Субота

23.02.2019

09:30

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Талант, що жив поруч
Лікар. Письменник. Особистість. Цим іпостасям Івана Маєвського була присвячена презентація в Центральній районній бібліотеці минулої п’ятниці. Присутні вшанували пам’ять відомого острожанина добрими словами, спогадами і привідкрили невідомі моменти його біографії.  

Саме з неї, з біографії, розпочала презентацію «Штрихи життєпису лікаря і письменника Івана Маєвсь­кого» бібліотекар Оксана Матвійчук. Вона нагадала її основні віхи – війну, концтабір, партизанський загін, роботу головним лікарем Острозької ЦРЛ, керівництво літературним об’єднанням „Промінь” при районній газеті. Ведуча пригадала і пророчі слова Івана Мусійовича, звернені до дружини за життя: „Райцю, я помру, а ти будеш видавати мої роботи”. Так воно і сталося...

Спогадами про Івана Мусійовича поділився його син, Павло Іванович Маєвський. Згадав його як небагатослівного батька, завжди розсудливого і справедливого.

– Якось у сестри Марії батько попросив гроші, які вона старанно заощаджувала. Пообіцяв, що з гонорарів віддасть позичене, – розповів Павло Іванович. – Слова свого він дотримав, але сестра отримала значно більше, ніж позичала. Часто він читав нам свої твори, багато з яких не побачили світ, адже батько їх знищував аби не постраждала родина. Від нього я чув страшні розповіді про голодомор, про безчинства НКВДистів... Усім хорошим в житті я завдячую батькові.

Як ерудовану, привітну і цікаву людину згадала Івана Маєвського колишня бібліотекар Надія Кузьмівна Козачук:

– Він був частим гостем у читальному залі і любив сидіти завжди за одним і тим же столом. Одну з його героїнь у творі „Зозуля” звали не жіночим ім’ям – Поема. Це була конкретна жінка, острожанка, яку, за словами Івана Мусійовича всі знали, але він так і не втаємничив нас, хто ж це була. Пам’ятаю як він запросив на засідання „Спадщини” автора книги „Подвиг розвідника” Харитонова. Ця книга вперше вийшла чеською мовою, а вже наш варіант значно „схуд”. Маєвські були моїми сусідами і тому добре пам’ятаю як одного разу Іван Маєвський     поставив діагноз сусіду і в Києві його підтвердили. Він і моїх дітей лікував. А його дітей Пашу і Марійку в дворі ніколи не було чути. Вийде Іван Мусійович, гляне і лише бровою поведе – і діти тихо себе ведуть.

Спогади продовжує Елла Білюк, яка досліджувала творчість письменника, зібрала усі газетні публікації, пов’язані з ім’ям Івана Маєвського. Колись вона пропонувала Раїсі Федорівні Маєвській зробити щось на зразок кімнати-музею письменника. Тому Елла Петрівна рада, що ця ідея трансформувалась у виставлені в бібліотеці його речі на презентації. Це є збереженням і вшануванням пам’яті талановитого острожанина.

– Такого письменника треба розуміти. Це був талант, що жив поруч. Кожна його новела – маленький шедевр з позитивним потенціалом. У новелі „Падають каштани”, наприклад, дуже тонко передані почуття, рухи душі, – ділиться Елла Петрівна. – Творчість Івана Мусійовича треба знати, особливо повчальна вона для молоді. Знати потрібно і заради поваги до свого краю.

Цю думку продовжила і заступник голови районної ради Надія Дем’янчук. Вона вважає, що у шкільній програмі повинні вивчати творчість місцевих письменників. Сама ж Надія Григорівна розповсюджувала на прохання Раїси Федорівни книги Івана Мусійовича серед депутатського корпусу, в сільських бібліотеках.

Колишня бібліотекар Тетяна Бобровницька пригадала як поспішали на засідання „Променя” острозькі початківці і любителі слова, як корегував їхню творчість Іван Мусійович. Зауважила: якби був живим, то у нас був би свій літературний альманах як у Гощі. На пропозицію Тетяни Володимирівни пам’ять письменника вшанували хвилиною мовчання.

– З вигляду проста людина Іван Маєвський насправді був дуже непростим, – згадав лікар Володимир Самардак. – Писати на той час, коли не було комп’ютерів, було справою титанічною. У нього це виходило просто, адже писав про те, що бачив і пережив.

Науковий співробітник Музею книги та друкарства Анатолій Хеленюк згадав письменника ще як хорошого шахіста, в якого він вчився, стояв біля витоків товариства КІК (Клуб історичної книги). З часом клуб переріс у товариство „Спадщина” – частинку життя Івана Мусійовича, який жив історією міста.

Завідуюча Острозькою районною бібліотекою Ольга Бояр зазначила, що бібліотека співпрацює з освітніми закладами і сюди прийдуть учні або розширити свою ерудицію знаннями про Івана Маєвського. На завершення заходу Павло Іванович подякував усім причетним до його організації – син подякував за шану пам’яті батька.

Олена ТОЛОЧИК
№51 від 22 грудня 2012 р. Категория: Культура і мистецтво | Просмотров: 577 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]