У холодну і вітряну середу, 3 грудня, в пам’ять про невмирущий подвиг сержанта 80-ї окремої високомобільної десантної бригади, випускника 2009 року КЗ «Острозький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою» Рівненської облради Володимира Чепелюка, було відкрито та освячено на приміщенні закладу меморіальну дошку. З приводу цього відбувся мітинг пам’яті. Працівники ліцею, його випускники, гості говорили про подвиг випускника, агресію проти України, висловлювали впевненість у Перемозі над ворогом, поклали квіти до відкритої меморіальної дошки. 

Володимир Чепелюк загинув 3 липня 2014 року в зоні АТО під Слов’янськом. Герою було 22 роки. За особисту мужність і героїзм, проявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Указом Президента України Володимира Чепелюка нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Під час заходу були присутні ліцеїсти обох курсів, батьки і родичі загиблого, однокласники, представники обласної влади. Присутні вшановували пам’ять про солдата хвилиною скорботи та запалили 22 свічки, як символ прожитих років Володимира Чепелюка. Настоятель студентсько-викладацького храму, протоієрей Василь Жуковський та ієрей Богдан Стрикалюк освятили меморіальну дошку.

– Володимир не вагаючись віддав своє життя за Батьківщину. І нехай ворог внутрішній та зовнішній пам’ятає, що немає тієї сили, яка би скорила наш дух та перешкодила нашому шляху до розбудови процвітаючої, сильної України. Нехай пам’ять про Володимира зберігається у наших серцях, – сказав Василь Жуковський.

Про Володимира розповіли заступник начальника ліцею-інтернату з навчально-виховної роботи Ігор Тимощук, а також його однокласник. Слово також мав заступник голови Рівненської державної адміністрації Тарас Пустовіт. Він пригадав про загиблих на Майдані під час Революції Гідності, про ціну, яку заплатили українці, щоб скинути диктатуру, та про боротьбу Росії проти України.

– Російська імперія розв’язала війну з нашою державою. Століттями Росія нищила українську мову, традиції, козацтво. Українців морили голодом, вивозили в Сибір, знищували. Росія хотіла, щоб у світі забули про те, що у світі є така нація. І коли ми почали жити самостійно, то вони не відпустили нас. Дуже сумно, тому що наші воїни віддають своє життя заради нашого майбутнього. Але також відчуваємо і гордість за тих, хто зараз на передовій, за нашу Україну. Не буде наша держава скорена, доки у нас є такі люди, патріоти, – висловив впевненість Тарас Пустовіт.

Після закінчення мітингу присутні поклали квіти до меморіальної дошки.

Яна БИСТРИЦЬКА