Вівторок

19.02.2019

14:38

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Усе почалося з мрії
У мальовничому історичному Острозі поміж навчальних закладів вирізняється КЗ «Острозька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ст.» Рівненської обласної ради. Вирізняється тим, що у цій школі навчаються діти, які з тих чи інших причин позбавлені привілеїв чути спів птахів та лагідний голос мами. На охайній і доглянутій шкільній території розміщені спальний та новозбудований навчальний корпуси, центр культури та дозвілля, спортивний та ігрові майданчики. Казковим героям, які майстерно виготовлені із дерева та різних підручних матеріалів, теж знайшлося місце, щоб викликати радість в учнів, усього колективу та  перехожих, адже усі вони яскраві й неповторні.  

Нинішній директор школи Галина Василівна Лебідь, прийшовши сюди сім років тому, підхопивши естафету попередніх поколінь, береже й примножує найкращі традиції школи та покращує матеріальну базу і завжди сповнена ентузіазму та цікавих ідей, адже кожна її ідея – цеглинка у розбудову школи.

Напередодні Дня працівників освіти я вирішила поспілкуватись з Галиною Василівною, адже за плечима у неї велика освітянська дорога, що почалась у Здолбунівському СПТУ № 2. Згодом вона продовжила свою діяльність у Острозькому професійному училищі № 28, на посаді заступника директора, з 2000 року працювала головним спеціалістом відділу освіти виконкому Острозької міської ради. Залишалась там, допоки життєвий шлях не привів Галину Василівну до нинішньої посади.

А почалося усе з простої дитячої мрії: вчитися і навчати. Тому, після школи, коли постало питання, куди вступати, інших думок і не було. Закінчивши Рівненський державний педагогічний інститут ім. Мануїльського, пішла реалізовувати отримані знання у Здолбунівське СПТУ № 2. Колектив був дружній. Досвідчені вчителі завжди допомагали порадою і консультацією. Про інше місце роботи тоді і не думала. Доля складається так, що після одруження, як справжня дружина, підтримала свого чоловіка, який отримав призначення на роботу в Острозьке ВПУ-28 – навчальний заклад, який тільки починав функціонувати. І ось подружжя оселилось у місті Острозі, де згодом народилась донечка. З часом, доля підготувала роботу і для Галини Лебідь. Отже, на новому місці, все було по-новому цікавим, захоплюючим і багатообіцяючим. Поступово здобувався досвід, з’являлись напрацювання.

Дитяча мрія з роками переросла у впевненість, що вона на вірній дорозі. Кожен має робити те, до чого відчуває найбільший поклик.

– Галино Василівно, а як ви сприйняли своє призначення на цю посаду?

– Довго вагалась, бо знала, що керівництво інтернатним закладом – не легка справа. Але я не звикла «пасувати» перед труднощами, до того ж і родина підтримала мій вибір. Тому я зважилась. Зізнаюсь, що був час, коли починала шкодувати. Відразу поринала у роботу, вибудовувала плани і, головне, бачила підтримку колег. Минулого року їздила до Польщі, аби перейняти досвід. Побувала в спеціальних Центрах для глухих і слабочуючих дітей Ольштина і прийшла до висновку, що однією з гострих проблем сьогодення і там і у нас, є соціалізація дітей з обмеженими можливостями і рівність їх прав та можливостей. Дещо відрізняються програми навчання та структура закладів.

Зараз, коли вже завершено будівництво нового навчального корпусу, обладнано за всіма вимогами класи, придбано нову звукопідсилюючу апаратуру, Галина Василівна каже:

– Мене тішить те, що дітям у нас затишно і комфортно – є всі умови для навчання. У спальнях теж гарно і добре, тут панує родинний затишок, бо більшість свого часу діти знаходяться в інтернаті. Не подобається мені це слово, бо наша школа не має нічого спільного з тим стереотипом інтернату, який ми пам’ятаємо з радянських часів: поголені наголо хлопчики, короткі стрижки у дівчаток, сірий одяг завеликого або замалого розміру, погане харчування… А у нас – нова їдальня, забезпечується збалансоване харчування (виконуються добові норми), дітям пошито нові форми, придбано нове шкіряне взуття.

– Керівництво навчальним закладом, сьогодні потребує знань, навичок та вмінь, які значно відрізняються від тих, що були необхідні декілька років тому – продовжує пані Галина, – доводиться багато читати і вчитись самій, підтримую і тих педагогів, які наважились здобути другу вищу освіту, спеціальну.

Галина Василівна з гордістю зауважує, що вчителі школи йдуть в ногу з життям. Колеги широко впроваджують у практику інноваційні технології, суть яких полягає в тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх  учасників навчально-виховного процесу. З кожним роком нові інформаційно-комунікаційні технології на уроках застосовує все більше і більше педагогів школи. Адже цього вимагає час.

Директор переконана, щоб досягти невимушених усмішок, щасливого дитячого сміху та творчої праці, вчитель не має стояти над дітьми, як і директор над учителями. У кожній дитині – щось особливе, за що її можна похвалити, головне – фіксувати успіх, бачити світлі сторони та підтримувати творчу іні­ціативу.

– Ще однією особливістю нашої школи є насичене шкільне життя, – каже вона, – що дає можливість нашим дітям розкритися, це і заняття танцювального гуртка, гуртка жестової пісні чи то заняття гуртка «Умілі ручки». Усі ділянки роботи школи забезпечують надійні працівники, люди, дійсно віддані своїй справі. Тепер і ми можемо ділитися досвідом (посміхається).

Зі слів працівників школи знаю, що директор робить вагомий внесок в удосконалення та розвиток школи. Галина Василівна вболіває за кожну дитину, разом з ними переживає нові здобутки, підтримує усі захоплення і радіє перемогам. Відмінник освіти України, «Старший вчитель», своїми знаннями вона ділиться з молодими, свій досвід передає тим, хто бажає його прийняти. Вольовий і компетентний керівник та просто жінка, вона вміло дбає про добробут дітей, їх повноцінне харчування і добротний одяг, різнобічний розвиток і якісну освіту. Наполегливо, але з турботою, вона вчить берегти і цінувати усе, що навколо.

Незмінним у її характері є необхідність піклуватися. Так, вона переймається не лише своїми вихованцями, турбується вона і про здоров’я та дозвілля своїх працівників. Щорічно, у літню пору відпусток, ініціює цікаві подорожі до Карпат та Закарпаття, бо знає, мабуть, що не кожен може собі дозволити поїхати туди самотужки аби подихати корисним гірським повітрям та оздоровитися у джерелах термальних вод.

Цікаву історію розповіли мені учні, яких навчає математики Галина Василівна. Одного разу вчитель зайшла до класу і побачила сміття і подряпану парту. Вона обурилася, але не сварила, просто пояснила, що все довкола залежить від кожного. Вчитель вона строгий, але двійки ставить вкрай рідко. Все пояснює, навіть після уроків залишає, якщо не зрозумів.

Галина Василівна чітко ставить собі мету, системно планує алгоритм її досягнення та наполегливо йде до неї, дотримується принципу, що діяти ми маємо сьогодні, у тому місці, де ми є, та з тим, що ми маємо, можливо тому, що за фахом вона – математик. Щодо уроків, то на них вона іде із задоволенням. Переступивши поріг класної кімнати, посада директора залишається у коридорі, а з дітьми вчитель насолоджується спілкуванням. В учнях цінує не тільки вміння передавати знання, а й вміння відстоювати власну точку зору та власні погляди, вміння слухати й поважати думку інших.

А ще, думаю, вона – щаслива людина, бо крім того, що реалізувала себе у праці, вони з чоловіком Дмитром Михайловичем, створили міцну сім’ю і виховали чудову красуню-доньку, Людмилу, якою безперечно пишаються.

Спілкуючись з Галиною Василівною, я прагла дізнатись, що вона любить, крім сім’ї і роботи, що хвилює її душу і водночас бентежить. Мені здалося, що робота і сім’я, це саме те, що і хвилює, і водночас бентежить.

А на завершення розмови, коли запитала про побажання своїм колегам, і молодим, і тим, хто її вчив і давав настанови, почула:

– В переддень свята, в першу чергу, хочеться подякувати усьому педагогічному колективу нашої школи за їх невтомну працю, за тепло і щирість їх душі і серця, яке вони віддають вихованцям. І, звичайно – здоров’я, успіхів в усіх починаннях, енергії, творчості та гармонії у їх житті і завжди залишатися потрібними людям.

Оксана КЕРАСІР
№40 від 5 жовтня 2013 р. Категория: Освіта і виховання | Просмотров: 388 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]