Вівторок

23.04.2019

09:04

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

А починалося з отців капуцинів

Двісті шістдесят п’ять років тому розпочалася цікава сторінка історії Острога, що і в наші дні має своє продовження в діяльності відродженої Острозької академії.3 квітня 1750 року останній Острозький ординат князь Януш Сангушко (1712 – 1775 рр.) – по матері Маріанні з Любомирських, останній нащадок фундатора ординації князя Януша Острозького – надав земельну ділянку за мурами Острога по дорозі на Дубно під будівництво костелу і монастиря римо-католицького ордену отців капуцинів.

Оскільки цей Сангушко – на відміну від більшості представників свого княжого роду, що славилися господарністю – був марнотратом і вічним боржником, будівництво монастиря велося на кошти таборовського старости Самуеля Лубковського, а після його смерті – з 1766 року – волинського мечника Яна Канута Єло-Малинського, власника Новомалина.

В 1778 році єпископ Францішек Коморницький освятив монастирський костел в ім’я Святої Трійці і будівлі обителі. 1786 року в її підземеллях знайшов вічний спочинок фундатор Єло-Малинський – рідний дід знаменитого скульптора Сосновського.

Капуцини – молодше відгалуження францисканського ордену – господарювали в монастирі до 1832 року. В 1818 році число монахів сягало 11 осіб, в т. ч. 3 – в сані священика. Маєтностей та грошових фондів монастир не мав, тож утримувався з пожертв навколишніх землевласників. Монастир мав цінну (до 1000 томів) бібліотеку, де зберігалися книги поч. 1500-х рр., а також утримував аптеку, в якій убогі могли отримати безплатні ліки. В голодні роки монастир готував для нужденних гарячі страви.

В 1832 році царський уряд закрив цей монастир, ченці якого перебралися з Острога в Старокостянтинів, а ґрунти і будівлі перейшли в державну власність. Історик Микола Костомаров залишив в своїх автобіографії і листуваннях невеселу картину покинутого монастиря і розграбованих російськими солдатами поховань у його підземеллях.

Так продовжувалося до 1865 року. 150 років тому уряд передав помонастирські землі і будівлі Острозькому Кирило-Мефодіївському братству. Після відновлювальних робіт там відкрилося жіноче училище, а 8 жовтня 1867 року в колишньому перепланованому костелі – відтоді Кирило-Мефодіївській церкві – відбулася перша православна літургія.

Немало освітніх закладів і релігійних громад за півтораста років змінювали один одного в колишній обителі капуцинів, які, до речі, перед самою Другою світовою війною повернулися в її стіни, щоб через кілька тижнів залишити їх за наказом радянської влади.

Вже нема в живих випускниць Острозького імені графа Блудова жіночого училища, але ще, можливо, живі власники дипломів Острозької вчительської семінарії 1920-1930-х років. Принаймні читачі «Замкової гори» і в наші дні читають цікаві краєзнавчі матеріали і спогади Ольги Руй (Добровольської), що навчалася в початковій школі (школі вправ) при семінарії. На вулицях Острога можна зустріти і поспілкуватися з випускниками Острозького педагогічного училища, закриття якого в 1956 році стало непоправною втратою для культурно-освітнього потенціалу Острога. А історія відродженої в квітні 1994 року Острозької академії і освяченого в 1997 році студентсько-викладацького храму преподобного Федора Острозького пишеться на наших очах.

Ведучий рубрики Микола МАНЬКО, заступник директора з наукової роботи Державного історико-культурного заповідника м. Острог

№ 13 від 28 березня 2015 р. Категория: Наш історичний календар | Просмотров: 232 | Добавил: Євгенія | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]