття у супротивника Луцька. Тим часом на другу половину 1916 р. все ж було повністю відреставровано і облаштовано верхній поверх замку, де мали розміститися музей та бібліотека, проведено основні ремонтні роботи на середньому поверсі для зали народних читань. І в воєнні роки не припинялася робота очолюваного священиком Михайлом Тучемським братського даньосховища зі збору, обліку і опису музейних експонатів. Тож 24 серпня 1916 р. стало днем відкриття музею у відреставрованому замку.

Виступаючи на урочистих зборах Братства, архітектор Володимир Леонтович, між іншим, сказав: «… у нас широко використовуються заходи заборонного характеру: обгородити плотом, повісити замок, поставити сторожів, розклеїти плакати «вхід заборонено»… і т. п. … ... Читати дальше




Меценат-українофіл Григорій Галаган 

№ 33 від 15 серпня 2015 р.  Рубрика: Наш історичний календар | Переглядів: 281 | Коментарі (0)

У с. Сокиринці (землі історичного Прилуцького козацького полку, нині Чернігівська область) 15 серпня 1819 р. народився Григорій Павлович Галаган – громадський діяч, українофіл і меценат (помер там же 25 вересня 1888 р.). Йому судилося бути останнім представником старшинсько-шляхетського роду на Лівобережній Україні, основоположником влади і багатств якого став сумної пам’яті Гнат Галаган. Він очолював компанійський (вільнонайманий) козацький полк на службі гетьману Івану Мазепі, але перейшов на бік Петра І і допоміг царським військам здобути та зруйнувати Запорозьку Січ, а полонених козаків садив на палі і на плотах відправляв вниз по Дніпру. Винагородою йому від кривавого монарха стали великі маєтності і посада прилуцького полковника, яку пізніше успадковували його син і внук.

Тарас Шевченко називав полковника Гната «поганим», але з його нащадком був добрим знайомим і підтримував особисте листування. Таку прихильність генія нашого народу Григорій Павлович виправдовував всім своїм життям. Він займався справами допомоги постраждалому від неврожаїв селянству, поліпшенням умов його побуту і праці, а в 1850-х рр. виступив як активний прихильник повного скасування кріпацтва, взявши діяльну участь у підготовці і проведенні в життя «Великої реформи» на Лівобережжі. Пізніше він працював над розбудовою земського самоуправління, освіти, вів велику меценатську діяльність. Від верховної влади отримав призначення членом Державної Ради – вищого законодорадчого органу Російської імперії. Серед його справ – відкриття гімназії у Прилуках і ряду народних шкіл, організація першого в Україні ощадно-позичкового товариства. Григорій Галаган став головним меценатом українського національно-культурного руху, матеріально підтримував журнал «Киевская старина», а в 1873-1875 рр ... Читати дальше




Біля Ворскли загинули брати князя Федора Острозького 

№ 32 від 8 серпня 2015 р.  Рубрика: Наш історичний календар | Переглядів: 142 | Коментарі (0)

У районі ріки Ворскла 12 серпня 1399 р. відбулася одна з найбільших битв ХІV ст. в Східній Європі. Проти Золотої Орди виступила східноєвропейська коаліція на чолі з великим князем Литовським і Руським Вітовтом Кейстутовичем. До нього приєдналися збройні загони із Польського королівства, Молдовського і Волоського князівств, Тевтонського ордену хрестоносців, а також вірні позбавленому престолу в Орді хану Тохтамишу татари.  ... Читати дальше




Він першим в українському театрі дав сценічне життя постатям князів Острозьких 

№ 31 від 1 серпня 2015 р.  Рубрика: Наш історичний календар | Переглядів: 190 | Коментарі (0)

У с. Григорів (нині Рогатинський район Івано-Франківської області) 3 серпня 1833 р. в родині священика народився Омелян Огоновський – український вчений-філолог, письменник, громадський діяч. За понад три десятиліття своєї наукової та просвітницької діяльності (помер він 28 жовтня 1894 р. у Львові) О. Огоновський став однією з провідних постатей українського відродження Галичини і духовного єднання цього краю з Великою Україною.

Коли він очолив кафедру руської (української) мови і літератури Львівського університету, студентство під його впливом змінювало свої погляди і позицію з москвофільських на проукраїнські (народовські), а від мертвого «язичія» зверталося до живої української мови – спільної з наддніпрянськими братами, єднанню з якими сприяли і наукові праці професора з мовознавства і правознавства. Зокрема, О. Огоновський став автором першої фундаментальної праці з історії української літератури у шести томах від найдавніших часів до кінця ХІХ ст. А ще були український переклад «Слова о полку Ігоревім» і повне видання «Кобзаря» із вступною статтею про життя і спадщину Т. Шевченка (сучасники назвали цю працю «великим поступом» у шевченкознавстві).

Омелян Огоновський був одним із засновників Товариства «Просвіта» (і 17 років його головою), Товариства «Рідна школа», Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка, головою оргкомітету з перепоховання у Львові праху свого великого попередника Маркіяна Шашкевича.

Історія Волині і роду князів Острозьких дала поштовх до написання двох найвідоміших художніх творів Омеляна Огоновського – драматичних поем «Федько Острозький» (1861 р., переробка для сцени 1882 р.) та «Гальшка Острозька» (1887 р.). Обидва ці драматургічні твори мали не лише видавн ... Читати дальше




Поєднані незримим зв’язком віків і поколінь… 

№ 30 від 25 липня 2015 р.  Рубрика: Наш історичний календар | Переглядів: 134 | Коментарі (0)

Тисячу років тому – 15 липня 1015 р. – помер Володимир Святославич, Великий князь Київський в 980 – 1015 рр., володар і хреститель Київської держави, включений церквою в число рівноапостольних святих. До дня його пам’яті приурочена і пам’ятна дата нашої держави – День Хрещення Київської Русі-України, встановлена 2008 р. в рамках святкування 1020-річчя (988 – 2008 рр.) цієї великої історичної події як державного, так і духовного життя нашого народу.­  ... Читати дальше




Він причетний до реставрації замку князів Острозьких 

№ 29 від 18 липня 2015 р.  Рубрика: Наш історичний календар | Переглядів: 136 | Коментарі (0)

Сто сорок п’ять років тому – 22 липня 1870 року – в Іркутську народився Петро Петрович Покришкін – визначний архітектор-реставратор і педагог, дійсний член Імператорської археологічної комісії з 1902 року і академік архітектури з 1909 року. Значна частина його науково-реставраційної праці пов’язана з українськими землями та їх храмовими і оборонними пам’ятками архітектури. На основі досліджень Петра Покришкіна архітектор Олексій Щусєв розробив проект, за яким здійснив реконструкцію Свято-Василівського собору в Овручі. Академік провадив часткові розкопки Золотих воріт у Києві. Серед архітектурних пам’яток України, реставрованих за проектом і під керівництвом П. Покришкіна – Юр’єва божниця в Острі, церква Спаса на Берестовій в Києві, мечеть Хан Джамі та інші споруди Ханського палацу в Бахчисараї.  ... Читати дальше




Були Глухні, а тепер Новомалин 

№ 28 від 11 липня 2015 р.  Рубрика: Наш історичний календар | Переглядів: 111 | Коментарі (0)

Чотирнадцятого липня 1437 р. (в давніших публікаціях цей документ неточно датується 1446 роком) Великий князь Литовський і Руський Свидригайло Ольгердович у своїй Луцькій резиденції надав своєму слузі Оліферу за вірну службу села Глухні і Стаї під Острогом. На той час Свидригайло, хоч і титулувався Великим князем, але в результаті державного перевороту вже втратив великокняжий престол у Вільно (Вільнюсі), програв ряд битв двоюрідному брату – новому Великому князю Жигимонту Кейстутовичу і позбувся володінь у Білорусі. Його останньою опорою залишалася Волинь, її православні князі (насамперед, Острозькі), земяни та бояри. Надання Оліферу, очевидно, і було винагородою за вірність.  ... Читати дальше




Буде ювілей статусу міста обласного підпорядкування 

№ 27 від 4 липня 2015 р.  Рубрика: Наш історичний календар | Переглядів: 142 | Коментарі (0)

Двадцять років тому – 7 липня 1995 року – постановою Верховної Ради України № 275/95-ВР Острог було віднесено до категорії міст обласного значення. До цього в області такий статус отримали обласний центр Рівне, а також міста Дубно і Кузнецовськ. Згідно «Положення про порядок обліку, найменування і реєстрації населених пунктів», що діяло з часів Української РСР, місто обласного значення (або місто обласного підпорядкування) – це міський населений пункт, що є економічним і культурним центром, має розвинуту промисловість, комунальне господарство, значний державний житловий фонд, з кількістю населення понад 50 тисяч осіб. Положення, однак, передбачало, що в окремих випадках до категорії міст обласного значення можуть бути віднесені міста з кількістю населення менше як 50 тисяч осіб, якщо вони мають важливе промислове, соціально-культурне чи історичне значення, близьку перспективу подальшого розвитку і росту свого населення.  ... Читати дальше




Острозька сходинка до патріаршого престолу 

№ 26 від 27 червня 2015 р.  Рубрика: Наш історичний календар | Переглядів: 150 | Коментарі (0)

У Стамбулі-Константинополі за наказом турецького султана Мурада ІV (прапраправнука Сулеймана і Роксолани) 28 червня 1638 р. був задушений вселенський православний патріарх Кирило Лукаріс – колишній вчитель грецької мови і ректор Острозької академії. Тіло святителя султанові кати втопили у морі. Константинопольський патріарх, до канонічної юрисдикції якого належала і Київська митрополія (православна церква України і Білорусі), був обвинувачений супротивниками і суперниками у зв’язках з одновірцями – донськими і запорозькими козаками. Ті 1637 р. захопили турецьку фортецю Азов на Дону і успішно утримували її до 1642 р., поки не переконалися, що допомоги від московського царя не дочекаються.  ... Читати дальше




Острозька червнева хроніка 1941-го 

№ 25 від 20 червня 2015 р.  Рубрика: Наш історичний календар | Переглядів: 707 | Коментарі (0)

У ході повітряної битви за Англію 21 червня 1941 року уродженець Острога пілот Військово-повітряних сил Війська Польського на Британських островах Болеслав Дробінський підбив літак знаменитого гітлерівського аса Адольфа Галланда (майбутнього генерал-лейтенанта і генерального інспектора винищувальної авіації ІІІ Рейху, що за час з 1937 по 1945 роки збив 104 літаки супротивника), змусивши його приземлитися «на живіт» – на щастя для німця, на зайнятій нацистами континентальній території.  ... Читати дальше




У 1889 році Острог палав у вогні 

№ 24 від 13 червня 2015 р.  Рубрика: Наш історичний календар | Переглядів: 133 | Коментарі (0)

Одна з найбільших в тисячолітній історії Острога пожежа сталася 4 (16 н. ст.) червня 1889 р. Вона спричинила величезні матеріальні збитки для багатонаціонального населення міста і незворотні втрати для його пам’яток архітектури, старожитностей, архівів. Ось як по гарячих (хай пробачать мене жертви тогочасної пожежі за цей мимовільний каламбур) слідах так описував цю подію часопис «Волынские епархиальные ведомости», що виходив тоді в сусідньому Кременці (подаємо текст мовою оригіналу, але за сучасним російським правописом):  ... Читати дальше




Острог отримав грамоту на міське самоуправління 

№ 23 від 5 червня 2015 р.  Рубрика: Наш історичний календар | Переглядів: 239 | Коментарі (0)

Чотириста тридцять років тому – 7 червня 1585 року – на подання князя Василя-Костянтина Острозького Острог отримав від короля польського і великого князя литовського Стефана Баторія грамоту на міське самоуправління згідно Магдебурзького права. У старих краєзнавчих путівниках і довідниках ця подія нерідко датується 1528 р. Насправді остання дата стосується міста Острожець (нині село Млинівського району на Рівненщині, колишній райцентр, а в давнину – резиденція князів Острожецьких, рід яких вигас у 16 столітті. За однією з генеалогічних реконструкцій, князі Острожецькі – одна із молодших гілок княжого дому Острозьких).

А документ 1585 року про Магдебурзьке право Острогу вперше виявив і опублікував у 1982 році видатний український історик – джерелознавець, наш земляк професор Микола Ковальський.

Острог, очевидно, користувався самоуправлінням і до 1585 року. Принаймні, глава міського самоврядування Острога – носій цієї посади звався війтом – згадується ще у документах 1575 року, на що вказує сучасний історик Андрій Заєць. Першим відомим війтом нашого міста, на думку дослідника, був шляхтич Павло Малишевич – Новоселицький, який займав цю посаду і в 1593 році (тобто вже після грамоти Стефана Баторія ), отже, він щонайменше 18 років очолював міське самоврядування Острога. Перший відомий нам міський голова, зазначає А. Заєць, був людиною досить заможною; наприклад, він позичав великі грошові суми навіть магнатам князям Корецьким під заставу їх сіл та маєтностей, а також іншим вельможним і високопосадовим особам.

Магдебурзьке право (ще його називають Німецьким або Тевтонським правом) сформувалося біля 1235 року в саксонському місті Магдебург на основі норм місцевого судочинства і звичаєвого права. Згідно його головних положень, городяни звільнялися від суду державних чиновників та власника міста, самостійно здійснювали судочинство (до смертного вироку включно) і управляли міським госп ... Читати дальше




1-20 21-40 41-52