Вівторок

19.02.2019

22:35

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Ольга Головко: «Коли працюєш – відчуваєш себе потрібним»
Є люди, які віддаються своїй справі сповна, не чекаючи нагород, подяк та слави. Медсестра – одна з професій, яка як ніяка інша вимагає повної віддачі себе, свого часу, сил та енергії роботі. А ще – безмежної людяності, тепла, милосердя до всього світу.   

Головко Ольга Іллівна – патронажна медична сестра РО «Товариство Червоного Хреста». Каже, що ні про яку професію більше не думала, ніде себе не уявляла, крім як в медицині. Хотілось стати лікарем, та, на жаль, не вийшло. Тому й працює вже стільки років медсестрою. Батьки підтримували прагнення допомагати людям, бути медиком. Тоді закінчила Рівненське медучилище. Пригадує перше і найскладніше випробування на стійкість – студентів повели дивитись на розтин. Під час нього половина групи вийшла, частина з них одразу ж забрала документи. Та наша героїня налаштувала себе на потрібний лад і взяла себе в руки.

За направленням поїхала в село Кургани, на Острожчині, обіймати посаду завідувача фельдшерсько-акушерським пунктом. Звісно, одразу було тяжко без вчителів поряд, без старших наставників, порадників. На перших порах доводилось повертатись до конспектів та підручників. З 1966 року працювала в тублікарні маніпуляційною сестрою. Звідти вже й вийшла на пенсію. Потім почались скорочення – пенсіонерів звільнили.

Товариство Червоного Хреста «знайшло» жінку, коли та вже розрахувалася з лікарні. Охочих працювати було мало, і так з 2006 року Ольга Іллівна залишилась у цій організації. Зарплата мінімальна, а працівники з неї ще й роблять благодійні внески для своїх підопічних. Хоча, як каже медсестра, порівняно з роботою у відділенні працювати не складно, єдиний «мінус» – за день треба обходити ледь не все місто. Дільничі призначають хворих – в основному це одинокі люди, престарілі, інваліди. Працівники Червоного хреста ходять до них та виконують те, що призначили лікарі: ін’єкції, капельниці, міряють тиск.

– Хворим і одиноким часто не вистачає спілкування, – розповідає жінка. – Буває так, що чоловік чи дружина померли, діти розлетілись по світу. Ніби і є родичі, але всі далеко. Не до багатьох часто навідуються рідні та сусіди, є хворі, які самі не можуть нікуди піти, і ніхто крім нас до них не приходить. Особливо погано живеться самотнім людям там, де багато новобудов, всі сусіди молоді та заможні. Зрозуміло, вони не спілкуються.

 За робочий день медсестра повинна обійти 8 людей. Не дивлячись на те, що тяжку роботу виконують соціальні працівники, інколи доводиться і в магазин по хліб сходити, і на базар за якимись продуктами, і піднести щось.

– Для мене всі мої підопічні однакові, – ділиться Ольга Іллівна. – Всім треба приділяти увагу, з кожним поговорити, вислухати. Вони щирі і добрі, як діти – завжди вдячні і завжди чекають. Одна бабця з Нового міста ще о шостій ранку щодня відкривала двері та ворота, бо знала, що я прийду міряти тиск, скажу, які таблетки пити. На жаль, вона вже покійна. Одного разу коли я до неї прийшла, то знайшла її на підлозі в кімнаті непритомну – стався інсульт. І кожен такий випадок болить, бо прикипаєш до людей всією душею.

Патронажна медсестра каже, що вже кілька разів думала кинути працювати, розрахуватись, але щоразу передумує. Адже мало хто погодиться на подібну роботу, молодь не хоче – зарплата невелика, а працювати треба багато. Але це не головна мотивація.

– Головне – що хочеться щось робити, чуєш від того силу, внутрішній підйом. Коли працюєш – відчуваєш, що ти комусь потрібен. Мені здається, коли не працюєш, то вже життя закінчилось!

Людмила ПАНАСЮК



Дорогі жителi Острожчини, ветерани вiйни, колеги-червонохрестiвцi, волонтери, благодiйники!

Сердечно вiтаю вас iз травневими святами, серед яких найдорожчi для нас – Всесвiтнiй день Червоного Хреста та День Перемоги. Таке сусiдство обох урочистих свят у календарi не випадкове: це свiдчення спорiдненостi двох дат, адже i на фронтах Великої Вітчизняної Вiйни, й на передовiй фронту милосердя однаковою мiрою була i залишається потрiбною щоденна мужнiсть, самовiддача та звитяга. Мета ж – одна: вiдстоювання за будь-яку цiну життя, здоров’я нації в цiлому i кожної людини зокрема. Для наших же дорогих колишнiх санінструкторів та медичних сестер Червоного Хреста, якi рятували, ризикуючи собою, бiйцiв на вогняних дорогах Великої Вітчизняної вiйни, це свято – подвiйне й чи не найголовнiше у їх житті. Доземний їм за це уклiн!

Щиро вiтаю й ycix нинiшнiх працiвникiв Українського Червоного Хреста, найчисельнiшої в країні благодійної громадської органiзацiї, яка керується в роботi благодiйними принципами Червонохресного руху.

Що являє собою Товариство Червоного Хреста України сьогоднi? Це розгалужена мережа служби милосердя, яка щоденно надає квалiфiковану допомогу на дому, iнвалiдам, обслуговує самотніх хворих громадян похилого віку.

Це служба розшуку, яка допомагає у возз’єднанні родин, з’ясовує долi тих, хто загинув чи зник безвiсти пiд час вiйн, збройних конфлiктiв, стихiйних лих, це постiйна готовністъ Червоного Хреста надавати необхiдну допомогу при надзвичайних ситуаціях.

Червоний Хрест – це поглиблене вивчення та втiлення в життя знань про мiжнародне гуманітарне право, десятки тисяч волонтерiв, причетних до акцiй милосердя.

Тож напередоднi свят прийміть мої найщирiшi вітання. Мiцного вам здоров’я, наснаги, щастя та родинного затишку. Нехай кожен день приносить радiсть i тепло, а на душi завжди буде сонячно. Нехай здiйсняться всі вашi найзаповiтнiшi мрiї та сподівання.

Людмила ШВЕЦЬ, голова Острозької міськрайонної організації Товариства Червоного Хреста України
№19 від 11 травня 2013 р. Категория: Люди і час | Просмотров: 387 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]