Середа

20.02.2019

10:03

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Соціальний працівник – наче рідна людина

Галина Равська працює соціальним робітником Острозького міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг). Разом із іншими 20 своїми колегами вона безпосередньо на дому допомагає долати життєві труднощі одиноким людям похилого віку, інвалідам різного віку, які не мають рідних чи опікунів. 

Тепер Галина Романівна обслуговує сім підопічних. На нинішній своїй посаді вона працює майже 10 років. До того трудилася на меблевій фабриці, нянечкою в дитячих садочках «Берізка», у стінах якого тепер працює міське управління праці та соціального захисту та згаданий терцентр, а також «Веселці». І хоч жінка вже майже 3 роки на пенсії, але продовжує трудитися, бо робота їй подобається, вона хоч специфічна, по-своєму важка, але приносить задоволення, бо її праця дуже потрібна людям.

Родом героїня моєї розповіді з Нетішина. Після одруження жила в будинку батьків чоловіка в селі Дорогоща. Потім сім’я переїхала до Острога, де збудували хату. На жаль, чоловік помер, тож тепер жінка сумує за ним, але радіє 3 дітям, 6 онукам та можливістю допомогти іншим людям, які того гостро потребують. До речі, дочка Тетяна також трудиться у соціальній сфері – вона бухгалтер того ж терцентру. А сини Сергій і Микола працюють водіями.

Розповідаючи про свою роботу, Галина Равська каже, що під час роботи доводиться доставляти немічним людям з магазину продукти харчування та інші необхідні речі, здійснювати прибирання житла, інколи подвір’я, готувати їжу, прати білизну. Але одним із найважливіших елементів праці є спілкування. Воно й не дивно, адже соціального працівника призначають, головним чином, для таких людей, які одинокі, не мають здоров’я покинути своє житло, щоб поспілкуватися із сусідами, рідними. І коли в дім завітає соціальний працівник, волонтер Товариства Червоного Хреста України, то людям дуже хочеться з ними поспілкуватися, хочуть, щоб їх вислухали, розповіли про новини в місті, навіть почитали газету. До речі, саме нашу «Замкову гору» соціальні працівники і передплачують, і приносять в хату, і читають, і навіть інколи обговорюють цікаві статті.

Серед 7 підопічних Галини Равської є інвалід І групи Фаїна Шевчук (на фото). Важка хвороба вже майже 10 років прикувала жінку до ліжка. Але вона не втрачає оптимізму, хоч і дуже важко, намагається бути в курсі справ держави, світу, міста. А ще є ветеран Другої світової війни, також інвалід І групи, кілька престарілих людей та інвалідів ІІ та ІІІ груп. Соціальний робітник каже, що на кожного підопічного виділено приблизно по 2 години в робочий день, згідно затвердженого графіку. За той час необхідно встигнути зробити все максимально можливе. Проте, інколи доводиться витрачати часу більше на когось одного із підопічних. Тоді на інших залишається його менше. Проте й інші люди з нетерпінням чекають свого соціального працівника, тоді доводиться компенсувати такі втрати власним відпочинком. Хоч і не часто, але трапляється, що необхідно завітати до оселі підопічного, в лікарню у вихідний день. Працюючи з людьми, з часом соціальний робітник стає для немічних близькою людиною. Він знає їх характер, болі та життєві проблеми. І тоді важко відмовити людині у складній ситуації, коли вона просить. І навіть тоді, коли соціальний працівник відчуває, що вкрай необхідна допомога.

– До старших людей, значно більше навіть ніж до дітей, необхідно проявляти ласку, терпіння, співчуття, розуміння їх життєвих проблем, – розповідає Галина Романівна. – Не маючи таких якостей, бути соціальним робітником дуже важко, а то й неможливо. Кожен наш підопічний дуже ранимий, чутливий до кожного слова, прояву емоцій. Звісно, неприємно, коли ти покидаєш дім з відчуттям того, що людина не задоволена, у неї після твого відвідування погіршився настрій. З досвіду можу сказати, що кожна людина для мене є близькою, наче рідною…

Переоцінити значення праці усіх соціальних працівників неможливо. Вони надають дуже важливі послуги, без яких кожному з нас, і в молодому, і в старшому віці – обійтися важко. Тож від імені усіх наших читачів вітаємо працівників соціальної сфери з їх професійним святом. Напередодні свята бажаємо всіляких гараздів – здоров’я, миру, достатку і злагоди у сім’ях, морального задоволення від праці…

Іван ГЛУШМАН

№45 від 1 листопада 2014 р. Категория: Люди і час | Просмотров: 317 | Добавил: Євгенія | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]