Субота

23.02.2019

06:15

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

В пам’ять про Шугаєвського
Під час «перелому епох», на початку 1990-х, карта міста поповнилася новими назвами. Не завжди ці перейменування були обґрунтовані, не завжди схвально сприймалася острожанами. І тим не менше вже понад 20 років наші земляки ходять «новими» вулицями. Однією з таких є і вулиця імені Шугаєвського. Проходить вона від перехрестя біля «білої межі» (колони з Богоматір’ю) мимо заводу мінводи до вулиці імені Ціолковського, має «зв’язок» з вулицями Лукаріса, Сергія Лазо, Князів Острозьких. Свого часу Петро Андрухов пропонував ім’ям Миколи Степановича назвати іншу вулицю (див. «Життя і Слово» від 16 травня 1991 року). Тільки в газеті написано: «Перейменувати вулицю Саксаганського на… Шушевського». І, якби не пояснення, хто то такий, незрозуміло було б, про кого йде мова. (А вулиця Саксаганського так і лишилась там, де і була).  

Отже, Микола Степанович Шугаєвський народився 1 жовтня 1872 року поблизу Полтави. Оце і все, що нам поки відомо про його життя протягом понад 30 років. Більше даних про останні його роки. Під час революційних подій початку ХХ ст. він був завсектором позашкільного виховання та культури в міністерстві освіти Центральної Ради. Події громадянської війни якимсь викрутасом долі «закинули» його до нашого міста у 1920-21 рр. Тут він не мав власного помешкання, проживав на Кідрах, ймовірно, у будинку Балюка (нині – вул. Шевченка, 5). І постійної роботи він теж не мав. Спершу працював у приватній російській гімназії, яку згодом перевели до корпусів жіночого училища імені Д. М. Блудова (нині – головний корпус НаУ ОА). Але у 1923 році польська влада закрила училище, згодом «прикрила» і Кирило-Мефодієвське Братство. Тому в 1925 році Микола Степанович переходить на роботу в українську семирічну школу (гімназію). Приміщення її було там, де нині споруда Ощадбанку. Разом з ним працювали талановиті педагоги: вчитель малювання Флор Юхимович Гудов, географії – Данило Памфілович Златковський, математики – Габіт, польської мови – пані Снєжкова. Та недовго тривала у тому будинку їх педагогічна праця. Польська влада через рік перевела школу до іншого приміщення – в будинок Біньковського (нині – приміщення статистики по вул. Івана Федорова, 54). А ще через рік узагалі її ліквідувала. Та Шугаєвський до того часу вже був важко хворий, і виїхав на лікування до Варшави.

Острожанам він також запам’ятався як активний діяч «Просвіти». Маючи чудові здібності до музики, писав пісні, диригував хорами: дорослим і дитячим. Дуже любили хористи виконувати народні українські пісні, зокрема, «Пливе човен, води повен», та на слова Тараса Григоровича Шевченка: «Заповіт», «Реве та стогне Дніпр широкий». Також ставили п’єси, як класиків української драматургії, зокрема, Григорія Квітки-Основ’яненка, так і власні. Деякі з них написав сам Шугаєвський. Кілька п’єс-казок були написані спеціально для дітей. П’єси та концерти відбувалися як у самому приміщенні «Просвіти», так і в приміщенні Російського благодійного товариства, з членами якого у Шугаєвського були приязні, дружні відносини. Так що ніякого конфлікту, як пишуть деякі дослідники, щодо приміщення у членів двох товариств не було. Чимало розмов проводив Микола Степанович з провідними керівниками російського товариства, причому – російською мовою.

Багато з них прийшли провести Шугаєвського в останній путь. Адже операція в польській столиці була зроблена запізно, і 2 червня 1927 року він помер.

Тіло перевезли до Острога, хотіли відспівати у Богоявленському соборі, але тогочасна влада не дозволила. Тому відспівали його у Воскресенській церкві. І вже від Нового міста до П’ятницького цвинтаря під спів пісень велелюдний натовп провів його до узвишшя на Бельмажі. Там було згодом облагороджено могилу, поставлено пам’ятник у вигляді чорної піраміди і такого ж чорного кольору огорожу (як і заповідав Шугаєвський).

Наприкінці 1980-х років його ім’я відродили із забуття члени сучасної «Просвіти». Знайшли і впорядкували його могилу. І запропонували назвати одну з вулиць міста імені Шугаєвського. Ця вулиця, як не дивно, колись була… краєм Острога! У середньовіччі, далеко поза мурами, там були лише хащі та болота. За ними вже не було міських поселень, а починалося село Бельмаж.

Нині по вулиці йде жвавий рух, на ній розташовано частину споруд Острозького заводу мінеральної води. Будинків тут не так і багато, а з лівої сторони взагалі велика територія зелених насаджень. Важко повірити, що колись тут, саме тут, був міський стадіон. І у влаштуванні його наприкінці 1960-х років приймали участь майже всі старшокласники Острога. Доводилось носити відрами чимало ґрунту, піску, аби вирівняти тут поверхню. Тепер же там, можна сказати, невеличкий садочок…

Олександр ГЛАДУНЕНКО
№35 від 31 серпня 2013 р. Категория: Вулиці Острога | Просмотров: 541 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]