Вишита сорочка як писанка | |
![]() Нині пенсіонерка, жителька Нового міста згадує, як колись у школі мама купувала їй на тканині намальовані квадратики для вишивки на ручну працю. З ними дівчина «справлялась» дуже швидко і просила матір купувати ще і ще. Потім були серветки, подушечки, наволочки, скатертини, рушники. Має вдома і вишитий портрет Шевченка. Але сьогодні до душі Євгенії Олександрівні вишивка сорочок, особливо чоловічих. Хоча зізнається, що хобі змусило її подружитись із окулярами. – Інколи як почну о 7 ранку, то вишиваю аж до 8 вечора, – ділиться пенсіонерка. – Якщо в такому темпі працювати, то сорочку можна вишити днів за 10-12. Але ж вік уже не той та й іншої роботи вистачає. Тому на 1 сорочку іде з місяць часу. Бо ж щоб гарно вийшло, потрібні бажання, натхнення. Вкладеш душу у виріб – і тоді сорочка буде як писанка, з машинною вишивкою не зрівняти. Співрозмовниця каже, що свою любов до вишивки в родині не передала нікому, бо у доньки своє хобі – в’язання. Але вишиванки мають в родині усі. Їх жінка робить не на колотому полотні, нашиваючи його на виріб. Вона пришиває канву і тоді сорочка виглядає значно краще. Усі свої роботи жінка виставляла на виставці в Острозькій районній бібліотеці. Зізнається, що у своїй улюбленій вишиванці, з гронами винограду, дуже любить разом з подругою подорожувати на свята: – На День Незалежності в Рівне їздили, у Київ, були і в Берестечку, на Пасху – в Гурбах. А ще відвідуємо храми району у великі православні свята. Олена ТОЛОЧИК | |
|
Всего комментариев: 0 | |