П'ятниця

24.05.2019

16:34

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Договір між батьками про сплату аліментів на дитину
У Сімейному кодексі України, який набрав чинності 1 червня 2004 року, є такий правочин, як договір між батьками про сплату аліментів на дитину. Укладення цього правочину є правом, а не обов’язком батьків. Відповідно до ст. 189 СКУ цей договір укладається в письмовій формі і повинен бути нотаріально посвідчений. Відповідно до ст.109 СКУ подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Цей договір має бути нотаріально посвідчений. Наявність такого договору обов’язкова та невід’ємна частина заяви, яка є її додатком.  

На жаль, у Сімейному кодексі України є деяка невизначеність. Незрозуміло, чи мається на увазі один або два різні договори подружжя відносно їхніх дітей: договір про виховання дитини та договір про розмір аліментів на дитину. При цьому, договір про виховання дитини та визначення умов її життя після розірвання шлюбу може бути укладений у простій письмовій формі, а договір про розмір аліментів має бути обов’язково нотаріально посвідчений. Однак треба звернути увагу на те, що в законі існують й інші норми, що визначають договірні відносини батьків щодо сплати аліментів на дитину. Так, згідно із ч.1 ст. 189 СКУ батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, в якому визначити не лише розмір, а й строки їх сплати. В ст. 93 СКУ є положення, згідно з якими подружжя має право визначити свої майнові права та обов’язки як батьків у шлюбному договорі (ч. 2 ст. 93). Нарешті, подружжя або особи, які реєструють шлюб, можуть включити положення про сплату аліментів у свій шлюбний договір.

Однак, умови вказаних договорів подружжя можуть бути об’єднані. Сторони можуть скласти єдиний договір про виховання та утримання дитини після розірвання шлюбу з урахуванням того, що в такому договорі будуть міститися умови щодо сплати аліментів на дитину, умови відносно участі батьків у вихованні дитини, тобто з ким із батьків буде проживати дитина, яку участь у забезпеченні умов її життя прийматиме той з батьків, котрий буде мешкати окремо, умови здійснення їх права на особисте виховання дитини. Наявність такого договору спрощує процедуру розірвання шлюбу за взаємною згодою подружжя, що мають дітей.

При визначенні місця проживання дитини треба враховувати певні правила: батьки за спільною згодою визначають місце проживання дитини, яка не досягла десятирічного віку; місце проживання дитини, якій виповнилось десять років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцятирічного віку, визначається нею особисто. Таким чином, включити в договір про виховання дитини умови щодо місця її проживання подружжя може не завжди. Якщо дитина перебуває у віці від 10 до 14 років, то батьки в своєму договорі повинні зазначити, що місце проживання дитини визначається за взаємною згодою як батьків, так і самої дитини.

Зупинимося на окремих положеннях вищезазначених договорів. Договори про сплату аліментів на дитину можуть встановлювати виплати аліментів у частці від заробітку платника; виплату аліментів у твердій грошовій сумі, про погашення заборгованості за минулий час, тощо. Щодо розміру і строків виплати аліментів, то це істотні умови договору, які мають бути чітко прописані в договорі. Відсутність однієї з перелічених умов є підставою для визнання договору неукладеним. Крім того, у договорі можуть бути встановлені засоби забезпечення виконання зобов’язань, зокрема, сплата неустойки у разі прострочення строку виплати аліментів тощо. Слід також враховувати наступні положення: розмір аліментів у договорі має встановлюватися не менше ніж 30 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Крім того, якщо мова не йде про сплату загальної суми аліментів повністю наперед до досягнення дитиною повноліття (наприклад, якщо батько виїжджає на постійне місце проживання в іншу країну), доцільно в договорі вказати про можливість індексації аліментних виплат, в зв’язку з інфляцією та збільшенням прожиткового мінімуму. Чинним законодавством не встановлено інших критеріїв, тому нотаріус не може вимагати довідку про доходи платника аліментів. У разі невиконання одним з батьків свого обов’язку за договором, аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого запису нотаріуса. Щодо переліку документів, які має витребувати нотаріус, то він мінімальний: паспорти сторін, довідки про присвоєння ідентифікаційних номерів, свідоцтво про народження дитини.

Богдан СЕРЖАНТ, завідувач Острозької районної державної нотаріальної контори
№26 від 29 червня 2013 р. Категория: Правоохоронні органи, право і кримінал | Просмотров: 1163 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]