Середа

20.02.2019

00:12

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

.За упокій загиблих мученицькою смертю
У суботу, 23 листопада, на центральному майдані міста відбувся мітинг «Дзвони па­м’я­ті», присвячений вісімдесятим роковинам Голодомору в Україні 1932-1933 років. Ор­га­нізатори віршами, монологами вкотре нагадали про нелюдську акцію, від якої душу охоплював невимовний жах. Присутні на знак пам’яті про загиблих запалювали свічки, вшанували їх пам’ять хвилиною мовчання, приєднавшись до загальнонаціональної акції вшанування пам’яті жертв Голодомору.  

Як і минулими роками, організатори театралізованого мітингу виклали на сходах перед приміщенням Острозької райради лампадки у формі хреста і двох ліній під ними. Обабіч розмістили столик, на якому був горщик, наповнений зерном зі свічкою. Він був обвитий жовто-блакитною стрічкою з колоссям та калиною.

На початку театралізованого мітингу ведучі Аня Стасюк та Ігор Войтко нагадали, що кожного року третій тиждень листопада в нашій країні – поминальний за жертвами  Голодомору 1932-1933 років. Вісімдесят років тому мільйони синів і дочок України, безневинні люди були знищені без жалю і співчуття. Тоді голод охопив всю Україну. Вона плакала і стогнала. З голоду у дітей, чоловіків і жінок різного віку розпухали обличчя, ноги, животи. Часто-густо вмирали цілими родинами. Малеча і дорослі ходили у пошуках чогось їстівного. Люди від безвиході їли мишей, щурів, горобців, земляних хробаків і слимаків, мололи кістки на борошно. Та найстрашніше було те, що багато хто божеволів – вбивав та варив трупи своїх і чужих дітей, дорослих.

На шляху до незалежності наш народ зазнав дуже багато лиха і втрат. Та найбільш жахливими вони були в ХХ столітті, під час Голодомору і Другої світової війни. Пам’ять про ті часи вкарбувалась у свідомості наших співвітчизників назавжди. Вона з болем проймає серця людей і, насправді, є невмирущою та передаватиметься з покоління в покоління.­

У своєму виступі міський голова Олександр Шикер зазначив, що острожани, як і мешканці інших міст і сіл України, зібралися, щоб вшанувати пам’ять тих, хто загинув лютою смертю – від голоду 80 років тому. Сталінська машина працювала безперебійно. Вона була спрямована на знищення українського народу, на те, щоб зламати його волю. Але цього не сталося. Наш народ переміг, здобув незалежність. Нині запалена свічечка і молитва будуть нашою даниною пам’яті про загиблих. На завершення Олександр Федорович побажав усім присутнім, мешканцям міста міцного здоров’я, добробуту і щоб ніколи ніхто не знав подібної біди, яка трапилась 80 років тому.

Вчитель історії Острозького НВК «Школа І-ІІІ ст. – гімназія» Тетяна Малецька говорила про те, що слова про голод завжди важкі. І нелегка була їх дорога до серця кожного українця. Але наперекір всьому правда про жахливу акцію через десятки років замовчування, заборон була донесена до нашого народу і всього світу. Українці доказали, що є нацією і тепер мають пам’ятати про злодіяння і не допустити подібного у майбутньому. Бо хто пам’ятає – той живе.

Студентка Національного університету «Острозька академія» Катерина Диня прочитала моторошний монолог молодої жінки, яка у своїй хаті зустрічала гостей у той момент, коли «… іще не вварився синочок». Зійшовши з розуму, мати з невимовною тугою і болем говорила, як вбивала власну дитину, як хотіла їсти, як рідна кровиночка страждала від голоду і безвиході…

Жінка у чорному вбранні (Зоя Систалюк), яка, мабуть, грала роль України – осліплої від горя, сивої, напівблаженної, говорила про страхіття, які творились на її землях, благала припинити роботу «пролетарського молота». Але не з’явились «дві рибини і п’ять хлібин», не було сотворено дива, бо тоді на землі торжествувала нечиста сила. «І світ німів – людей хоронили без хрестів і трун, за упокій молебнів не справляли, поминальних свічок не світили, обідів не справляли…»

В заключній частині мітингу пам’яті зі сцени-сходів спустились діти із запаленими свічками. Вони світили їх і передавали присутнім. Коли центральний майдан міста у вечірніх сутінках заполонили сотні вогників, було оголошено хвилину мовчання за жертвами Голодомору в Україні. Ведучі закликали присутніх вклонитися праху замучених, пом’янути забутих, умертвленних немовлят, дітей та їх батьків. На завершення прозвучала молитва у виконанні хорового колективу храму князів Острозьких Національного університету «Острозька академія» (кер. Юлія Полонська). Того осіннього вечора в багатьох оселях світили свічки, у храмах і будинках люди молилися за упокій загиблих мученицькою смертю.

Іван ГЛУШМАН
№48 від 30 листопада 2013 р. Категория: Події | Просмотров: 317 | Добавил: Zamkova | Теги: Острог, Іван Глушман, Замкова гора, Голодомор | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]