Четвер

21.02.2019

13:09

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Вічна зоря художника-патріота
На свято Сорока Святих, 12 березня 1933 року у селі Михалківці зійшла нова зоря – народився майбутній борець за вільну Україну, талановитий художник Віталій Феодосійович Мельничук.  

Там, у рідних і дорогих Михалківцях, навчався у школі семирічній. Він добре пам’ятав священика й поета-пісняра, автора духовних пісне співів Христофора Блонського, бо ходив з батьками до старовинної сільської церкви молитися Богу.

У роки війни уже був школярем. І національно-визвольний дух, який витав у цьому селі, захопив таких як він. І дев’ятнадцятеро юнаків створили підпільну Організацію вільних козаків (ОВК) під впливом прочитаних книг, що залишилися від старої «Просвіти», зокрема про Голодомор («Марія» Уласа Самчука) та про Козаччину і твердо стали на шлях визволення українського народу від більшовицького гноблення, розпочали важку боротьбу за вільну Україну, як ОУН-УПА, що тоді діяли на теренах Великої Волині.

А сталінська репресивна машина однаково карала і дорослих, і підлітків, особливо за прояви національного самоутвердження. Тож 17-річного Віталія прямо з Хорівської десятирічки, в якій він здобував середню освіту, 1951 року було взято під арешт і засуджено на 25 років позбавлення волі, з відбуванням у «місцях, не дуже віддалених» за те, що ОВК ставила за мету насильно повалити існуючий лад у СРСР. Учасники цієї боротьби здійснювали терористичні акти і, як зазначено у вироці суду, грабували населення («Брешеш, людоморе! За святую правду-волю розбійник не стане…» Тарас Шевченко «Холодний Яр»).

Доля виявилась прихильною до Віталія Мельничука. 25 липня 1956 року вирок було змінено, покарання пом’як­ше­но до 10 років позбавлення волі. Він пережив сталінські концтабори, повернувся до отчого дому, продовжив здобуття освіти, проявив себе у малярстві. Був художником-оформлювачем наочної агітації та пропаганди на Острозькому плодоконсервному заводі (с. Оженин), згодом – головним художником Рівненського музично-драматичного театру і обласного театру ляльок, де нині на його місці працює обдарована і талановита внучка Наталія.

Віталій Феодосійович був учасником виставок художніх театрів ляльок у Львові та Москві, а також у Польщі та Болгарії. Він здійснив оформлення декорацій та ескізів до 30 виставок у обласних музично-драматичних театрах Рівного, Луцька, Львова, Житомира, а також до історичної п’єси про Острог як Волинські Афіни Валерія Баталова «Смолоскипи запалали опівночі», котра транслювалася телебаченням. За багаторічну плідну творчу працю відзначений званням Заслужений працівник культури України. Митець міг вважати себе щасливим, що дожив до незалежності рідної України, за що боровся в юнацькі літа, але йому, на жаль, не судилося пережити грізне ХХ століття. Роки неволі далися взнаки: у червні 1999 року зупинилося серце нашого знаменитого земляка.

Цього березня йому виповнилося б 80 років. У фондах  Державного історико-культурного заповідника м. Острога зберігається чимало картин Віталія Мельничука, частину яких можна побачити на виставці в краєзнавчому музеї. Вона відкрилася вчора і діятиме впродовж кількох місяців. А ось вірш, присвячений світлій пам’яті нашого земляка.

1

Навіщо поділ цей: великі та малі…
А Ви є просто справжній українець
На тій ріднесенькій михалківській землі,
Де восени в саду спада червінець,
Де вітряки крилаті на горі, –
Де над Прогоном дивоцвіт зорі,

Де рай церковний на узвишші
У пригоринській Божій тиші,
Де ще гніздо лелече не порожнє,
Дивується якому подорожній.

Однак ми подивовані таланту,
Художньому таланту земляка,
Духовному волинському атланту,
Що держить рідне небо на руках.

О незнищенний світлий почерк долі,
Як постать української тополі!
Ви – самородок. Всі пізнали,
Що до музею завітали,
Зорю таланту земляка
Віталія Мельничука.

2.
Людина гине – справа залишається,
Якою кожен з нас живе, пишається.
Хоч і нема людини,
Та залишилися картини
Для неньки України
І славної родини
Під небом древньої Волині
У незалежній Україні.

3.
Це завдяки таким, як Ви,
Створилась вільна Україна,
Що незалежна від Москви –
Справік духовної руїни…

У тім селі, що на Волині,
Згадаймо вільних козаків
І пом’янімо юнаків…
З них кожен рідній Україні
Вогнем Шевченковим горів,
Бо дух козацький в серці жив!

Олесь УНДІР
№12 від 23 березня 2013 р. Категория: Люди і час | Просмотров: 305 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]