Субота

23.02.2019

09:29

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Спогадів вистачить на велику книгу
Сьогоднішні педагоги після 25-річної роботи за спеціальністю мають право виходу на пенсію за вислугою років. За плечима острожанки Валентини Степанівни Кондратенко аж 42 роки трудового стажу у сфері освіти, з них більше 27 – керівництво провідною школою Острожчини. Днями ця жінка відзначила своє 90-річчя. Вона добре пам’ятає дитинство, буремну юність, роботу учителя і директора школи…  

Родом ветеран педагогічної праці із Ох­тирки Сумської області. Перед війною закінчила перший курс автодорожнього інституту, потім у евакуації – Бугурусланський вчительський інститут (нині Оренбурзька область). Повернувшись у рідне місто, отримала направлення у одну із шкіл. Там вона мала зайняти місце жінки без освіти, вдови з кількома дітьми. Пожалівши її, дівчина відмовилась від роботи і вступила до Харківського педінституту ім. Г. Сковороди.

Здобувши вищу освіту, Валентина Кондратенко отримала направлення у далекому 1947 році на Рівненщину. Разом із подругою подалися до Острога. Дівчата не хотіли розлучатися та обрали місто і школу, де потрібні були і фізик, і математик. На відміну від Ольги Швідь, яка через рік повернулась на малу батьківщину, Валентина Степанівна залишилась в Острозі назавжди.

Нині Валентина Степанівна пригадує, що в 40-х роках перша школа міста була у приміщеннях, де тепер знаходиться Острозький НВК «Школа І – ІІІ ст. – гімназія». Дітей було багато – усі класи паралельні, з максимальним наповненням – від 35 учнів аж до 42. У перші повоєнні роки були навіть переростки, які жили у Острозькому дитячому будинку. Старші за своїх однокласників, траплялося інколи, що вони навіть таблиці множення не знали.

У перший рік своєї роботи, 65 років тому, молода вчителька отримала сьомий клас. Багатьох з учнів вона пам’ятає і нині – Валентину Семенюк (на жаль, вже немає серед живих), Женю Солонаря, першого її золотого медаліста Володимира Кадишнікова (живе у Москві і завжди приїжджає на зустріч), Лисицьку, Бориса Олійника, Олега Заречнюка, Перепелицю. Пам’ятає ветеран й інших своїх вихованців, у яких читала фізику – Ірину Тузову, Тамару Руденок, Тамілу Чиж, Ірину Лисяну, Георгія Сербіна, Ірину Синогіну, Йосипа Макарука, Фелікса Защика, Аллу Тітову, Миколу Ковальського, Валентина Монаєнкова, Бориса Заверуху. До речі, книги двох останніх із автографами та побажаннями знаходяться на чільному місці у бібліотеці педагога. Нещодавно була зустріч однокласників, які закінчили школу 50 та 40 років тому. На своє свято вони запросили Валентину Степанівну згадати шкільні роки.

В 1953 році Валентина Кондратенко була призначена директором Острозької СШ №1. Тоді жінка не могла і припустити, що очолюватиме заклад майже 27 років – аж до виходу на пенсію у 1981 році. Каже, що було багато і важких моментів, і приємних, і курйозів, а найбільше – самовідданої праці. Основну увагу приділяли навчально-виховній роботі, боролись за глибокі і міцні знання учнів. В роботі завжди зверталась за допомогою до старших товаришів. Особливо завдячує колегам – Ніні Антонівні Білоус, Галині Федорівні Заречнюк, Івану Гавриловичу Вовченку, Петру Зотовичу Андрухову, Йосипу Григоровичу Аршинову, Веніславі Іванівні Коротковій, Нінель Мойсеївні Магальник. Вона каже, що якби все пригадати і всіх колег та учнів – можна написати велику книгу.

Випускники першої школи пам’ятають, що носила вона ім’я Островського – письменника родом із села Вілія, автора книги про Павку Корчагіна. Та, виявляється, спочатку колектив навчального закладу хотів, щоб школі присвоїли інше ім’я – Мануїльського. Це партійному керівництву чомусь не сподобалось і відповідь була негативною. Тоді послали подання на присвоєння імені Миколи Островського. Інформацію про це поширила районна газета. Проте, Валентина Степанівна не пригадує офіційного наказу про це за її керівництва.

Як і нині, так і у радянські часи коштів бракувало. Вона пригадує, що нелегко було з кадрами, а з якими складнощами ремонтували дах приміщення, провели центральне опалення (до того було пічне – незручне, холодно було завжди). Тривалий час не мали міської води, бо заклад не був підключений до центрального водогону. Воду із власної свердловини подавали у великий резервуар, який знаходився на горищі. Одного разу утворився невеликий отвір, з якого лилась вода. Завгосп Микола Лісовський знайшов зварювальників, і ті ліквідували дірку. Та коли вони «варили», десь затаїлась іскра, з якої загорілась підлога і згоріли балки. Довелося терміново шукати матеріали і спеціалістів, щоб ті все відновили. Далі районо інформація не пішла.

Незважаючи на всі труднощі, школа завжди була в числі кращих не тільки в районі, але й в області. Тричі Валентина Степанівна відмовлялась від посади. Але партія казала – треба, і вона працювала далі. За свою трудову діяльність нагороджена найвищою відзнакою СРСР – орденом Леніна, багатьма медалями, зокрема, «За трудові успіхи», грамотами, дипломами, є відмінником Народної освіти УРСР, була делегатом ХХІV з’їзду КПРС. Після виходу на пенсію викладала фізику у Межирічі (два роки), Вельбівному, Хорові, три роки у другій міській школі. Незважаючи на дуже поважний вік, жінка і нині багато читає, зокрема газету «Україна молода», вболіває за долю України, освіти. Не все їй подобається, але вона не звикла жалітись і просити…

Той день, 5 січня 1949 року, ветеран педагогічної праці пам’ятає і сьогодні. Вона із колегою, випускником Острозького педучилища, вихідцем із Плоскої Степаном Защиком взяла шлюб. Душа в душу прожили 55 років, виховали двох дочок. Старша, Тетяна, закінчила Ленінградський інститут авіаційного приладобудування, хоча батьки дуже агітували за медичний вуз. Нині живе у Києві. Молодша, Наталія – музичний факультет педінституту. Недовго працювала у Костопільському районі, повернувшись у Острог стала підприємцем. Нині Валентина Степанівна радіє двом дочкам, 4 внукам і стільком же правнукам.

Іван ГЛУШМАН
№15 від 13 квітня 2013 р. Категория: Люди і час | Просмотров: 298 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]