Середа

24.04.2019

15:02

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Є в Острозі й хокеїсти…

Він дбайливо і з любов’ю показує «обладунки» хокеїстів, зі знанням справи розказує про кожну деталь амуніції, її плюси та мінуси. Демонструє вітчизняні, «рідні» ключки й імпортні. А наостанок витягує з «шухляд» справжні раритети – старі канадські ковзани. Ковзани з країни, яка подарувала світові хокей. Саме звідти, з НХЛ потрапив до мого співрозмовника й шолом з числом 98. І Валентин Притула обрав собі саме такий номер. Бо грає за команду з Нетішина, середній вік гравців якої усього… 46 років! А найстарішому ж гравцеві – лише 63 роки… Отаке воно, спортивне життя!

 Адже Валентин Олександрович свого часу займався зовсім іншими видами. Добивався якихось розрядів, а у клубі цукрозаводу «Кристал» став кандидатом в майстри спорту з мотокросу. Та важка травма на трасі змагань назавжди позбавила його можливості знову вийти на гуркочучу трасу.

Зате знову проявилася любов до ковзанів. Проявилася аж через тридцять років. Колись, у дитинстві, його вчитель Євген Іванович Бомблюк з тоді Острозької СШ № 3, що в Оженині, прищепив інтерес до занять фізкультурою й спортом. Тож кожної погожої зимової днини школярі виходили на ставок, на Горинь, якщо та міцно замерзала, й ганяли чорний диск по кризі. Щаслива пора! На жаль, нині таких дітлахів мало побачиш. Більше шансів побачити саме сорокарічних, у яких на пам’яті ще оті, давні хокейні баталії чемпіонатів світу, Європи, зимових Олімпійських ігор. Недаремно на питання, хто його улюблені гравці, Валентин Притула без вагань відповів: «Трійка Петров-Михайлов-Харламов». Для багатьох сучасних дітей ці прізвища, напевне, нічого не означають…

Отож, після того, як через три десятки років Валентин став знову на ковзани – до речі, в Рівному, на ковзанці ТРК «Екватор», де тренуються рівненські хокеїсти – знову захотілося поганяти шайбу. І така нагода невдовзі з’явилася. У сусідньому Нетішині завдяки старанням Андрія Шпаковича виник хокейний клуб. І Валентин став грати у ньому нападаючим третьої п’ятірки. Склад команди майже незмінний. Це приблизно двадцять п’ять справжніх мужчин, вихідців з України, Білорусії, Росії. Причому гра на крижаному майданчику об’єднує людей різних посад та уподобань. Наприклад, воротар Артюшкін – в охороні ХАЕС, один з братів Вагнерів – майстер спорту з настільного тенісу. Бувають й зміни. Адже декого забрали в АТО. Або – приїздять до Острозької академії по обмінній програмі іноземці. І тоді за команду грають мовчазні канадські студенти. До того ж Валентин «заразив» й інших своїх знайомих, тож невдовзі ми можливо побачимо нових гравців.

А от грати доводиться часто не у себе вдома, а – на виїзді. Тож команда мандрує, побувала за ці роки у Чернівцях, Тернополі, Житомирі, Калуші, інших містах. Грає з різними командами, не маючи, по суті, тренувань та ігрової практики. Тим не менше, вже другий рік поспіль ХК «Нетішин» займає третє – призове – місце на турнірі у Луцьку. Зробив внесок у ці здобутки й вправний хокеїст Валентин Притула.

Так, хокей в нашому краї змушений долати чимало труднощів. Адже потрібно придбати досить вартісне спорядження (особливо це стосується воротаря), зробити «коробку» (на жаль, в цей час в Нетішині вона відсутня), зібрати кошти на поїздки й вирішити інші організаційні питання. Але поки будуть такі азартні гравці, як Валентин Олександрович та його партнери, – хокей житиме!

Олександр ГЛАДУНЕНКО

№ 37 від 12 вересня 2015 р. Категория: Люди і час | Просмотров: 279 | Добавил: Євгенія | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]