Вівторок

23.04.2019

04:55

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

І світові, і місту
Свого часу наші другарі з Болгарії готувалися відзначати 1300-річчя своєї державності. Почалися пошуки фактів, які б приголомшили світ. Дійшло до того, що навіть Колумба й Магеллана оголосили болгаринами. Хоча, як потім виявилось, їм і так було чим пишатися перед людством.  

Схожою «стежкою» пішли і наші «ура-патріоти», які до українців зачислили й Ісуса Христа і Магомета, і навіть Будду. Навіть нині є деякі «інженери-бобики», які, не знаючи історії, «дістають» нас такими «перлами», що навіть... жахаєшся з приводу здоров’я цих «відкривачів». Ми ж «підемо іншими шляхом». І покажемо на конкретних прикладах, що і наш, нині провінційний Острог, усе ж щось дав і нашому краєві, і нашій Вітчизні, і навіть – світові.

Найперше, коли мова заходить про Острог, усі згадують знамениту «Острозьку Біблію». Дійсно, це якраз та коштовність, яка уславила наше місто на віки. Саме ця Книга – витік всіх інших. Щоправда, дехто відходить від її тексту і «творить» «свій». Це легко перевірити, адже, наприклад, в «Острозькій Біблії» не згадується ніде «зірка Полин». Перевірте це! А заодно пригадайте, що «першим овочем дому печатного острозького» усе ж була не вона, а скромна маленька «Азбука» для навчання дітей. Саме заради майбутнього, заради того, аби місцеве населення з юних літ було грамотним, і створив її Іван, Федоров син. Це – не першовидання азбуки друкованої (перед тим він видав її у Львові). Але острозьке – набагато повніше й краще. Бо у ньому є додаток – «Сказання чорноризця Храбра про письмена», де йдеться про те, чому й як брати Кирило та Мефодій створили слов’янську писемність. Лишивши нам у ній свій заповіт: «Аз буки веди; Глагол – добро єсть; Живіте зело земле і како люди; Мислите, наш он покой; Рци слово твердо...» – все це назви літер слов’янського букваря. Які сучасною мовою звучать так: «Я букви знаю. Глаголити (діяти, розказувати) – добро є. Живіть на Землі, як люди. Мисліть (пам’ятайте) – це наш світ, це наш спокій. Говори слово твердо (особливо, якщо впевнений в своїй правоті)». Добрі зерна, посіяні першодрукарем, дали рясні сходи. І тому наша перша розвідка – про внесок острожан у літературу.


Гартував Острог весь світ

Найпершою літературною вершиною післяфедорівського часу, без сумніву, є «Граматика» Мелетія Смотрицького, сина першого ректора й учня середньовічної Острозької академії. По ній навчалося багато людей, завдяки їй ставали освіченими. Але досить назвати хоча б одне ім’я: «Вратами своєї вченості» називав підручник Мелетія (Максима) Смотрицького, наряду з «Арифметикою» Магницького, сам Михайло Ломоносов.

Пройшли роки. Віки. Ще одним нашим земляком, книги якого «наповнили світ», став Микола Островський. Дійсно, якщо й знайдеться країна, де б не чули про його роман «Як гартувалася сталь», то континенту такого – немає. Книгу цю читали і в Австралії, і в Африці, і навіть – в Антарктиді. Дехто може заперечити, що народився майбутній письменник у Вілії. Але достеменно відомо, що проживала сім’я Островських і в Острозі (будиночок стояв поруч з колишнім приміщенням редакції «Життя і Слова»), і старші сестри брали його до себе на уроки в село Вельбівне. Отже, саме тут і пройшли його перші кроки до літературної творчості.

Серед тих же, хто вже вписав своє ім’я в історію української, російської чи польської літератури, були колишні острозькі гімназисти й учні: Антін Павлюк, Оксана Лятуринська, Пантелеймон Юр’єв, Леон Гомолицький. А порівняно нещодавно ми дізналися про ще одного нашого місцевого видатного майстра слова – Івана Маєвського. Цей перелік, без сумніву, буде з роками зростати. Як – і список науковців.






Зростали в Острозі науковці

Серед них найперше згадаймо Агатангела Кримського. Учень Острозької прогімназії. В подальшому – видатний український філолог, історик, письменник, перекладач, один із засновників Всеукраїнської академії наук, її незмінний секретар у 1918-1928 рр. Цей видатний вчений ХХ ст. зробив неоціненний внесок в українську науку. Його перу належать високомистецькі вірші, які увійшли передусім до збірки «Пальмове гілля», десятки майстерно написаних новел та роман «Андрій Лаговський», переклади оригінальних документів з-понад 60 мов!

У сучасних арабомовних біографічних довідниках Агатангела Кримського позначають як «аль-мусташрік аль-украні» («український сходознавець»). І це дійсно так. Згадаємо хоча б його багатотомну «Історію Туреччини», де він, зокрема, подає справжній образ Хуррем (Роксолани), а не «прилизаний» на догоду деяким нашим «патріотам». Варто згадати, що кілька плідних років свого дитинства майбутній вчений провів саме у нашому місті. Де, за його власними спогадами, активно читав різні книги в бібліо­теці своєї тітки, навіть уночі, чим на все життя зіпсував собі зір. Тут же він, цілком вірогідно, міг познайомитись з представникам єврейської, німецької, чеської, кримськотатарської культур. Адже ще до початку ХХ ст. в Острозі існувала татарська громада, працювала мусульманська мечеть. Можливо, саме тут у нього і проявилась цікавість до арабського Сходу. Що і втілилось у наукові роботи.

Науковцями, професорами, докторами філологічних наук стали колишні учні Острозької гімназії поч. ХХ ст., брати – Петро та Костянтин Волинські. Причому, їх працям можуть позаздрити й сучасні філологи.

Але не лише мовознавством займалися наші земляки. Бо й в царині інших наук ми знаходимо їх імена: М. Я. Абрамов, професор, доктор технічних наук; Б. І. Лодигін, доктор технічних наук, член-кореспондент АН БРСР; Микола Путов, доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки та техніки, знаменитий кораблебудівник та його брат Андрій Путов, доктор сільськогосподарських наук; О. О. Малиновський – доктор юридичних наук, професор, академік АН СРСР, нині його іменем названо один з підрозділів НаУ ОА; Р. В. Семенюк – доктор фізико-математичних наук, професор; Б. В. Заверуха, доктор біологічних наук, один з авторів «Червоної книги України»;
О. С. Заречнюк, доктор хімічних наук, самодіяльний художник; А. І. Кавалеров – доктор філософських наук, професор.

Є й ті, що «і в житті дорогоцінну руду відрізнять від порожньої породи». Адже професорами, докторами геологічних наук стали Т. С. Ізотова, В. О. Кушнірук, А. В. Пізнюр, І. О. Семенюк. Майстром же розпізнавання справжніх витворів мистецтва від підробок, фальшивок, став Павло Жолтовський – відомий український історик мистецтва, доктор мистецтвознавства, лауреат Державних премій; колишній острозький гімназист.

Було б дивним, аби таке історичне місто, як наше, не виховало людей, закоханих у дослідження минувшини, історичної правди. Тому серед докторів історичних наук ми маємо право сьогодні згадати Г. Ф. Марискевича, А. О. Рисакова (Ромошкана), братів Шумовських – Петра і Павла, і, звісно ж, М. П. Ковальського – одного з «батьків» відродженої Острозької академії. Дякуючи йому, чимало наших сучасників, корінних і приїжджих острожан, також стали кандидатами та докторами історичних наук. Але про них, думається, розповіді ще попереду. Та найбільше поки що серед знаменитостей наше місто подарувало світові медиків. Особливо приємно це відзначити напередодні їх професійного свята.


Люди в білих халатах

Основи медицини в традиційному значенні цього слова заклав в Острозі викладач середньовічної Академії Ян Лятос (Лятош). Завдяки йому вона стала первістком медзакладів у східних слов’ян.

У часи новітньої історії цікавою постаттю Острога був
Х. І. Волковинський – доктор медичних наук. З 1811 по 1834 працював терапевтом у нашому місті. У 1817 р. захистив докторську дистертацію «Обстеження при ревмокардиті», випередивши тим самим француза Буйо на 21 рік! Його послідовником був С. Х. Хотовицький, основоположник вітчизняної педіатрії, професор акушерства, який свого часу навчався в Острозькій духовній семінарії. Ф. Г. Яновський, доктор медичних наук, академік АН СРСР, засновник української школи фтизіатрії, часто перебував в Острозі й лікував тут хворих. Крім того, він працював в лабораторіях Луї Пастера та Роберта Коха.

Сорок років – з 1904 по 1944 – працював в Острозі хірургом П. С. Паславський. Він був делегатом кількох з’їздів хірургів Росії. І хоча наукових лаврів не отримав, усе ж і його ім’я занесене в історію медицини: у 1906 році саме в Острозі він першим в Україні видалив зоб.

А ось першим взагалі в світі, про що свідчить стаття у військово-медичному журналі за 1904 р., застосував для обробки ран та операційного столу йод, зберігши тим багато життів, острозький лікар, вчений, службовець 126 Рильського піхотного полку М. М. Філончиков.

Багато цінних висновків, спостережень, дослідів зробили для збереження людського життя й інші славні острожани-медики, які були не лише лікарями, а й докторами – докторами медичних наук: А. В. Олійник, М. М. Павлійчук,
О. А. Ярош, М. С. Бившук, Н. А. Сахелашвілі, М. Свіріпа, Р. С. Шпізель, М. П. Кушнір. Чимало з них пережили лихоліття війни, були на фронтах. Війна – це страшно. Але серед острожан були й такі, що обрали собі стезю військового. Причому були острожани... в різних арміях.


Військової справи таланти

В Острозі побувало чимало військових діячів, полководців. Приміром, Петро І, О. В. Суворов, М. І. Кутузов... Але всі вони – уродженці, вихідці з інших місцевостей, інших міст, інших держав. Та нам усе ж є ким пишатися, адже і в Острозі зростали славні вояки.

Найпершим серед них маємо згадати славного лицаря, сотника охорони замку князів Острозьких Семерія Наливайка. І якщо хтось стверджує, що вивчає рід Наливайків понад 30 років, і вперто називає його Северином (хоча так він аніде не названий в документах!) – не вірте йому! Значить, він в очі не бачив жодного справжнього акта і ніколи не працював в архівах. Отож, Семерій Наливайко прославився як вправний фехтувальник, здібний гармаш, людина сильна волею й духом. І – шляхетної поведінки. Відомо, що коли його, замордованого, везли до місця страти, він знайшов сили піднятися й поклонитися королівні Польщі. Ми ж його цінуємо як борця за свободу України.

Ще однією видатною особою часів існування князівського Острога був Петро Конашевич-Сагайдачний – випускник Академії Острозької. Саме завдяки йому, його знанням, здобутим в Острозі, тактика й стратегія запорозьких козаків зазнала відчутних змін. Чайки козаків змогли завдячуючи астрономічним знанням гетьмана перепливати Чорне море напряму, а не під берегом. Свої ж знання «вільних наук» він прищеплював своїм підлеглим, багато з яких пішли вчитися до братських шкіл. Відомі також його полководські перемоги.

Випускником острозького навчального закладу був і Володимир Сальський – царський генерал, військовий міністр УНР. Леонід Ступницький теж закінчив Острозьку гімназію. З 1922 р. постійно проживав в Острозі. Був генерал-хорунжим, начальником штабу УПА-Південь. Загинув у боях на Острожчині в липні 1944 року як «генерал Гончаренко».

Але найбільш відомим острозьким учнем, який доріс до посади начальника Генерального штабу велетенської держави, став генералом армії, кавалером найбільшої військової нагороди – ордена «Перемога» – був О. І. Антонов. Свого часу він навчався в Острозькій гімназії, займався гімнастикою «Соколів», вивчав ази військової справи на плацу гімназії, розбирав з товаришами будову гвинтівки Крнка, якою солдати острозького гарнізону воювали ще під час російсько-турецької війни в Болгарії. Після смерті батька сім’я змушена була переїхати до Петрограду. Але ніколи Олексій не забував нашого міста і не раз прагнув сюди повернутися. Його другою дружиною стала знаменита радянська балерина Ольга Лепешинська – уродженка української землі. Отак і поєднались військове і мирне мистецтво. В Острозі ми теж можемо знайти чимало знаних митців культури.


Мистецтвом заворожені

Багатьом острожанам старшого і середнього віку добре відоме ім’я Л.І. Спаської Завдяки їй ми образно можемо бачити і «Бій козаків з татарами під Острогом», і «В’їзд Б. Хмельницького в Острог у 1648 р.», і «Вступ Червоної Армії до Острога у 1944 р.» і... і багато прекрасних острозьких квітів – як в натурі, на природі, так і у вишуканих, або скромних вазах.

Її подруга – О. Д. Яновська – у свою чергу зберегла нам на полотнах давні види, споруди, яких нині не існує, тихі затишні куточки нашого міста. Дивлячись її роботи, розумієш, чому так приваблював наш Острог у літні сезони з асфальто-бетонних нетрів жителів Москви, Ленінграду, Києва...

На жаль, мало лишилося зображень (доволі несподіваних!) міжвоєнного часу, які талановито переносив на папір та полотно В. С. Константинов – учень Острозької гімназії. Виною усьому – Друга світова війна. У її вирі і пропав його слід, в одному з гітлерівських концтаборів. Отак політика заважає мистецтву. Хоча... хоча політика існує і в мирні, наші дні.


Складна річ – політика

Знаходимо ми прізвища острожан і серед парламентарів. Тобто тих, хто так чи інакше приймав рішення, закони, часто доленосні для країни. Так, серед депутатів Державної Думи імпраторської Росії були Г. Є. Рейн (власник села Вілія, медик), В. Шульгін (власник села Кургани), Ананія Лотоцький (священик села Милятин). У нинішній Держдумі, сучасної Росії, депутатом був випускник Острозької СШ № 2 (російськомовної) Юрій Цибакін. Депутатом Верховної Ради України став свого часу В. Г. Баталов.

В Острозі закінчив гімназію А. О. Канчеєв, політичний і гро­мадський діяч, один з перших радянських дипломатів.

Але найбільш знаним серед них усе ж є Д. З. Мануїльський. Адже він став свого часу міністром закордонних справ УРСР. Саме його підпис (тоді – ще наркома) стоїть під Статутом ООН, саме делегація України під його керівництвом була на першій установчій асамблеї Організації Об’єднаних Націй. Отже, колишній випускник Острозької гімназії 1903 р. причетний до створення найпотужнішої міжнародної організації сучасності.

Ще один цікавий факт: як діяч Комінтерну, Дмитро Захарович не раз бував за кордоном, іноді – нелегально. В Німеччині свого часу познайомився з молодою людиною, захопився його мужністю і згодом дав йому рекомендацію для роботи... розвідником. Так почався шлях у легенду знаного нині на весь світ Ріхарда Зорге.





І нарешті – про спорт

Читаючи підшивки старих газет, не раз зустрічаєш імена острожан серед призерів і переможців міських, ра­йон­них,обласних та республіканських змагань. На честь деяких з них проходять змагання, називають спортивні клуби. Так, не­щодавно в Острозі пройшов турнір з баскетболу пам’яті
О. Ф. Камінського. А днями у Рівному фінішував міжнародний турнір з боксу пам’яті нашого земляка О.О. Соколовського. Є серед острожан кандидати й майстри спорту. Але найбільшого досяг колишній острожанин, вихованець місцевої ДЮСШ, колишній футболіст київського «Динамо», збірної України, заслужений майстер спорту Віталій Косовський. Гадаємо, він – перший, але – не останній! Ось на такій «оптимістичній хвилі» і завершимо коротенький огляд уславлених діянь наших земляків. Коротенький – бо ще багатьох земляків можна було б згадати. І ми їх обов’язково ще згадаємо!

Олександр ГЛАДУНЕНКО
№23 від 8 червня 2013 р. Категория: Люди і час | Просмотров: 707 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]