Вівторок

24.10.2017

08:34

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Працюють, щоб і вони були рівноправними членами суспільства

На жаль, є невиліковні хвороби. Серед них і та, яка зветься глухотою… Вона – на все життя. Як свідчать дані світової медицини, з 1000 новонароджених 6 з’являються на світ саме з цією недугою. І одна дитина з цієї сумної шістки – тотально, тобто повністю глуха. Причому хвороба ця – спадкова. І якщо батьки від народження мали таке захворювання, то й їхня дитина теж «отримає» її. А якщо глухота настала внаслідок якоїсь хвороби чи травми (як, наприклад, у Бетховена), то діти в такій сім’ї можуть з’явитися абсолютно здоровими.

Для того, аби людина не почувалася в суспільстві «ущербною», вже багато століть вишукуються різні способи й методи боротьби з цією недугою і усунення ізоляції слабочуючих серед інших людей. Щоправда, тут наша країна дещо відстає від закордону. Так, різні імплантати для покращення слуху в Європі з’явилися понад 20 років тому, а у нас – лише 10. У багатьох зарубіжних країнах учень може ходити до звичайної школи разом зі … своїм сурдоперекладачем-вихователем. У нас же, в Україні, на це не вистачає коштів… І тим не менше, й в нас є чим пишатися. Адже, щоб людина, дитина не почувалася в суспільстві обділеною, обмеженою в спілкуванні з іншими, і працюють педагоги й вихователі у спеціальних школах. Є такий унікальний заклад і в Острозі – спеціальна загальноосвітня школа-інтернат. До речі, це єдиний такий заклад в нашій області. В інших регіонах є по 2 – 3 таких школи. Тож невипадково серед більш ніж 110 учнів є уродженці не лише Рівненщини, а й найближчих районів Хмельницької й Тернопільської областей.

Навчальний заклад забезпечує реалізацію права дітей із вадами слуху на здобуття базової та середньої загальної освіти. Засновано його в 1939 році як школу-інтернат для глухих дітей, з 1999 року реорганізовано у спеціальну загальноосвітню школу-інтернат І-ІІІ ступеня для дітей з вадами слуху, а з 2009 року перейменована у КЗ «Острозька загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів» Рівненської обласної ради.

Вихованці школи – надзвичайно талановиті діти. Вони, приміром, залюбки танцюють. Звісно, з допомогою багатогодинних тренувань і підказок своїх вчителів. Причому вихователі можуть «підказувати» своїм вихованцям і за допомогою рухів тіла, і – за ледь помітним рухом «чарівного» пальчика. Також нині в школі проходить Тиждень спорту, й вихованці закладу залюбки беруть в них участь. До речі, деякі учні, випускники добивалися успіхів на чемпіонатах України й навіть Європи. Немало чудових малюнків школярів прикрашають коридори, класи й зали. А ще учні не відстають від прогресу, який значно поліпшив і збільшив обсяг їхнього спілкування: пишуть СМС-ки, надсилають смайлики, користуються електронною поштою й різними електронними пристроями.

Крім того, педагоги дуже турботливо відносяться до своїх вихованців, уважно слідкують за станом їхнього здоров’я, переживають, вболівають, працюють над зміцненням їхнього імунітету…

А починають тут навчати діток з трирічного віку. Дійсно, педагогам закладу доводиться працювати набагато складніше, аніж у звичайній школі. Бо дітлахи часто поступають до закладу абсолютно не готові не те, що до навчання, а взагалі не мають інколи елементарних життєвих навичок! Та через деякий час відбувається справжнє диво: дітки починають спілкуватися, читати, «розмовляти» між собою, граються залюбки, стають більш культурними. Є різниця між дітками, які народилися в родинах глухих, і тими, які народилися в звичайній сім’ї. Бо перші вже знайомі з жестовою мовою. І починається процес вивчення життя по різноманітних табличках. Причому – всіх сторін нашого життя: вивчаються дні тижня, назви предметів, фруктів, тварин і т.д. і доводиться це робити не один раз, аби дітки міцно запам’ятали те чи інше поняття, те чи інше слово.

Починається все з дактилю. Це – спосіб спілкування за допомогою пальців однієї руки, допоміжна система української жестової мови, в якій кожному жесту однієї руки (зазвичай нерухомою правою, зігнутою в лікті) відповідає літера української мови; багато дактилем зовні схожі на відповідні літери української абетки. Промовляння ведеться за правилами української орфографії. Дактилологія відрізняється від звичайних жестів, що позначають поняття або комплекс понять. Навчання проходить паралельно з вивченням літер, письма. Тож дітки ще в наймолодшій групі (!) вже знають букви, й пишуть слова – але – друкованими літерами; чим інколи не можуть похвалитися звичайні дітки, що йдуть до першого класу звичайної школи. Можуть також розказати (так-так, саме розказати – бо їх навчають ще й відтворювати звуки), як їх звуть, звідки вони родом, як звуть тата й маму. Хоча інколи мамою називають… виховательок! І не дивно – бо ж малюки знаходяться під їх дбайливим «крилом» практично цілий день. Потім вони з року в рік переходять з класу в клас й ще більше опановують знання. В підсумку випускники школи повністю соціалізовані до життя, складають ЗНО, цього року семеро випускників поступили до вищих учбових закладів.

Тож бажаємо усьому колективу школи на чолі з директором Галиною Василівною Лебідь, завучами Оленою Іванівною Корнійчук, Оксаною Ярославівною Трофимчук успіхів у роботі, наснаги, здоров’я, щастя, миру, злагоди та достатку.

Олександр ВАСИЛЕНКО

№ 39 від 26 вересня 2015 р. Категория: Люди і час | Просмотров: 185 | Добавил: Євгенія | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]