Субота

16.02.2019

02:45

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Знахідки Лариси Конончук
Знайомтесь: спеціаліст вищої категорії, вчитель-методист, нагороджена знаком «Відмінник освіти», єдина серед практичних вчителів Острога власник нагрудного знаку «Василь Сухомлинський». Все це – про Ларису Конончук, педагога Острозького НВК «Школа-гімназія». Але не нагороди вона вважає основним показником. І для цього є вагомі підстави. Адже не раз у її житті траплялися цікаві епізоди.  

Виростала Лариса у мальовничій місцевості Української Волині – Плужному на Хмельниччині. До речі, її мама працювала вчителькою математики; педагогами стали й два брати. Тож проблеми з вибором життєвого шляху не було. Отож, після школи – Кам’янець-Подільський педінститут, цікаві студентські роки. З тієї пори найбільше запам’яталися розкопки неподалік Дністра під керівництвом визнаного українського археолога Винокура. І – перша значна знахідка – фібула римського легіонера, унікальна для всієї нашої держави. Можливо, саме ця знахідка й допомогла Іону Ізраїлевичу успішно захистити свою докторську дисертацію. Тож можна було б приєднатись до нього і надалі шукати давні земні скарби. Але Лариса Борисівна вже визначила собі іншу мету – роботу в школі. І не просто в школі – а в Острозі.

А ось тут можна й посперечатись, хто кого знайшов: Острог – прекрасну вчительку, чи педагог – самобутнє місто й учбовий заклад.

Тут її зустрів творчий колектив на чолі з директором Віктором Миколайовичем Фоміним та завучем Леонідом Олександровичем Мициком. І одразу ж – призначення класним керівником. Десятого, на той час – випускного класу. Отак і почалося трудове життя.

За час своєї педагогічної діяльності Лариса Борисівна заохотила до пізнання минувшини не одне покоління острожан. І, як не дивно, зробила це у кількох навчальних закладах міста, не полишаючи… одних і тих же стін, одних же і тих класних кімнат. Просто за час її роботи у цьому дивовижному старовинному приміщенні змінилися й назви закладів, й їх спрямування: Острозька СШ № 2, економіко-гуманітарний ліцей, гімназія, Острозький НВК «Школа І-ІІІ ст. – гімназія». Змінилися за ці роки й дисципліни, які доводилось викладати: замість історії СРСР – історія України, замість суспільствознавства – «Людина і світ». І замість «вчитель історії» її посада нині – «викладач суспільних дисциплін». А головне, як вона сама вважає, за ці роки – налагодження роботи шкільного об’єднання «Спадщина», яке зібрало справжніх юних патріотів свого міста.

Найбільше пишається Лариса Борисівна саме цими своїми вихованцями, тими, хто приймав і приймає участь у різноманітних краєзнавчих конкурсах, Малій академії наук, олімпіадах тощо. Адже саме вона змогла зацікавити школярів, тепер – гімназистів, до краєзнавчої роботи. Не без гордості повідомила про те, що її колишній учень – Роман Бойко – уже кандидат історичних наук. Можуть цього титулу досягти й інші. Про це свідчать найкращі дослідження її вихованців, зібрані у книжці «Золотий фонд «Спадщини», яку вона ж і упорядкувала. На жаль, острожанам це видання майже невідоме. А там є досить ґрунтовні, самобутні дослідження колишніх і нинішніх її вихованців: Тетян – Савчук та Овсійчук, Наталії Левчук, Катерини Швець, Інни Драчук, Дмитра Довбенюка, Юліани Зелінської та Ольги Хведась та інших. Напевне, згодом поповнять ці дослідження роботи Софії Зорі, інших «спадщанців».

Також не без гордості показує Лариса Конончук й кімнату-музей гімназії, де зібрані несподівані, непоєднані, на перший погляд, речі: гітара, бандура, макет пам’ятника князям Острозьким, «чарівне» дзеркало, яке омолоджує того, хто в нього дивиться, і – спогади колишніх гімназистів. Серед них – спогади Ольги Олександрівни Руй (Добровольської), поляка Непомніка та інших відомих та маловідомих вихованців цього закладу. Також захоплює розповідь про таємничого гімназійного привида, що іноді мандрує поверхами й сходами приміщення. Й хоча привид – суб’єкт нематеріальний – але про нього навіть зняли фільм! ( До речі, сама Лариса Борисівна теж могла колись скористатись шансом і потрапити на широкий екран – знятися як дублерка Людмили Єфименко у фільмі «Гетьманські клейноди». На жаль, не склалося.)

Лариса Конончук і нині перебуває весь час у творчому неспокої, вишукує несподівані, неординарні теми для досліджень своїх учнів, сама має чимало оригінальних ідей та розробок, як по суто своїх предметах, так і по суміжних. Отож, чекаємо нових відкриттів і знахідок!

Олександр ГЛАДУНЕНКО
№40 від 5 жовтня 2013 р. Категория: Освіта і виховання | Просмотров: 771 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]