Субота

16.02.2019

07:12

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

За колядки дякували... грибами
Канадійців в Острозі вразили посівання, дзеркала та старовина

Різдвяно-новорічні традиції для нас – це те, до чого ми давно звикли. А ось гостей міста – учасників обмінної програми «Канада. Світ. Молодь.» – ці традиції здивували, адже на їхній батьківщині немає пісної вечері напередодні Різдва, великої кількості колядників, ніхто 14 січня не будить зранку, аби посипати. Отже, якими побачили наші звичаї канадійці – в розмові у редакції газети, яка відбулася завдяки координатору обмінної програми Юлії Шустак. Вона люб’язно погодилась завітати до нас з молоддю і перекладала розмову.
  

Як і годиться для початку – знайомство. Юля представила мені Катю з Торонто, яка раніше жила у Ризі, у якої тато українець і яка чудово спілкується російською, Коліна з Оттави, Пейдж з Ватерло, Флорі з Квебеку. Тож перше запитання, яке адресую усім – як у Канаді відзначають Різдво і чи справді у них це найбільше свято року. Усі погоджуються, що це найбільше сімейне свято в країні.

– Слов’янська діаспора в Канаді відзначає українські свята і канадські, – каже Катя. – Різдво і наше, і українське. З друзями ми збираємось на Новий рік, а Різдво – у нас тільки сімейне свято з подарунками.

– На Святвечір 24-го ми відвідуємо родичів, а вранці традиційним є великий святковий сніданок і відкриття подарунків під ялинкою, – ділиться Колін. – Маленькі подарунки в шкарпетках зазвичай висять на перилах східців або на каміні. Традиційно близьким ми знаємо що купити або купуємо щось таке, що людина сама б собі не придбала.

– Рідним завжди знаєш, що купити, – приєднується Пейдж. – У мене 3 сестри і 2 брати, щоб не купувати багато подарунків, у нас є секретний Санта і кожен звідти дістає записку з ім’ям. Тій людині купуємо подарунок, встановлюючи певний ліміт його вартості.

– Мої батьки розлучені, тому Святвечір я проводжу з татом, а Різдво з мамою і отримую подарунки від обох, – розповідає Флорі. – Цьогорічним подарунком мені стала подорож на Україну.

Цікавлюся як канадійці зустрічали Новий рік, адже вони в Острозі з 5 грудня.

– Новий рік ми зустрічали усі разом в котеджі, – розповідає Юлія Шустак. – Готували їжу усі разом, прикрашали ялинку. А вже після Нового року усі учасники програми роз’їхалися по сім’ях тих спудеїв академії, з якими вони закріплені у парах.

Враженнями про святкування Різдва поділився кожен:

– У Коростені на Житомирщині 7 січня було величезне сімейне святкування, – ділиться Катя. – До нас приходили колядувати багато дітей, дорослі сусіди. Співали дуже гарно. У нас колядників значно менше. Мене вразила атмосфера сімейності, родинного духу за столом, щирих розмов.

– Я відзначав Різдво у селі Родиги, 7 числа була сімейна вечеря, а 8 – аж 4 вечері, адже ми були в гостях в 4 сім’ях, – сміється Колін.

Пейдж провела Різдво у селі під Луцьком. Каже, що на Святвечір готували дуже багато усілякої їжі, 7-го вона була у церкві на службі. Правда нічого там не зрозуміла. Потім була сімейна вечеря, прогулянка і гостини. Дівчина сміється, що дуже сильно наїлася за Різдво.

Флорі у Трускавці була вражена пісною вечерею 6 січня, коли на столі не було нічого м’ясного.

Після Різдва усі учасники обмінної програми повернулися до Острога. Вони підготували вертеп – вивчили колядки, щедрівки і 13 січня щедрували у сім’ях викладачів академії, гостьових, в яких проживають, і звичайних острозьких родинах, де відчиняли двері. 14 січня щедрували в ректора, на кафедрах, деканатах.

– Нам дякували грішми, солодощами, а в одній сім’ї на знак подяки дали навіть банку грибів, – з посмішкою згадує Пейдж, а Катя ділиться своїм здивуванням, коли 14-го в 7.30 ранку у двері подзвонили з запитанням чи можна посипати. Адже про цю традицію канадці вперше дізналися в Острозі. А ще Катя в нашому місті була вражена довгою вулицею – проспектом Незалежності, яка тягнеться через усе місто і єдиним на ньому світлофором.

– У нас в Торонто безліч супермаркетів, у вас лише 2, – каже дівчина. – У вас всі знають одне одного, вітаються.

Флорі здивована тим, що в приватному секторі Острога у кожного є присадибна ділянка. Пейдж дуже сподобалась наша старовина і вона думає про те, як багато людей тут мешкало і скільки туристів приїздить помилуватись нашою історією. А Коліна найбільше вражає гостинність острожан – чужих приймають як рідних.

Цікавлюсь у гостей чим же відрізняється канадська та українська молодь. Катя помітила, що у нас більше уваги приділяють своєму зовнішньому вигляду – дівчата на високих підборах у стильних брюках, вміють робити макіяж і гарні зачіски. Гості відзначили і велику кількість дзеркал і відповідно часу, який біля нього проводить не лише молодь. Вважають це негативом.

Усі канадійці хочуть побувати в Україні ще раз. Флорі – щоб відвідати Карпати і побачити гуцулів, про яких багато чула. Вона хоче повернутись сюди через років 10 – побачити еволюцію в Україні. Пейдж має плани побувати в нас влітку – на морі і у Львові. Одеса, Ялта і море ваблять сюди і Катю, яка хоче побувати на Ай-Петрі і пізнати літню Україну. А Коліну важливіше не місця, а люди, спілкування. Для цього хоче „підтягнути” свою мову аби легше було спілкуватися з уже знайомими і майже рідними острожанами.

Олена ТОЛОЧИК
№3 від 19 січня 2013 р. Категория: Острозька академія | Просмотров: 362 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]