П'ятниця

26.04.2019

05:06

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Допомогли бійцям АТО та мирному населенню Донбасу

У попередніх номерах нашої газети ми розповідали про зібрану допомогу прихожанами та настоятелями Свято-Богоявленського, Свято-Воскресенського храмів – Олександром Максимюком, Віктором Земляним – з благословення митрополита Рівненського і Острозького Варфоломія. Нещодавно протоієрей Віктор разом зі священиком Михайлом Жаровським та рівненськими волонтерами відвезли зібрану допомогу на схід України. Як зазначив Віктор Земляний, який супроводжував вантаж та був керівником місії, на заклик єпархії підтримати мирних жителів із зони військових дій, відгукнулося багато прихожан та небайдужих громадян. На Донеччину було направлено 7-тонну вантажівку та три мікроавтобуси гуманітарної допомоги, зібраної парафіянами Рівненської єпархії УПЦ. Загалом віруючі УПЦ зібрали близько ста тисяч гривень та чотири вантажівки з продуктами на підтримку мирних жителів Донбасу і військових танкового батальйону частини В-1252. 

Значну частину допомоги – продукти, одяг та іграшки, а також ікони та молитвослови – доставили ​​в сиротинці Донецької та Луганської областей, зокрема, вихованцям дитячого притулку Красноармійська «Отчий дім». Як розповідає отець Віктор, діти живуть там в жахливих умовах, але дружно, з надією. Зараз на рівні обласної ради обговорюється можливість привезення цих дітей до нас на Рівненщину, аби вони погостювали та відпочили трохи.

Перебувала делегація на сході України близько тижня. З ними також відправилась знімальна група Рівненського державного телебачення, яка зробила серію сюжетів про життя-виживання українських бійців та мирного населення в прифронтових зонах. Неодноразово коментарі в сюжетах давав протоієрей Віктор Земляний. Нам він також розповів про побачене на сході.

– Коли у супроводі броньованих машин ми приїхали у батальйон, найбільше мене здивували слова солдатів, які сказали, що за 8 місяців ніхто з священиків до них не приїжджав. Їм важко, говориш з ними і розумієш, що вони змінилися. Тому що коли приходить хлопець зростом 1,85 м, в бронежилеті, з автоматом, з поста посповідатися, кладе тобі голову на плече і плаче, як мала дитина, усвідомлюєш, що щось в житті цієї людини змінилось. Тяжко для священика там бувати, тому що сповідь не така, як зазвичай, – каже отець Віктор.

Священик пригадує, як хоронили рештки (ногу) солдата, як підняли український зім’ятий прапор і в руках везли його в частину, за що отримали «зауваження», бо український стяг – мішень для ворога, і там неможливо вільно його підняти. Пригадує, як допомогли для літньої жінки, а вона так зраділа банці сала, що стала цілувати священику руки. Перебування в прифронтових містах, селах – Краматорську, Красноармійську, Авдіївці – називає порівняно спокійним, але не менш небезпечним.

– Постійно чути постріли, наче гримить у небі, люди намагаються жити своїм життям, хоча о дев’ятій вечора на вулицях цих населених пунктів не знайдеш жодної живої душі. Люди залякані. А в Авдіївці люди, як дикуни, виглядають з-за хат, вікна яких забиті фанерою, затягнуті плівкою, закладені мішками з піском.

Вражень від побаченого у священика – чимало. За його словами, після перебування там більше цінуєш слово «мир» та розумієш, що найбільше нині в країні нам бракує саме його. Багато чого, що він бачив, шокувало, лякало. Лякав матеріальний та емоційний стан місцевих людей, лякало, що вони їхали на танку, так би мовити, в укритті, а по дорозі ходили маленькі діти… Але й тут, в нас, теж не все ідеально. Тут, як зізнається священик, його лякає лже-патріотизм, який все більше і більше стає явним. Однак, явною має бути допомога, а не просто слова.

– Я їду туди не для того, щоб підтримати війну, а для того, щоб втішити солдата, привезти йому допомогу духовну і матеріальну, – стверджує Віктор Земляний. – Бо коли ми приїхали і побачили, в яких умовах живуть і боронять мир наші солдати, що вони їдять, то складається враження, що це – знущання над народом. Я за мир і за мирне, беззбройне вирішення конфлікту. В людей має бути усвідомлення єдності, цілісності, а не прагнення воювати. Для української православної церкви Україна не є без Донбасу чи Криму, Україна – цілісна і неділима до сьогоднішнього дня.

Священик висловлює надію, що це буде не остання зібрана допомога для українських силовиків та мирного прифронтового населення.

Євгенія ПОЛІЩУК

№ 28 від 11 липня 2015 р. Категория: Акції і громадське життя міста | Просмотров: 267 | Добавил: Євгенія | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]