Неділя

17.02.2019

15:44

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Петро КРАЛЮК: «Література для мене – це хобі, своєрідна духовна віддушина»

Петро Кралюк – український письменник, філософ, публіцист. Багатогранності талантів цієї особистості можна позаздрити. Адже він – автор понад 150 наукових праць з історії, філософії, релігієзнавства, політології, літературознавства, в т. ч. монографічних досліджень. Написав 13 книжок художньої прози: «Попи марксистського приходу», «Апокриф», «Діоптра», «Фелісія», «Римейк», «Реанімація», «Шестиднев, або Корона дому Острозьких», «Лицар і смерть» та ін. Перший проректор з навчально-наукової роботи Національного університету «Острозька академія», доктор філософських наук, професор кафедри релігієзнавства, заслужений працівник науки і техніки України. А ще він – перший мешканець Острога, який став членом Національної спілки письменників України. 

Народився Петро Кралюк 23 лютого 1958 року в м. Ківерці Волинської області. 1979 року закінчив історичний факультет Луцького педагогічного інституту імені Лесі Українки, тривалий час працював там. Навчався в аспірантурі Інституту суспільних наук Академії наук УРСР (м. Львів). У 1988 році в Інституті філософії української Академії наук захистив дисертацію на здобуття ступеня кандидата філософських наук, а в 1998 році – докторську дисертацію «Особливості взаємовпливу конфесійної та національної свідомості в українській суспільній думці ХVІ – першої половини ХVІІ ст.». Сьогодні він – перший проректор Національного університету «Острозька академія».

Про свої літературні надбання Петро Кралюк говорить скромно, каже, що не мав наміру стати письменником:

– Усі письменники починають з поезії. Коли стають зрілими, тоді освоюють прозу. В дитячі роки я не тяжів до літератури. Звичайно, були перші поетичні спроби, прозові твори невеликого формату, але я не надавав цьому вагомого значення. Відверто кажучи, письменником став випадково.

Коли в кінці 80-х років в Україні розпочався період т.зв. перебудови, деякі події того часу неабияк «дивували» молодого науковця. І він вирішив написати кілька гумористичних оповідань, в яких давав свою інтерпретацію тих процесів, що відбувались в країні. Їх опублікувала одна з перших демократичних газет України «Народна трибуна», яка виходила в Луцьку, згодом – журнал «Ранок». Опубліковані твори Петра Кралюка викликали чималий резонанс. За його словами, з’явилося певне коло читачів, які чекали на ці фейлетони.

За часів незалежності Петро Кралюк уклав збірку гумористично-сатиричних оповідань «Попи марксистського приходу» (1992 р.), яка стала його першою ластівкою у письменницькій діяльності. Автор подав її на міжнародний літературний конкурс «Гранослов» і став одним із його переможців. Для нього це було приємно і водночас неочікувано.

Після цього, за словами письменника, «не дуже писалось», більше займався науковою діяльністю. Коли Петро Михайлович переїхав до Острога та почав працювати в Острозькій академії, видав книгу гумористичних оповідань «Апокриф» (2005 р.). І вже незабаром став членом Спілки письменників України, як виявилось, першим серед острожан.

Острог і справді зіграв неабияку роль в творчому, професійному та й, мабуть, особистому житті Петра Михайловича. Тут він проживає вже майже 15 років. Любить цей край, вивчає його, досліджує, черпає з нього натхнення.

– Проживаючи в Острозі, перебуваючи в цій культурно-освітній атмосфері, я неодноразово звертався до історії міста, академії, намагався осмислити її в художній формі, – розповідає автор. – Так, зокрема, з’явився роман, який мав дві назви: перша – «Реліквія» – вийшов у нашому закладі, а у видавництві «Ярославів вал» – під назвою «Шестиднев, або Корона дому Острозьких».

Слід зазначити, що «Шестиднев» – це серйозний історичний твір, де розповідається про Костянтина-Василя Острозького. Роман побудований на тому, що художник пише портрет князя. Портрет є досить відомим, на ньому князь зображений із золотими монетами. Хоча в той період так князів ніхто не зображав. Вже сам портрет викликає запитання: а чому так сталося? Автор дає на нього свою відповідь, гіпотезу, а «приймати її чи ні – справа читача».­

До цього Петро Кралюк написав книгу, яка також є причетною до історії Острожчини, – «Діоптра» (2007 р.). Критики означили її як історико-культурний детектив. Сюжет побудований на пошуку нібито невідомого до сьогодні твору мовознавця, письменника, церковного й освітнього діяча, архімандрита Мелетія Смотрицького, на думку одного з персонажів, останньої його книги.

Ще один твір, який порівняно недавно з’явився, але, на жаль, не мав такого широкого резонансу, – «Лицар і смерть». За словами автора, як на його погляд, це один із кращих його творів. Варто зауважити, що «Лицар і смерть» – це також твір, у якому йдеться про таку суперечливу постать в українській історії, як гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. До речі, автор люб’язно подарував цю книгу нашим читачам на розіграш серед передплатників.

 Зазначу, що Петро Михайлович, незважаючи на різноманітний спектр його діяльності, абсолютно органічно поєднує науку і творчість:

– Коли працюєш над певною науковою працею, в мене це переважно твори філософського, історіософського характеру, все одно не можеш всього сказати. Завжди існують певні гіпотези. Гіпотези можуть бути на грані фолу, які ти не озвучуєш у своїх наукових роботах, бо там має бути певна логіка наукового дослідження. А художні твори дають більший простір.

На думку автора, необо­в’яз­ково народитися письменником, щоб писати. Але він, все ж таки, повинен мати талант, здібності.

– У письменника має бути хороший дар інтуїції, дар нетрадиційного бачення. Банально описані речі, як на мене, нікому не цікаві. Важливо зуміти побачити ситуацію нестандартно. Ну і звичайно – гарно володіти словом. Навчитися володіти словом можна і в стінах Острозької академії, але до того треба прийти вже з цим даром.

Петро Михайлович каже, що талановитих творців слова сьогодні справді чимало. У цьому автор не раз переконується, коли оцінює роботи учасників літературного конкурсу «Витоки», головою журі якого він є. Інша справа, чи зуміє молода людина, яка має задатки письменника, розвинути їх. Адже тут є багато чинників: це і освіта, і середовище, врешті-решт, можливість себе реалізувати і показати.

– В Україні немає та й власне ніколи не було добрих умов для того, щоби формувалася своя високоякісна література. Нині в нас практично не знайдеться письменників, які б жили за свої гонорари, – каже Петро Кралюк.

Звичайно, якщо немає певної фінансової «підживки» для автора, він мусить жити за рахунок якоїсь іншої, більш прибуткової, справи. Тоді література для письменника стає більше захопленням, ніж професією. Власне такою вона є і для мого співрозмовника:

– Література для мене – це хобі, своєрідна духовна віддушина, де я можу сказати те, що, можливо, не скажу в своїх наукових творах або чого не можу сказати публічно.

Ще однією перепоною на шляху до творчої реалізації письменника, за словами Петра Кралюка, є відсутність книгорозповсюдження:

– Книги в нас переважно видаються маленькими тиражами. В ліпшому випадку, 1000 примірників – вважається дуже хорошим накладом. Зрозуміло, що видавництво з такого накладу платити письменнику нічого не буде. Якби держава розумно вкладала гроші у розвиток літературного процесу, тоді, можливо, у нас з’явилася б плеяда добротних професійних письменників. А поки що говорити про це ми не можемо.

Нещодавно в Петра Кралюка вийшла книга «Історія філософії України», яка є навчальним посібником та рекомендована міністерством освіти. Нині автор має задум написати художній твір про українську філософію на тлі сьогоднішніх подій в Україні.

– Війна так чи інакше змушує переосмислити багато речей. Герой моєї майбутньої книги воює на Донбасі. Звертаючись до певних ідеологем, філософських поглядів, він намагається осмислити ті події, які зараз відбуваються на сході України.

Вважаю, що така книга стане певною мірою новаторською в українській літературі, а актуальність теми сприятиме вивченню української філософії серед студентства і не тільки.

Напередодні Всесвітнього дня письменника Петро Кралюк бажає літераторам Острожчини та усім небайдужим до художнього слова натхнення, творчих здобутків і... гонорарів! 

Євгенія ПОЛІЩУК

№ 9 від 28 лютого 2015 р. Категория: Літературна творчість, книги | Просмотров: 668 | Добавил: Євгенія | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]