Понеділок

20.05.2019

06:01

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

І теплі слова учнівської вдячності
У  жовтні 2011 року острожанці Марії Пилипивні Цимбалюк виповнилось 90 років. Хоча колишня вчителька вже давно не бачить, але спогади про роки роботи, образи її учнів спливають у пам’яті яскравими картинками. А самій пам’яті пенсіонерки можна по-доброму позаздрити: вона, не задумуючись, називає дати, імена, прізвища учнів, точно знає, де, що у домі лежить. І не без гордості розповідає, що її вчительську справу продовжено в родині вже четвертим поколінням – правнук Дмитро вчиться у педінституті...

Марійка була другою дитиною у сім’ї, яка жила у Слобідці і мала 4 дітей. Згадує, що її батька як ворога народу „забрали” і після цього він зник назавжди. А потім і сім’ю вивезли.

– Нас везли 10 діб товарняком, – згадує пенсіонерка. – Привезли в глухе село Запоріжжя і поселили в будинок, господарі якого померли з голоду. Нам, малим, довелося спати на соломі, якою була вкрита земляна підлога. Там мама працювала 10 років свинаркою, я закінчувала школу і влітку теж працювала в колгоспі. Якось зібралися усі свинарі і обговорювали, хто куди дітей пошле вчитися. Питають і маму, куди вона мене думає направити. А вона і сказала, що її донька теж буде свинаркою, бо в неї копійки не було за душею. Наступного дня ці люди зібрали 40 карбованців і дали їх мамі, щоб відправляла мене на науку. Ось так я і потрапила в Запорізький учительський інститут...

Вона подала документи на російську філологію, вступний екзамен – диктант написала без жодної помилки. І вже незабаром першокурсниця із першої стипендії вислала 20 карбованців матері, аби та віддала борг своїм колегам.

Першим місцем роботи Марії Пилипівни була школа на Запоріжжі. Там вона і познайомилась зі своїм Михайлом, вийшла заміж. А потім почалася війна, і вона була звільнена з роботи у зв'язку з евакуацією району. Чоловіка забрали на фронт. Син Михайло народився 9 березня і ріс з мамою, бабцею, не знаючи, що таке любов тата.

Коли родина дізналася, що звільнили Острог, бабця Марії Пилипівни настояла на тому, щоб повернутися на батьківщину – хотіла кінець віку зустріти там. Прихисток в Острозі їм дала сестра бабці. Марії Пилипівні дали призначення в Межиріцьку школу, де вона відпрацювала 1,5 роки.

– В 1945 році повернувся мій чоловік і знайшов мене тут, – плачучи згадує жінка. – А маленький Міша бігав і ніяк не визнавав, що чоловік у військовій одежі – його тато. Люди казали, що якийсь москаль приїхав до нас. І малий питав, коли ж той москаль геть поїде... Чоловік тривалий час працював відповідальним секретарем газети „Сталінський шлях” (колись так називалась „районка”), був завідуючим парткабінетом, директором школи на Новому місті.

– Після народження доньки Валентини я перейшла на роботу в Острог, у першу школу. Класи тоді у нас були великі, по 45 дітей! – продовжує співрозмовниця. – Та і діти були різними. До кожного свій підхід потрібний був. Ніколи я на дітей не кричала, а на важких учнів старалася вплинути через батьків. Був у мене один розбишака, який не давав проводити уроки і ніяк не слухав ні мене, ні інших учителів. Йду додому, до батька, який займався ремонтом взуття. Кажу так, мовляв, і так, допоможіть приструнити сина. А той чує і прирікається з батьком. Ех, батько як не візьме мотузку і кричить, що повісить негідника. Я вже і сама злякалася, молю, щоб відпустив хлопця. Зрештою, той помінявся, може, і справді злякався.

 А ще Марія Пилипівна згадує, як була класним керівником у 8 класі, випускному. Туди набрали учнів із сіл. Загалом клас був хороший. До речі, у ньому навчалася і сьогоднішній лікар Ірина Володіна. Але був серед учнів і свій „ подарунок”, батько кого був першим секретарем райкому партії. Всі на уроках, а Вадим на подвір’ї бігає, вчити нічого не хотів.

– Тодішній завуч школи Йосип Аршинов викликав мене і каже, щоб я до батьків ішла, адже на самого хлопця впливати була марно. Обіцяє, що вчитиметься, а сам з уроків тікає. Іду я до матері, додому, а Вадим за мною і каже, що собаку на мене спустить, – згадує колишня вчителька. – Поговорила я з матір’ю, але вона сина покривала, і нічого після мого візиту не змінилося. Тоді Йосип Григорович порадив сходити до батька, у райком. Страшно було, але на прийом до нього я потрапила, усе розповіла, і він мене зрозумів. Не знаю, як він впливав на сина, але Вадим перестав пропускати уроки, і екзаменаційну роботу написав на „трійку”.

Згадує Марія Пилипівна і ще одного свого учня – Василя Гаврилюка, який тепер мешкає у Америці.Той теж у школі не хотів вчитися, а вже коли обзавівся сім’єю, то не раз зустрічав вчительку у місті, просив вибачення і цілував їй руки. Ще і Шевченка декламував.

Спогади вчительки – це її життя, віддане дітям. Найбільша вдячність для неї – учні, які пішли її шляхом. Так, вчителями стали Ніна Кучерук, Людмила Кисельова, Тамара Трофімчук, Галина Степанюк і багато інших. Мамину стежку продовжила і донька Валентина, яка стала математиком і була заміжня за директором Новомалинської школи Василем Назаровичем Приходьком. Син Михайло Михайлович став інженером, живе і працює з родиною у Москві. Перед Новим роком він навідувався до матері.

– Мама у нас золота. І хоча мене у школі вона не вчила, але я з нею усім ділився, – згадує син. – Вона знала про усі мої труднощі і була завжди першим порадником. До речі, моя дружина Світлана Ярославівна – теж педагог, іноземний філолог.

Сьогодні у Марії Пилипівни четверо онуків і троє правнуків. Онучка Віта вчителює на Вінничині. Ще один онук служить в Рівному, двоє онуків в Москві. Правнук Дмитро вчиться в педінституті.

...Старість не буває легкою, особливо коли живеш у суцільній пітьмі, як ця жінка. Адже за операцію на очах в такому віці ніхто з лікарів не береться. Однак в цій пітьмі світлим промінням пам’яті є добрі справи, відданість дітям і теплі слова вдячності, які сьогодні чути жінці особливо приємно.

Олена ТОЛОЧИК

На фото – Валентина Михайлівна, Василь Назарович, Світлана Ярославівна, онук Сашко з Марією Пилипівною Цимбалюк.
Просмотров: 466 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]