Понеділок

18.02.2019

09:43

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Поезія зі сторінки "Золоте перо"
Так тяжко мені...
Весь світ, що в вікні, і сонечко й небо,
Так тяжко мені, а жити ще треба.
Свій хрест я несу – нелегкий, життєвий.
Ще скільки часу, мій віку миттєвий?  
Так важко мені Бога просити
Продовжити дні та ще тяжче жити.
Весь світ, що в вікні і сонечко й небо...
Так тяжко мені, та плакать не треба.


Спогад
Мені так хочеться додому,
До того дому, де колись
Були і тато й мама в ньому,
О, мить щаслива, повернись!
Завжди у маминій оселі
Були затишок і тепло.
Брати і сестри – всі веселі
О, як всім радісно було!
На стінах сяяли ікони,
На них розкішні рушники
Таких не бачила ніколи –
Це витвір старшої сестри.
А біля хати – рута-м’ята,
Троянди, запашний жасмин
Та різних квітів так багато,
Що оживали щовесни.
Калини кущ і рута-м’ята,
У сінях – ластівок гніздо.
Домашній рай мій, рідна хата.
Родинне вогнище, тепло.
....Нема вже мами, померли й тато.
Встають із пам’яті глибин.
Як світлий спомин, отча хата,
Родина, квіти і жасмин.
Назад не вернеться нічого,
Лиш згадки лишаться та сни.
Й освячені слізьми дороги
Дорослих дочок і синів.
Життєвий вир такий бурхливий,
Зробіть собі у ньому свято:
Шануйте час отой щасливий,
Де з вами рідні мама й тато!
Єфросинія ЗАКУСИЛОВА


Неповторні ластів’ята
                            Внучці Любоньці –
                            З любов’ю та добром
                            На творчі злети
                            Її поетичного слова.
Візьми за руку Рідне Слово
І поведи в життєвий сад,
Скупай у росах світанкових
Ще ненароджених віршат.
    Вони народяться зі Слова,
    Що в Бога споконвік було,
    Бо Слово – Всесвіту основа –
    Хай проростає, мов зело.
Його коріння – Духові святому,
В людському серці та душі.
Воно тамує біль і втому,
Лікує наче спориші.
    Бери за рученьку тендітне Слово
    І намалюй життєвий сад,
    Скупай у росоньках ранкових
    Своїх найперших ластів’ят.
Лети на крилах калинових
У неповторний дивосвіт,
Не зрадь ніколи Рідне Слово
І українний свій політ.
Олесь Ундір


Хай буде довго молодість твоя
Струси роки, як сніг з плечей,
Щоб молодість плила рікою.
Щоб сипалися іскри із очей
І я була завжди з тобою.
    І зоряно спливає далечінь,
    І сиплеться весною сніг на коси.
    І ми не пам’ятаємо речей,
    Які нам зоряно ввійшли у осінь.
А ти мене кохай завжди,
І відгорнися від біди,
Хай підуть геть усі нещастя,
А я тобі бажаю щастя.
    Хай буде довго молодість твоя,
    Хоча в танок пішли уже роки.
    А ти кохай мене завжди.
    Піти від тебе вже не зможу я.
Лілія Гейкіна
№51 від 22 грудня 2012 р. Категория: Літературна творчість, книги | Просмотров: 276 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 1.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]