П'ятниця

22.02.2019

08:50

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Серце віддає дітям
Сьогодні свій ювілей відзначає добре знана у нашому місті людина – Галина Базелишина. Вона педагог із 31-річним досвідом роботи, депутат міської ради двох попередніх скликань. Про своє життя, роботу в освіті, громадську діяльність жінка розповіла для «Замкової гори».  

Родом Галина Тихонівна з маленького мальовничого села Гурщина, яке знаходиться неподалік Карпилівки Білогірського району Хмельницької області. Вона розповідає, що там надзвичайно  красива  природа, багата на гриби, ягоди. Особливо гарно там влітку, коли все потопає у зелені й квітує розмаїттям барв. В її пам’яті назавжди збереглися спогади дитинства, яке було веселим, радісним і щасливим. У селі вона мала багато друзів, з якими грали в різні ігри, навіть у футбол. Коли навчалась у початковій школі, вчителька виявила у малої дівчинки хист до співу. Відтоді Галина Тихонівна і йде по життю разом із піснею, як з найдорожчим своїм скарбом.

Батьки Галини Корнійчук працювали у колгоспі.  Вони були трудолюбивими. Побудували хату, обійстя гарно облаштували. З дитинства привчали і дітей до роботи.

Після початкової школи героїня моєї розповіді навчалась у Йосипівській восьмирічній школі. Нині вона пригадує, що там була активісткою, добре вчилася, хоча «круглою» відмінницею не була. Завжди брала активну участь у різноманітних шкільних заходах, де співала, танцювала. Продовжила навчання у Кунівській середній школі. І там добре навчалася, організовувала різноманітні заходи. У старших класах і виникло бажання стати педагогом, працювати з дітьми, організовувати цікаве і змістовне дозвілля.

Після школи у 1982 році вступала до Кам’янець-Подільського педінституту. Тоді не вистачило балів для зарахування. У відчай Галина Корнійчук не впала, а влаштувалася піонервожатою в Хорошівську СШ, хоча їй тоді ще не було 18 років. Пригадуючи роботу там, Галина Тихонівна каже, що колектив закладу був великим. Там її гарно прийняли, добре ставилися до наймолодшого педагога. У старших вона багато навчилася. У процесі роботи з дітьми також склалися хороші стосунки.

Через рік Галя успішно вступила на заочне відділення Івано-Франківського педінституту, де опановувала спеціальність «Теорія і методика виховної роботи». Після 3-х років роботи у сільській школі на посаді піонервожатої, дівчині запропонували перейти на роботу до Білогірського районного Будинку піонерів. Але Галина Корнійчук вирішила переїхати до Острога, де жили і трудилися її тітка та молодша сестра. У вересні 1985 року була прийнята на посаду піонервожатої Острозької СШ №1. Тоді ця школа, як і тепер, була найбільшою  і найпрестижнішою у місті. Галина Тихонівна із вдячністю згадує роботу  в цьому закладі. Каже, що працювати було хоч і важко, але дуже цікаво. Колектив був значно більшим, ніж у сільській школі, звідки вона прийшла. Трудилися там і досвідчені педагоги і талановита молодь. Школа була не тільки кращою в районі, але й в області, бо працював там сильний і згуртований педколектив. Після  проходження атестації отримала звання «Старший піонервожатий-методист».

В нашому місті Галина Тихонівна вийшла заміж. У 1988 році в їхній з Олегом Базелишиним сім’ї народився старший син Віталій. Після виходу із декретної відпустки продовжила роботу організатором з виховної роботи у Вельбівненській СШ, де ще й вела уроки історії. Через два роки у родині з’явився молодший син Микола. В люблячої мами виросли хороші сини. Серце наповнюється радістю та щастям, коли  дивиться на своїх  двох соколів. Віталій здобув дві вищі освіти в Нау «ОА» за спеціальністю «Політологія» та «Правознавство», а нині живе і працює в Києві. Микола навчається на п’ятому курсі Житомирського агроекологічного університету на факультеті «Ветеринарна медицина».

В 1993 році Галина Тихонівна продовжила свою педагогічну діяльність в Острозькій школі-інтернаті для дітей з вадами слуху, що на Новому місті, до речі, неподалік будинку, який побудували разом із чоловіком. Там освоїла жестову мову, успішно трудилася з дітьми з обмеженими фізичними можливостями.

Та в 1999 році друзі-колеги покликали на роботу в новостворений  в нашому місті заклад нового типу – економіко-гуманітарний ліцей. Галину Тихонівну запросили на посаду заступника директора з виховної роботи. Пригадуючи роботу там, вона каже, що у перші роки головним завданням колективу було сформувати престиж навчального закладу, проводити набір учнів на конкурсній основі. І з цим завданням колектив педагогів, учнів та  батьків справився  успішно, бо на час створення ліцею в ньому навчалось близько 40 учнів, а коли проводили реорганізацію – 126.

Педагог каже, що колектив ліцею намагався приділяти увагу кожному учневі, всемірно розвивати їх здібності, давати хороший рівень знань, створювати ситуацію успіху. Аби досягти цього, намагались зацікавити ліцеїстів словом, організовувати змістовні позакласні заходи і максимально залучити до їх організації та проведення учнів. Діти співали, танцювали, брали участь у конкурсах, змаганнях, залучалися до роботи у гуртках, грали у театралізованих постановках, займалися спортом, писали науково-дослідницькі роботи. Приємні спогади залишили і до сьогодні екскурсії  в Карпати, Львів, Умань, Кременець, Луцьк, триденні туристичні  походи у Верхів, які сформували хороший і дружній колектив учнів, вчителів та батьків.

У закладі  діяла система заохочення  учнів – «Рейтинг діяльності учнів», а як підсумок, в кінці навчального року  проводили конкурс «Особистість року» – нагородження переможців  у різних номінаціях, де оцінювались результати академічного рівня знань, участь у предметних олімпіадах, змаганнях, конкурсах, відзначали найактивніших у громадській роботі та ін. Проводили опитування серед учнів, щоб визначити  призерів і серед педагогів у номінаціях  «Класний керівник року» та «Серце віддаю дітям». Неодноразово у номінації  «Серце віддаю дітям» було  названо ім’я заступника директора з виховної роботи. Але найприємнішим  для Галини Тихонівни є те, що і через багато літ, діти не забувають ту прекрасну пору шкільного життя, телефонують, запитують поради, а при зустрічі не відвертають очі, а вітаються і розпитують, як працюється з дітьми в школі для дітей з вадами слуху.

Крім педагогічної роботи, Галина Базелишина активно займалася громадською роботою. Вона два скликання була депутатом Острозької міської ради у 1994-1998 роках та у 2002-2006. Пригадуючи свою діяльність, вона каже, що тоді вдавалося вирішувати деякі питання та проблеми жителів міста. Серед успішних результатів роботи Галина Тихонівна вважає те, що у ті роки вдалося допомогти вирішити житлове питання сім’ї на окрузі, відновлення  руху   автобуса на Нове містечко, проведення водогону по провулку Черепки  та газопроводу по вулицях Лермонтова, Вишенського, провулку Черепки.

– «Кожен свій крок перевіряй мірою користі для інших» – це моє життєве кредо, - каже Галина Тихонівна. – Я відчуваю задоволення від роботи, особливо, коли  бачу усміхнених і радісних дітей,  їхні добрі очі, чую щире слово.  І як  в ліцеї, гімназії, так і в інтернаті, важливо давати дітям крила, щоб вони могли самостійно успішно рухатися по життєвих стежках, мали достатньо сил і знань, аби піднятися на необхідну висоту.

Колектив редакції від імені читачів газети щиро вітає Галину Тихонівну зі славним ювілеєм. Бажаємо міцного здоров’я, успіхів у роботі, сімейного затишку, ще довгих років активної роботи на благо дітей та міста.

Іван ГЛУШМАН
№2 від 11 січня 2014 р. Категория: Люди і час | Просмотров: 303 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]