Середа

20.02.2019

00:37

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Перепоховали останки Івана Федоровича

Вчені переконані майже на 99 відсотків, бо дослідження засвідчили
триразове перевищення вмісту важких металів у кістках,
властиве друкарям

Іван Федорович (Федоров) – видатний східнослов’янський друкар, продовжувач справи Швайпольта Фіоля та Франциска Скорини, художник-гравер, інженер, ливарник. Він – організатор чотирьох перших слов’янських кириличних друкарень у Москві, Заблудові, Львові та нашому Острозі. Його можна сміливо зарахувати до справжніх титанів сили думки, пристрасті до своєї справи і цілеспрямованості, глибокого розуміння своєї місії. Нам, острожанам, має бути приємно, що саме в Острозі першодрукар підготував і видав майже половину своїх книг – 6 з 13. На превеликий жаль, після того, як видавець Острозької Біблії та інших шедеврів середньовіччя, покинув наше місто, він повернувся у Львів, де і знайшов свій вічний спочинок. Під час будівництва залізниці, прах Івана Федоровича, разом із останками інших людей, перенесли, а потім вони опинилися в одному з музеїв міста, де пролежали кілька десятків років. І ось в кінці минулого року вони були перепоховані. Про це говориться у статті, яка була надрукована у львівській газеті «Високий замок» – тож пропонуємо її нашим читачам з невеликими змінами та доповненнями. Сподіваємося, вона буде цікава усім. 

Іван Федорович народився близько 1510 року. Крім згаданої Острозької Біблії, у 1574 році написав і надрукував перший український «Буквар», львівський «Апостол», потім «Хронологію» Андрія Римші та ін. Помер книгодрукар у 1583 р. у Львові у віці 73 роки. Був похований у селі Підзамче. У 1867 р. цвинтар був знищений у зв’язку з будівництвом залізничної колії Львів – Броди. Відомих людей, які були там поховані, перепоховали у храмі Св. Онуфрія.

Вирішити проблему з перепохованням мощей не вдавалося майже півстоліття! Експерти сумнівалися, чи справді знайдені кістки у львівській церкві Св. Онуфрія у 70-х роках належать цій видатній людині. Коштів, аби провести повноцінну експертизу, як завжди, бракувало. Крім того, вирішення цього питання блокували й у вищих ешелонах влади. Не один рік точаться дискусії про те, Іван Федорович – український та російський друкар чи суто український. Після Революції гідності ситуація різко змінилася. Політичний тиск припинився. І ось цей історичний день настав!

Заходи розпочалися із перевезення раки з останками Івана Федоровича з приміщення Музею мистецтва давньої української книги до храму Успіння Пресвятої Богородиці, що на вул. Руській. У церкві відбулася поминальна панахида. Віддати шану Івану Федоровичу прийшло кількадесят людей, представники різних церковних конфесій, владики. Коли процесія із чотирма раками (крім Івана Федоровича, були знайдені останки його сина та ще десятьох людей) вийшла із храму, почав падати дощ... Колона рухалася центральними вулицями Львова: Руська – Підвальна – Насипна – пл. Вічева – Чорноморська – пл. Старий Ринок – Б. Хмельницького. Раки були такі важкі, що людям, які їх несли, довелося щоразу мінятися. Перехожі, які бачили урочисту церемонію, зупинялися і молилися... Раки з останками заклали у стіну храму Св. Онуфрія. Вони повернулися туди, де їх, власне, і знайшли... У храмі також освятили надгробну плиту Федоровича (за рисунками церковного діяча та історика Модеста Гриневецького).

Нагадаємо, сорок три роки знайдені кістки зберігалися у Музеї книги в дерев’яних ящиках. Дослідники не могли точно встановити, кому вони належать. Директор Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького Лариса Возницька розповіла, що дослідження останків почав її батько. На початку 70-х років минулого століття Борис Возницький облаштовував в Онуфріївському монастирі Музей книги і натрапив на людські кістки. У соборі проводили археологічні дослідження, якими займався археолог, доктор наук Ігор Свєшніков. Науковці мали план церкви, і Борис Возницький помітив, що в одному місці стоїть літера «Ф». Нею була позначена замурована ніша з останками 70-річного чоловіка та 25-річного. У склепі, під підлогою церкви, знайшли останки ще десятьох осіб...

За словами Лариси Возницької, протягом років музейники намагалися залучити різних спеціалістів для дослідження мощей. Декілька фахівців бралися до роботи. Однак, зважаючи на те, що це досить дорогий процес, їм не вдалося усе довести до кінця. На початку Євромайдану Львівська галерея мистецтв звернулася до Вроцлавського університету, при кафедрі медицини якого діє сучасна лабораторія, яка займається дослідженням останків. «За деякий час ми отримали відповідь, що університет згідний провести дослідження безкоштовно», – зазначила директор галереї мистецтв.

«Чи можна на сто відсотків стверд­жувати, що це кістки Івана Федоровича?» – запитували журналісти. «Стверджувати на 100% ми не можемо, – зауважила пані Лариса. – У цієї людини у кістках втричі перевищений вміст важких металів: свинцю, олова, кадмію. Крім того, на суглобах і на хребті є деформація. Вона з’являється тоді, коли люди протягом життя роблять ті самі рухи. На такі хвороби, які мала ця людина, хворіли, власне, друкарі та складальники».

Додатковим доказом служить і той факт, що його підкреслив президент Благодійного фонду ім. Героя України Б. Г. Возницького Ігор Жук: «У раці з останками Федоровича є кістки й іншої особи. Дослідження показали, що ці люди були родичами. Оскільки друкар був похований із сином, то це також доводить, що останки належать Івану Федоровичу. Ми впевнені на 99 відсотків, що останки належать друкарю».

За словами завідувача Музею мистецтва давньої української книги Львівської галереї мистецтв Лариси Спаської, на жаль, третина документів щодо поховання Івана Федоровича була спалена на подвір’ї церкви Св. Онуфрія. У Німеччині має бути проведена ще одна екс­пертиза.

Голова історико-краєзнавчого товариства «Літопис» Роман Мелех наголосив, що святкувались 440-ліття видання у Львові українського «Букваря» та львівського «Апостола», які Іван Федорович видав у 1574 р. Російський народ має свого творця «Букваря» (розділяють цю думку і російські вчені) – Василя Бурцева. Він, щоправда, на 62 роки пізніше від Івана Федоровича надрукував у Москві російський «Буквар».

«До речі, – далі веде він, – Православна церква Московського патріархату попередньо брала участь у підготовці до перепоховання. Але в останній момент відмовилася брати участь в учорашніх заходах»...

Роман Мелех також зауважив, Вроцлавський медичний університет представив довідку, у якій йдеться, що ДНК Івана Федоровича і його сина Івана Друкаревича збігаються на 100%. «Я переконаний, що знайдені останки Івана Федоровича та його сина на 100% належать саме їм», – сказав Роман Мелех.

Сюзанна БОБКОВА

№ 3 від 17 січня 2015 р. Категория: Історія, краєзнавство і туризм | Просмотров: 244 | Добавил: Євгенія | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]