Середа

20.02.2019

10:06

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Релігія та наука в сучасному суспільстві
Чимало людей будують своє життя, відкидаючи віру в Бога і спираючись тільки на науку. Так, досягнення нау­ки у вивченні світу величезні. Але наука може пояснити далеко не все навіть у видимому світі, в природі і в самій людині. І навіть якщо наука зможе пояснити весь матеріальний світ, сфера нематеріального потойбічного вищого світу залишається для неї закритою. Інші люди, навпаки, засновують свій світогляд тільки на Святому Писанні і відкидають науку. Але й цей погляд є також обмеженим, адже Біблія закликає нас до пізнання Божого творіння (Пс.18:2–5; Рим. 1:19,20). Відомий італійський астроном і філософ Галілео Галілей завжди повторював, що «книга природи і Біблія мають того самого автора». Найобґрунтованіший підхід полягає у погодженні науки і Святого Писання. Праві ті, хто в своєму житті поєднує глибоку віру в Бога із знаннями досягнень сучасної науки.

За радянських часів ще зі школи дітям втлумачували, що «релігія – ворог науки». У підручниках розповідалось, як римська інквізиція спалила на вогнищі визначного астронома Джордано Бруно (1548–1600). Жертвою протестантського фанатизму став іспанський лікар Мігель Сервет (1511–1553), який першим описав мале коло кровообігу. За наказом Кальвіна він був спалений у Женеві 27 жовтня 1553 р. Не можна закрити очі на ці факти і забути про них. Але боротьба фанатиків-мракобісів з вченими не означає того, що між релігією та наукою є нездоланні протиріччя. З Джордано Бруно та Мігелем Серветом жорстоко розправились не за їх наукові відкриття, а за їх єретичні погляди: Бруно проповідував нескінченність заселених світів і метапсихоз (переселення душ), а Сервет в своїх творах «Про помилки троїчності», «Дві книги діалогів про Трійцю», «Відновлення християнства» виступав проти єдиносущності Святої Трійці.

Більшість науковців минулого були глибоко віруючими людьми і визнавали зв’язок науки з релігією. За словами великого російського вченого Михайла Ломоносова «Наука і релігія суть дві рідні сестри. Через всемилість свого Родителя вони ніколи між собою в суперечки прийти не можуть, хіба що хтось з якогось марнославства і показу свого мудрування на них ворожнечу уклепле».

Наука і релігія вчать, що смисл людського життя полягає в духовному розвитку. Це особливо важливо, оскільки в сучасному світі на духовний розвиток мало хто звертає увагу. Зусилля людей в основному скеровані на накопичення матеріальних благ. Поклонившись золотому тельцю, більшість людей зневажили духовність, перестали піклуватись про своє духовне збагачення, почали ігнорувати моральну сутність своїх вчинків. У результаті цього, – говорять богослови, – розвиток цивілізації може затриматись або, ще гірше, піти по безвихідному путі. Релігія і наука вчать людину прагнути насамперед не матеріальних благ, а духовного багатства, шукати в своєму житті вищий духовний сенс, наближатись до істини – тобто до Творця. Щоправда, ці дві галузі пізнання йдуть до Господа дещо різними шляхами й способами. Наука пізнає Господа через вивчення Його творіння – видимого чуттєвого світу, отримує докази з допомогою теорії та експериментів. А релігія – це духовне устремління до світу надчуттєвого, який не може бути осягнутий чисто науковими методами і експериментами, це інтуїтивне наближення до істини через Одкровення. Не наука, а релігія відкрила людству Господа, вищі категорії смислу і цінності життя, добра і зла. У науці не повинно бути догмату, остаточної абсолютної істини, інакше вона перестане розвиватися. А в релігії, навпаки, істина незмінна, а будь-яка зміна догм приводить лише до церковних розколів і ворожнечі між конфесіями.

 Всесвітньо відомий фізик Альберт Енштейн (1879–1955) говорив, що «релігія без науки кульгава, а наука без релігії сліпа». Наукові факти підтверджують інтуїтивний релігійний досвід, утверджують людей у вірі. А віра у вищий смисл світобудови надихає науковця. Розкриваючи загальні закономірності в просторах всесвіту, релігійний вчений бачить в них прояв Вищого Розуму. Тоді праця дослідника отримує вищий сенс як осягання мудрості Творця.

Самим своїм походженням наука зобов’язана релігії. Перші вчені були глибоко релігійними людьми, посідали різні церковні посади, і свої наукові відкриття робили, щоб прославити мудрість Всевишнього. Халдейські жерці, спостерігаючи за зоряним небом, складали перші астрономічні карти, започаткували астрономію, першими поділили рік на 365 днів, точно вичислили обертання місяця навколо Землі, помилившись у порівнянні з розрахунками сучасних вчених лише на 0,4 секунди. А коли народився Спаситель, вони першими побачили нову зірку на небосхилі і пішли за нею, щоб поклонитися Божественному Немовляті. Давньогрецькі мислителі Аристотель і Платон стали творцями філософських принципів, що увійшли до християнського мислення.

Величезне значення науці надавали християнські богослови. Найосвіченіших людей епохи вселенських соборів ми до цих пір зі щирою вдячністю поминаємо першими у наших храмах. Це Афанасій Великий, Василій Великий, Григорій Богослов, Григорій Нисський, Іоанн Хрізостом (Златоуст), Іоанн Дамаскін. Список можна продовжити. Саме ці люди, застосовуючи здобуте ними знання на користь Церкви, стали її святими, і при тому першої величини. Тільки неуки насміхаються із тих, хто застосовує зусилля в здобутті Царства Божого. Про таких і писав Блаженний Ієронім: «Мужицьке неу­цтво вони одне і вважають святістю, переконуючи, що вони учні рибалок, неначе люди тому лише можуть бути праведними, що нічого не знають». Подібним чином висловлювався і Святий Григорій Богослов: «Вважаю, що кожний, хто має розум, визнає благом зовнішню вченість, якою багато хто з християн гидує через невідповідне розуміння, як такої, що спрямовує до зла та віддаляє від Бога». Якщо наукові дослідження йдуть правильним шляхом, вони лише підтвердять те, що написано в Біблії.

Чимало всесвітньо відомих вчених поєднували служіння Богові і науці. Астроном і математик Миколай Коперник (1473–1545) – канонік в єпархії Вармії – зробив революцію в астрономії, відкривши геліоцентричну систему і довівши в своєму трактаті «Про обертання небесних тіл», що всі планети Сонячної системи обертаються навколо Сонця. Англійський священик та вчений-хімік Джозеф Прістлі (1733–1804) відкрив дихання рослин та елемент кисень. Ще один англійський священик Грегор Мендель (1822–1884) заклав основи науки про спадковість живих організмів і став «батьком генетики». Французький мікробіолог Луї Пастер (1822–1895) довів неможливість самозародження життя. До такого ж висновку прийшов німецький медик і патолог Рудольф Вірхов (1821–1902), він сформулював положення, що «кожна клітина походить тільки з клітини». Український фізик Іван Пулюй (1865–1918) разом з Пантелеймоном Кулішем і Іваном Нечуй-Левицьким переклав на українську мову Біблію. Самі відомі фізики ХІХ –ХХ ст.: М.Борн, М.Планк, В. Гейзенберг, К.Ф. фон Вейцзекер, І.Іордан та інші, неодноразово заявляли, що наука не суперечить релігії.

Можна згадати і визначних лікарів, які були глибоко віруючими людьми. Особливою набожністю відзначався всесвітньо відомий офтальмолог В.П.Філатов (1895–1956), який врятував від сліпоти сотні людей. Уславлений лікар Ф.Т.Яновський (1860–1928), ім’я якого носить інститут туберкульозу і пульмонології в Києві, став засновником української школи терапевтів, прославився не лише як неординарний вчений, але й як церковний набожний чоловік, який допомагав найбіднішим мешканцям Києва, залишаючи для них разом з рецептом гроші на ліки. Архієпископ Лука Войно-Ясенецький (1871–1961), канонізований Православною Церквою до лику святих і названий «Пантелеймоном ХХ століття», був блискучим хірургом, доктором медицини, професором, автором 55 наукових праць. Його «Нариси гнійної хірургії» стали настільною книгою російських хірургів, а в роки війни його скальпель і молитва врятували життя багатьом пораненим воїнам. І донині в багатьох православних лікарнях кожний раз перед операцією до нього служаться молебни.

Завершимо нашу статтю словами всесвітньо відомого фізика Макса Планка: «Наука і релігія в істині не суперечать одна одній, але вони для кожної мислячої людини потребують взаємного доповнення одна одної». Як два шляхи пізнання реальності наука і релігія повинні в гармонійному сполученні сприяти загальному рухові людства на шляху до істини.

Ярослава БОНДАРЧУК
Просмотров: 1147 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]