Вівторок

19.02.2019

21:47

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Вже діамантове весілля відзначили
Вчора рідні та близькі вітали з діамантовим весіллям острожан Михайла Захаровича та Ніну Іванівну Асташенко. За їх плечима важке дитинство, яке припало на роки війни, напружена багаторічна праця радянських п’ятирічок і перших років незалежності України. Але, незважаючи на всілякі труднощі, вони вже більше 60 років кохають одне одного і живуть у мирі. Прагнув дізнатися секрети їх сімейного довголіття, а вони, виявилися, на диво, прості…  

Сім’я Ніни Іванівни до переселення мешкала у Польщі, в селі Древніки Холмського повіту. В 1944 році їх «зірвали» з насиджених місць і відправили на проживання до Вознесенська Миколаївської області. Після кількох років родині вдалося перебратися до Рівненщини, де в селі Золотіїв, біля обласного центру, придбали невелику хату.

Михайло Асташенко народився у 1929 році в селі Патікі Вележського району Смоленської області. Навчання у школі перервала війна. Після визволення від фашистів довелось працювати у колгоспі. В 1950 році хлопця призвали до лав Радянської армії.

Потрапив росіянин до Рівного, де і знайшов свою долю. Сержантові Михайлові Асташенку доручали на пошті отримувати кореспонденцію, грошові перекази для солдатів роти, в якій служив. Там він запримітив молоду працівницю Ніну Грошевіхіну. Спілкування по службі переросло у знайомство, потім були зустрічі і кохання… В 1953 році хлопець із Смоленщини демобілізувався. Але їхати додому не було бажання – тато загинув ще у роки війни, а мама померла через хворобу майже за рік до кінця служби.

Молоді люди одружилися. Михайло Захарович нині пригадує, що після «розпису» в ЗАГСі кілька знайомих і рідних відправились до однієї з їдалень Рівного. Там досить скромно пообідали. Але торжество було без музики, гулянок, традиційних нині білосніжної сукні та класчичного костюма. Але це жодним чином не вплинуло на міцність сім’ї. Мій співрозмовник каже, що тоді люди про це не думали. Більше уваги приділялося роботі, здобуттю освіти.

Спершу Михайло Асташенко закінчив курси бухгалтерів, потім навчався у вечірній школі, де здобув середню освіту, а вищу отримав   на заочному відділенні Київського автодорожного інституту. І все це без відриву від виробництва. Спершу працював касиром, потім бухгалтером, а потім «доріс» до керівника укрупненого автотранспортного підприємства обласного торгівельного управління. У січні 1963 року Михайла Захаровича призначили директором Острозького автотранспортного підприємства. Ніна Іванівна продовжила свою роботу в Острозі на пошті.

Сьогодні Михайло Захарович очолює ветеранську організацію нашого міста. Він намагається при можливості допомогти тим, хто цього потребує, відстоює їх інте­реси у спілкуванні з владою, іншими організаціями. На це йде чимало часу. Звісно, менше, ніж тоді, коли був керівником підприємства. У той час часто-густо на роботу йшов вдосвіта, а приходив  затемна, навіть влітку, а бувало, що й опівночі. Нерідко вихідні також доводилось проводити на роботі. Завжди його надійним тилом була дружина. Вона, як кажуть, берегла сімейне вогнище, розуміла, що робота керівника важка і відповідальна, потребує багато часу, тож всіляко підтримувала. Хоча, як і кожній жінці, їй це не подобалося, хотілося, щоб чоловік більше був удома. Але взаєморозуміння, можна сказати, самопожертва допомагали. До речі, вони виховали двох дітей – сина Володимира і дочку Лілію. Сьогодні мають уже трьох внуків і стільки ж правнуків.

У розмові з Михайлом Захаровичем та Ніною Іванівною, мене цікавив секрет їх довголітнього сімейного життя. Адже вчора вони святкували вже діамантове весілля. Господар дому каже, що в житті всяке траплялося. Але найголовніше – це здоров’я. А в іншому особливих секретів немає. Дуже важливо, щоб між чоловіком і дружиною було кохання, в родині панували любов, взаєморозуміння і повага. Якщо вони є, то сім’я буде міцною.

Редакція газети «Замкова гора» від імені усіх наших читачів щиро вітає подружжя Асташенків із 60-річним ювілеєм сімейного життя. Бажаємо спільно прожити у мирі ще багато років, здоров’я, радості від дітей, внуків, правнуків та пра­правнуків.

Іван ГЛУШМАН
№51 від 14 грудня 2013 р. Категория: Люди і час | Просмотров: 230 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]