Понеділок

18.02.2019

05:26

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Вогонь скорботи в серці навіки

Актова зала КЗ «Острозька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ст.» РОР 25 листопада не була, як завжди, святково прикрашена. Тут не майоріли різнокольорові ліхтарики і зовсім не було святкового настрою. Адже цього дня уся шкільна родина зібралась тут, аби вкотре згадати історію свого народу та вшанувати пам’ять жертв і постраждалих від голодомору та політичних репресій в Україні. 

На столі образ Божої Матері, вишитий червоними та чорними нитками рушник, свічки, кетяги калини та хлібина. Щоб наглядно передати присутнім у залі трагізм та невимовний біль випробувань тих важких днів, класний керівник (Корнійчук С. А.), вихователі (Поліщук М. Ф., Защик М. В.) та учні 7-А класу довго вичитували сторінки історії, відшукували спогади тих, кому дивом вдалося вижити. Мало хто у цих свідченнях  пригадує, чи прилітали того року лелеки, як танули сніги, чи співали травневими ночами солов’ї. Пам’ятають інше:  діти – не граються, найперше кидаються в очі їх великі голови та складені калачиком тонесенькі ніжки і безкінечна пісня напівголосом: «Їсти, їсти, їсти…»

Мені здалося, що Ігор  Демедюк, учень 11-А класу, виконуючи жестами пісню «Голодомор», пройшов дорогою хресного путі великомучеників зі своєю тривогою та надією. Далі – хвилина мовчання. Хвилина, впродовж якої кожен присутній пропустив крізь себе біль і втрати тих страшних подій.

Ще більшого щему у серцях додала сценка Дениса Поменчука, де він, простягаючи свої дитячі рученята, просив у Бога  трішки підрости і не хотіти їсти.

Хвилюючим доповненням загальної картини виховного заходу стало жестове виконання пісні «Свіча» Ольгою Барановою.

На завершення, у загальній молитві, присутні вшанували і «небесну сотню» Майдану, і жителів Донбасу, які потерпають від голоду, і всіх тих, які поклали своє життя за Соборність та Незалежність України, за її волю. Саме пам’ять про ці страшні події має згуртувати нас, живих, і дати нам силу, мудрість та наснагу для зміцнення та збереження держави на власній землі.

Оксана КЕРАСІР,
шкільний бібліотекар КЗ «Острозька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ст.» Рівненської облради

№ 49 від 29 листопада 2014 р. Категория: Освіта і виховання | Просмотров: 192 | Добавил: Євгенія | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]