Четвер

25.04.2019

00:52

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

І Кенігсберг брав, і ногу лікував
Острожанин, ветеран Великої Вітчизняної війни, Василь Наголюк сьогодні важко хворіє. Він добре пам’ятає війну, детально розповідає про довгу дорогу на фронт, гігантську гармату, з якої стріляв, взяття Кенігсбергу.  

Родом 86-річний ветеран із села Велика Боровиця сусідньої Хмельницької області. Свій шлях на фронт Василь Германович розпочав у  травні 1944 року. Тоді із його села було відправлено до Плужного 4 хлопців. У райцентрі майже всі призовники успішно пройшли медкомісію, а ось його визнали непридатним для служби в армії.

Хлопець звернувся до воєнкома. Той оглянувши рану, через яку відмовили у призові,  сказав, що без кваліфікованого лікування можна позбутися ноги. Йдучи назустріч призовнику, воєнком розпорядився взяти хлопця на службу. Тож Василь Наголюк разом із ще 660 юнаками району вирушив "піхотою"  на Шепетівку. Запам’яталось те, що у Фастові, нібито далеко від фронту, ешелон потрапив під бомбардування німецького літака, місто зазнало руйнувань, могли бути вбиті і поранені.

Молодих солдатів привезли у Горьківську область і поселили у величезні землянки – одна на 300 осіб. У артилерійському училищі нове поповнення армії вчили стріляти із дуже потужних гармат – 211-міліметрових мортир, обслуговувати їх, готувати маскування. Пройшло 68 років, а ветеран пригадує, що одну таку гармату транспортували аж 3 трактори. Спочатку це були радянські, а потім два американські, більш потужні. Снаряд важив близько 150 кілограмів, ствол – 5 тонн. Далекобійність гігантської гармати сягала 21 кілометра. Вона були призначена, у першу чергу, для руйнування потужних бетонних укріплень. Не дивно, що такого монстра обслуговував у бою аж 21 солдат.

У дорозі Василю Наголюку перев’я­зував рану санінструктор. Прибувши у військову частину, він був направлений у госпіталь. Там кваліфіковані лікарі зробили хірургічну операцію, вирізавши загниваючі тканини і частинку кістки. Після двох тижнів лікування і реабілітації рядовий Василь Наголюк був уже у строю. Хоч рана ще боліла, але доводилось терпіти.

У кінці березня 1945 року Василь Наголюк та його товариші у складі 105 окремого артилерійського дивізіону великої потужності резерву Головного командування був уже на фронті. Тоді йшли запеклі бої за місто-фортецю Кенігсберг. Техніку і людей доставили в кінці дня. Напружено працювали всю ніч, аби до ранку окопатись. Вирили котловани глибиною 10 метрів. У них розмістили гармати. Все замаскували, щоб було непомітно з літаків.­

Штурм Кенігсбергу розпочався потужною артпідготовкою. Під прикриттям вогню у наступ пішли піхота, танки та самохідні гармати. У першому бою гармата, яку обслуговував Василь Наголюк із товаришами випустила 80 снарядів по ворогу. Спочатку снаряди економили, бо вони були трофейні, як і гармати. Для вирішального бою підвезли нову партію набоїв, уже радянського виробництва.

Василь Германович каже, що обслуговувати гармату було дуже важко. Після пострілу у повітря потрапляло дуже багато пороху, що неймовірно утруднювало дихання. Вентиляція була слабкою, бо перебували у землянці. Німці із Кенігсбергу стріляли у відповідь. Були вбиті і поранені. Ворог чинив впертий опір. Однак 9 квітня німецький гарнізон капітулював. Дійшовши до балтійської коси, солдати почули радісну звістку – Перемога!

Василь Наголюк нагороджений медалями «За здобуття Кенігсбергу», «За перемогу над Німеччиною», різноманітними ювілейним медалями, грамотами, подякою за взяття Кенігсбергу. Після Перемоги служив у армії ще два роки і після демобілізації в 1947 році працював у колгоспі трактористом, бригадиром тракторної бригади, зокрема, будував у Загреблі малу гідроелектростанцію. Закінчивши технікум, трудився майстром у Плужнянському училищі механізації, разом із його учнями був на цілині у Казахстані, в кінці 50-х років переїхав до Острога. До виходу на пенсію працював інженером відділу безпеки Острозького автопарку.

Іван ГЛУШМАН
№18 від 4 травня 2013 р. Категория: Люди і час | Просмотров: 281 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]