Важко передати словами скорботний біль, який торкнувся наших сердець, – відійшов у вічність дорогий чоловік, люблячий батько, турботливий дідусь, добра й щира людина  

Борис Михайлович МАКСИМЧУК.

У ці найсумніші дні ми відчули підтримку рідних, друзів, сусідів, небайдужих людей, настоятеля Свято-Миколаївської церкви Юрія Лукашика, її хористів, міського голови Олександра Шикера.

Висловлюємо безмежну подяку всім, хто розділив нашу велику втрату, наше непоправне горе. Низький уклін вам, добрі й чуйні люди, сердечне спасибі за вашу щирість.

Родини Марченків та Кравчуків глибоко сумують з приводу непоправної втрати дорогої нам

Паші Григорівни Марченко.

Пам’ятаємо, сумуємо.

Пам’яті Олега Федоровича Камінського

Вже другий березень прийшов

Як Тебе з нами вже немає.

Ти незабутній, Ти живий,

Пам'ять про Тебе не згасає.

Ти зараз вже на небесах,

Ми думаємо, що в Бога одесную.

Щоденно молишся за нас,

За землю рідну і святую.

За рідну землю, за Острог,

Де виріс Ти і утвердився.

Тут дух Твій. І талант

У Твоїх учнях залишився.

Онучок Твій вже підростає,

А рук Твоїх він не відчув.

І з наших слів він тільки взнає,

Яким дідусь у нього був.

Дружина, діти, онуки