Субота

16.02.2019

06:11

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Пам’ять скорботи
У суботу, 24 листопада, Україна вшановувала пам’ять жертв голодоморів. З нагоди цієї події на центральній площі Острога відбувся мітинг-реквієм «Голод… Не губи! Не вбивай! Пожалій!». Присутні вкотре розділили з усією країною хвилини скорботи, вжахнулися масштабам антигуманної акції комуністів, пройнялися нестерпним болем від мільйонних втрат нашого народу, молилися і запалювали свічки, аби подібне ніколи і ніде не повторилося.

На імпровізованій сцені-сходах перед приміщенням райради лампадками було викладено хрест. На столику праворуч стояв горщик з колоссям, оповитий траурною стрічкою, поруч – хлібина, гілочка калини, три свічки, рушник, вишитий червоно-чорними кольорами (фото 1). Розпочався захід тужливим звучанням пісні «Реквієм Голодомору», який налаштував присутніх на скорботу. Ведуча Світлана Панченко, розпочинаючи мітинг каже, що тоді страх оселився у кожну домівку, навіть найвідчайдушнішого, гарячого серця українця. 1932 рік в українську історію увійшов як час, коли земля не кров’ю була залита, а покрита трупами людей, загиблих від голоду. Тоді життя людей на родючих грунтах перетворилося у повільну, жахливу смерть під назвою Голодомор. До цього призвела політика колективізації, яка закувала українців у кайдани не на чужій землі, а у рідній хаті.

У своєму виступі Острозький міський голова Олександр Шикер зазначив, що на долю України випало багато важких випробувань. Одним з них був жахливий Голодомор 1932-1933 років. Ця акція була спрямована на знищення української нації. Нині ми не можемо забувати про те, що загинули мільйони людей. Хоч і тяжко згадувати про ті часи, але потрібно. Переважну частину Острожчини, місто та біда оминула, бо ми тоді перебували у складі іншої держави. Та правда про Голодомор дійшла до нас через людей, які віч-на-віч зустрічалися із тим горем і вижили, а потім жили у наших краях. Наслідки Голодомору можна порівняти тільки із Великою Вітчизняною вій­ною. Аби подібна біда ніколи не повторилася, ми маємо пам’ятати про неї, молитися за загиблих голодною смертю. Вічна їм пам’ять! Хай земля буде їм пухом!

Про Голодомор, важливість пам’яті про нього, намагання перекрутити історію у своїх виступах говорили заступник голови Острозької райдержадміністрації Валентина Стрілецька, вчитель української мови і літератури ЗОШ І-ІІІ ст. №1 Людмила Петрук. Актори театрального гуртка ЦКД Аня Стасюк, Андрій Кривчук, Андрій Осташ, Сергій Українець зіграли роль очевидців. Від опису подій минулого ставало моторошно на душі, здавалося кров холоне від тих страхіть. А творилось таке, що у жодному фільмі жахів не побачиш – школярі не доходили до школи і помирали в дорозі з голоду, люди десятками лежали на дорогах і їх ніхто не забирав тижнями; працьовитий народ на родючій землі їв отруйну блекоту, листя акації, кропиву, лопухи, інші бур’яни, аби лише вижити; у селах щоденно відбувались похорони, які і важко назвати такими, бо замучених голодом людей закопували без трун і священиків, по кілька трупів у одній ямі. До глибини душі обурював опис того, як «активісти» нишпорили оселями і забирали та знищували все, навіть бур’яни, аби їх не вживали люди. А що не могли забрати, змішували із землею аби люди божеволіли від голоду. Непоодинокі були факти знущання над людьми. Один із акторів оповів про те, як «контру» викидали з хати. Голі та босі діти «куркулів» опинились на морозі і незабаром загинули від холоду, бо всі боялися розправи комуністів. А чого варте порівняння: за підрахунками людей, у одному із сіл в 1932-1933 роках від голоду померло більше людей, ніж загинуло у роки Великої Вітчизняної війни. Моторошні розповіді доповнила ведуча. За підрахунками вчених під час Голодомору в Україні 12 людей гинули за хвилину, тисяча – щогодини, 25 тисяч – щодня. Так гинула Україна, українці, народ-трудівник, народ-хлібороб.

Бібліотекар Острозької міської дитячої бібліотеки Вікторія Степанюк роздавала присутнім скибочки короваю, як символ вічної пам’яті про невинно убієнних Голодомором (фото 2). Присутні, беручи крихти хліба, хрестилися, молилися за упокій загиблих. Коли наступила 16-та година, була оголошена загальнонаціональна хвилина мовчання. Цього року, як ніколи останнім часом в цій порі, панувала тепла і безвітряна погода. Всі лампадки і навіть свічки, запалені присутніми, незворушно горіли в руках острожан. У цей час по всій країні була призупинена робота установ, організацій, підприємств, рух громадського транспорту, який подавав звуковий сигнал.

Більшість людей з мітингу несли запалені свічки та лампадки додому і виставляли їх на підвіконня так, щоб той вогник було видно здалеку (фото 4). Він покликаний зігріти на тому світі душі загиблих, а на цьому це – знак нашої пам’яті, світло очищення задля нашого майбутнього.

Вшанувала жертв Голодомору і Острозька академія. Там 22 листопада відбувся Вечір духовної музики, присвячений пам’яті всіх загиблих у ті страшні роки (фото 3). Хоровий колектив Національного університету «Острозька академія» та хор «Благовість» створили в залі атмосферу глибокої духовності. Солісти Андрій Осташ, Наталія Бендюк, Влада Гонгало, а також дует Олесі Ткаченко та Василя Махлюка своїм співом змусили слухачів задуматися над трагічністю української історії.

Іван ГЛУШМАН















































Просмотров: 370 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]