Вівторок

19.02.2019

17:36

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Він відвідав наше місто

12 квітня – Всесвітній день авіації та космонавтики. Його встановили на честь польоту Гагаріна у відкритий космос, польоту, який тривав усього 108 хвилин, і який на заході називають «Юрієва ніч». Як не дивно, але і наше місто причетне до розвитку авіації та космонавтики. І не лише тому, що у нас є вулиці Ціолковського, Космонавтів, Гагаріна, Тітова… І не тому, що тут колись була школа молодшого авіаційного складу... Аби переконатись у цьому, ми підготували кілька матеріалів.  

Літо. Спека. Тож так хочеться сховатися у прохолодну тінь дерев Замкової гори. І нічого незвичного у тому, що сюди прямує пара людей, немає. Ми ж в цей день гарячково шукаємо дані (Інтернет буде винайдено ой-ой через скільки років) про одну цікаву особу...

Костянтин Петрович Феоктистов, восьмий радянський космонавт. Член першого екіпажу з трьох чоловік в історії освоєння космосу, який 12-13 жовтня 1964 здійснив політ на першому апараті нової серії «Восход», вперше – без скафандрів, вперше – цивільна особа, вперше – конструктор космічних кораблів, який вирішив перевірити «на ділі» своє дітище і повідомити про всі його недоліки. Полетів як бортінженер. Як виявиться пізніше – перший і єдиний безпартійний космонавт СРСР, який здійснив космічний політ!

Ми ж і далі перебираємо груду газет й журналів, які на той час знаходилися в закритому для богослужінь Богоявленському соборі. Вони були угорі на хорах, унизу, між риштуваннями, за допомогою яких проходила реставрація внутрішніх орнаментів навколо вікон та дверей.

Костянтин Петрович, тоді просто Костя, адже народився у 1926 році, брав участь у Великій Вітчизняній. Був… розстріляний есесівським офіце­ром, але дивом вижив. Закінчивши школу, вступив в МВТУ імені Баумана, яке успішно закінчив у 1949. В інституті зачитувався роботами Ціолковського, слухав лекції Корольова і мріяв про космос. Тому цілком логічним був вибір місця майбутньої роботи. Після закінчення інституту працював у НДІ-1. Разом з іншими брав участь у розробці першого штучного супутника Землі, космічних кораблів «Восток» та «Восход».

Ось і знайдено пресу за 1964-й рік. Підшивки газет були поруч з експонатами виставки про освоєння космосу, яку планували встановити у соборі. (Про це, зокрема, писав у своєму путівнику по заповіднику Анатолій Хведась). Крім кількох стендів з фотографіями, були тут і предметні експонати: макет першого штучного супутника Землі, тюбики з їжею, яку в невагомості споживали космонавти, глобус Місяця, на якому було рельєфно зображено його зворотний бік. Один з кратерів і було названо ім’ям людини, життєпис якої нас так цікавив …

Політ Феоктистова допоміг в майбутньому створювати нові зразки космічної техніки. І хоча перебування в космосі екіпажу тривало усього 1 добу, 17 хвилин 03 секунди, тим не менш на Землі їх чекала несподіванка. Адже стартували вони за Хрущова, а доповідали про результати польоту… вже Брежнєву! Який змінив на посту керманича партії «скинутого» Микиту Сергійовича.

Ота пара людей, схоже – батько й донька – пройшли через браму під дзвіницею, далі – стежиною під гіллями горобини, верб, горіхів, й, незважаючи на те, що у музеї був вихідний, були привітно зустрінуті керівництвом закладу… Відчинялись двері на поверхи, приглушено звучав голос екскурсовода. По усьому було видно, що цим відвідувачам екскурсія подобалась…

У 1980-му Герой Радянського Союзу, льотчик-космонавт, професор, доктор технічних наук, лауреат Ленінської та Державної премій, член-кореспондент Міжнародної академії астронавтики, почесний громадянин Вороніжа (де народився) проходив підготовку до польоту в складі екіпажу корабля «Союз-Т», в проектуванні якого теж приймав участь. Готувався разом з Леонідом Кизимом та Олегом Макаровим, колишнім учнем Рівненської школи. Можливо, від останнього довідався про наш край і старожитності Острога. Можливо… Бо таки ж приїхав до острожан! Адже за станом здоров’я був відсторонений від польотів і міг «перепочити».

Насправді, екскурсантами було подружжя. І якщо про жінку, Віру, яка була молодша свого супутника майже на… 30 років, довгий час майже нічого не було відомо, то про її чоловіка багато могли розповісти нагороди. Та на його світлій тенісці не було жодної відзнаки. Навіть – значечка!

 Нагороджений був Феоктистов медаллю «Золота Зірка», орденом Леніна, двома орденами Трудового Червоного Прапора, двома орденами Вітчизняної війни I ступеня, орденом «Знак Пошани», медалями «За перемогу над Німеччиною», «За освоєння цілинних земель», золотою медаллю «Герой Праці Соціалістичної Республіки В’єтнам»…

Тим не менше, ми добре знали хто перед нами! Сам же Феоктистов був неабияк здивований, коли йому подали журнал «Україна» за 1964-й рік, де розповідалося про політ його, Комарова та Єгорова. «Ти диви, знайшли!». І на згадку про відвідання Острога поставив свій автограф: «1 липня 1981 року».

Тепер же можна ще дещо додати про нього. Згодом Костянтин Петрович брав участь у розробці нових космічних об’єктів, зокрема МОК «Мир». Але, як стверджував у своїй праці «Траєкторія життя. Між учора та завтра», пілотована космонавтика не принесла суттєвої наукової користі, крім лише вивчення питань перебування людини в космосі. Більшість досліджень, які виконувались на орбітальних станціях, на його думку, можна було виконати безпілотними засобами. Крім того, знову ж таки на його переконання, радянські орбітальні станції були таки погано укомплектовані науковим обладнанням. Сам же Феоктистов – автор понад 150 наукових праць та 20 винаходів, автор ряду книжок.­

Помер у 2009, похований на Троєкуровому цвинтарі в Москві. З усіх радянських космонавтів раніше Феоктистова народилося лише троє – Георгій Береговий (1921–1995), Павло Бєляєв (1925–1970) та Лев Дьомін (1926–1998). Таким чином, останні 11 років життя він був найстарішим з усіх радянських космонавтів, їх, так би мовити, «Старійшиною».

Ось така цікава людина, яку на вулицях міста так і не помітили ні місцеві жителі, ні журналісти, відвідала свого часу наш Острог.

Олександр ГЛАДУНЕНКО

№16 від 12 квітня 2014 р. Категория: Історія, краєзнавство і туризм | Просмотров: 329 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]