Вівторок

23.04.2019

21:30

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Апостоли Петро і Павло
Апостоли Петро і Павло були найвизначнішими проповідниками Слова Божого. Вони прийшли до християнства різними шляхами, але обидва цілковито віддали себе на служіння Господу, «весь світ вченнями своїми просвітили і всі кінці до Христа привели».

Апостол Петро був сином Іони з Віфсаїди і старшим братом Андрія Первозванного, який і привів його до Христа. За професією Петро простий рибалка. Зустрівши Христа, він усією душею повірив, що бідний вчитель з Назарету є Месією, і першим від імені всіх апостолів проголосив його «Христом, Сином Бога живого» (Мт.16;17-19). На цій ідеї, як на камені (Петро з грецької – «камінь») була заснована християнська Церква. Як найближчого свого учня, Христос посвячував Петра у найбільші таємниці свого життя. Він удостоїв його бути свідком своєї Божественної слави на горі Фавор і страждань у Гефсиманському саду.  Але в найтяжчий для Христа час, коли Він стояв перед неправедним судом Пілата, Петро тричі зрадив свого вчителя, хоча перед тим не раз присягався, що готовий за Нього життя віддати. Розкаявшись у своїй зраді Петро «гірко плакав» і був прощений. Після воскресіння Христа він став одним з найголовніших керівників християнської громади в Єрусалимі та самовіддано працював з метою поширення християнства в інших містах, побував з проповідями в  Самарії, Ліддії, Кесарії, Антіохії… Кілька разів його садовили до в’язниці, але Ангел Господній чудесним чином звільняв його. Врешті-решт Петро прибув до Риму. 29 червня 67 р., коли йому було не більше 68 років, він був розіп’ятий в Римі за вироком імператора Нерона. За легендою, Петро попрохав, щоб його розп’яли вниз головою, щоб навіть у мученицькій смерті своїй не уподобитися своєму Божественному вчителеві. Поховано Апостола святим Климентом у Римі. Над його гробницею згодом було споруджено величний собор, який нині є головним храмом Католицької церкви.

Апостол Павло народився приблизно між 7 – 10 рр. н. е. у місті Тарсі, що в Малій Азії, в глибоко релігійній сім’ї багатих іудеїв, які належали до секти ревних хранителів Закону Мойсеєвого – фарисеїв. При народженні батьки дали йому ім’я Савел на честь ізраїльського царя Саула. Друге, латинське його ім’я, яке він часто вживає у своїх посланнях – Павло (Paulus – малий).

У 30-ті роки Павло навчався в Єрусалимі, у одній з найкращих шкіл того часу відомого богослова Гамаліїла, у якій не тільки досконало вивчали Закон Мойсеїв, але й античну філософію, що згодом виявилося у знаменитій проповіді Павла перед афінським зібранням старійшин, у якій він вільно цитував грецьких філософів. Навчаючись в Єрусалимі, Павло, очевидно, мріяв стати рабином. Як багато іудеїв того часу, він чекав приходу Месії, який відновить ізраїльське царство у всьому його блиску і славі. Коли він почув промови первомученика Стефана про Христа, вони його дуже образили. Юнак не міг повірити, що Месія, якого він уявляв як могутнього царя, – це простий, бідний учитель з міста Назарета, ганебно розп’ятий на хресті, як злочинець. На зібранні старійшин він «подає голос» заодно із садукейською партією проти християн. Спочатку він пробував їх переконувати, але наштовхнувся на великий духовний опір і стійкість їхніх переконань. Тоді Павло став переконаним гонителем прихильників Христа і фактично очолив їх переслідування. Почувши, що «єресь» християнства перекинулася з Єрусалиму далі, і одним із її центрів став Дамаськ, Савел пішов до первосвященика Каяфи і попрохав дати йому повноваження розшукати християн в Дамаску і під охороною привести їх до Єрусалиму. Каяфа охоче дав Савлові листи до керівників дамаських синагог і він відправився у подорож.

По дорозі в Дамаск із Павлом сталося диво. Яскраве світло з неба засліпило йому очі, він впав з коня і почув голос: «Савле, Савле, чого ти мене гониш»? «Хто ти, Господи?», – запитав Павло і почув відповідь: «Я Ісус, Якого ти переслідуєш. Встань же та йди в місто і тобі скажуть, що маєш робити» (Дії 9:3-9). Приголомшеного й осліпленого Савла привели в Дамаск, де після зустрічі з учнем Христа Ананієм він прозрів, а той сказав йому: «Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю його зрозумів і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його. Бо будеш ти свідком Йому перед усіма людьми…».
У душі юнака стався перелам. З жорстокого гонителя християн він перетворився на великого проповідника християнської віри. Переходячи з міста в місто, залишаючи створені ним християнські громади, апостол не забував про них і підтримував їх своїми посланнями.

Апостол Павло був схоплений і арештований у Єрусалимі за обвинуваченням юдеїв з діаспори в тому, що він привів у Єрусалимський храм із собою не юдея. Згідно з тлумаченнями Тори садукеями, це тягнуло за собою смертельний вирок. Римська влада у таких випадках толерувала такий присуд. Щоб запобігти лінчуванню, у справу втрутилася римська охорона та забрала його під захист. Після тривалих процесових розглядів його, як римського громадянина, переслали до Рима (Дії 25:9). Про смерть Павла у Діяннях Апостолів не повідомляється. Із першого послання папи Климента до коринфської християнської громади відомо, що Павло, як і апостол Петро, загинув смертю мученика. Апостол був обезголовлений мечем за часів імператора Нерона, можливо, під час переслідувань християн у 64 році.

У день пам’яті апостола Павла 29 червня 2009 р.  римський папа Бенедикт XVI заявив, що вперше в історії було проведено наукове дослідження саркофага, який знаходиться під вівтарем базиліки апостола Павла в Римі. У саркофазі було виявлено залишки льняної тканини та дрібні фрагменти кісток, які були піддані дослідженню з використанням вуглецю-14. Згідно із результатами досліджень, кістки належать людині, що жила між I і II століттям. «Це, схоже, підтверджує одностайну і беззаперечну традицію, – заявив Бенедикт XVI, – згідно з якою мова йде про останки апостола Павла», і пообіцяв, що, коли вчені закінчать дослідження, саркофаг з мощами буде доступним для поклоніння віруючих.

Ярослава БОНДАРЧУК
Просмотров: 345 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]