Неділя

21.04.2019

21:11

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Ім’я Острога на полковому знамені

Традиційно піхотні та кавалерійські полки російської імператорської армії, крім порядкового номеру, мали ще й найменування в честь одного з губернських, обласних чи повітових міст імперії. І, як правило, це найменування ніяк не пов’язувалося з місцем дислокації військової частини, тобто, її гарнізоном. Для прикладу, напередодні Першої світової у нашій Волинській губернії були дислоковані три дивізії 11-го армійського корпусу. До складу 11-ої піхотної дивізії (штаб у Луцьку) входили 41-й піхотний Селенгінський та 42-й Якутський (гарнізон Дубна, пізніше – Кременця), 43-й піхотний Охотський та 44-й піхотний Камчатський полки. До складу 32-ої піхотної дивізії цього корпусу зі штабом у місті Рівне належали 125-й Курський, 127-й Путивльський, 128-й Старооскольський піхотні полки (усі – в гарнізоні Рівного), а також 126-й піхотний Рильський полк в гарнізоні Острога. Отже, всі частини цієї дивізії були названі в честь міст Курської губернії. Але, найменування жодної з частин не мало стосунку до Волинської губернії, у гарнізонах якої ці полки дислокувались.  

У свою ж чергу, названий в честь нашого краю Волинський лейб-гвардії полк (відомий своєю участю у Лютневій революції 1917 року і поваленні Миколи ІІ) постійно перебував у столиці імперії – Санкт-Петербурзі. На землях Царства Польського, що на той час належало Російській імперії, ніс службу напередодні світової війни і 6-й уланський Волинський полк.

А військові частини, названі на честь міст Волинської губернії, були розташовані в гарнізонах за її межами – у сусідній Київській губернії. Всі вони належали до 42-ї піхотної дивізії зі штабом у Києві 9-го армійського корпусу. В самому Києві були розташовані 165-й піхотний Луцький і 166-й піхотний Ровенський, а також 168-й Миргородський полки дивізії. А військова частина, наз­вана в честь нашого міста – 167-й піхотний Острозький полк – дислокувалася в гарнізоні повітового на той час міста Київської губернії Черкаси.

Декілька слів про цей полк. Він був сформований 19 травня 1877 року з київ­ського місцевого батальйону і запасних та відпускних чинів, і спочатку мав назву Київського місцевого полку (з цієї дати введеться старшинство військової частини). 31 серпня 1878 року 1-й батальйон цього полку був перей­менований в 41-й резервний піхотний кадровий батальйон, якому 26 березня 1880 року було надано прапор – тобто права самостійної військової частини. 25 березня 1891 року 41-й резервний батальйон було названо 168-м піхотним резервним Острозьким полком – спочатку в складі двох батальйонів. А з січня 1898 року були сформовані ще два батальйони і водночас змінено порядковий номер – з 168-го він став 167-м піхотним Острозьким полком. І цю назву зберігав до останніх днів свого існування.

Полковим святом було встановлено 9 травня (день святого Миколая за старим стилем). Аж до Першої світової війни Острозький полк ніс мирну гарнізонну службу, займався бойовою підготовкою і у військових діях участі не приймав. Серед командирів Острозького піхотного полку довоєнного часу були: полковник Павло Парчевський (у світову війну генерал-лейтенант, командир корпусу), полковник Дмитро Кадомський (у світову війну – генерал-майор, командир дивізії і начштабу корпусу, пізніше доб­ровільно вступив до Червоної Армії і був начштабу військового округу), полковник Олександр Бєляков (у світову війну – генерал-майор, командир дивізії, Геор­гіївський кавалер), пізніше – учасник білого руху і політемігрант.

У роки Першої світової війни у 167-му Острозькому піхотному полку ніс службу уродженець Гродненської губернії Микола Власик, призваний у березні 1915 року, георгіївський кавалер, унтер-офіцер. В історії ХХ ст. відомий як всемогутній начальник охорони Сталіна в 1932–1952 рр., генерал-лейтенант державної безпеки, особистий охоронець вождя, заарештований і засуджений в останні місяці його життя і, хоча помилуваний через три роки по його смерті, не поновлений у військовому званні та нагородах.

А в 1904-му році в Острозькому полку, після закінчення Чугуївського військового училища, починав молодшим офіцером свою військову кар’єру Василь Пронін – полковник, учасник російсько-японської та світової воєн, спроби корніловського перевороту в серпні 1917 року, пізніше – білого руху на Півдні Росії, старший штабний офіцер і паралельно – провідний військовий журналіст денікінської та врангелівської армій, а по громадянській війні – білої еміграції.

Молодим підпоручиком після закінчення Чугуївської військової школи, Київського кадетського корпусу, Київського юнкерського училища у 167-й Острозький піхотний полк у Черкасах отримав призначення у 1912 році Михайло Садовський. У складі полку пройшов Першу світову війну, був важко поранений, отруєний газами, отримав шість бойових нагород. В роки української революції він же, вже в ранзі полковника армії УНР, займав вищі штабні посади, розробляв бойові операції проти білих і червоних військ. Остання його штабна посада – начальник похідної канцелярії Головного отамана, на якій отримав ранг генерал-хорунжого. В діаспорі М. Садовський став визначним дослідником історії Українського війська і визвольних змагань, організатором військово-історичної періодики та військових музеїв.

Отже, 40 років існувала і в останні роки воювала на фронтах Першої світової військова частина, названа на честь нашого Острога на Волині. Можливо, з часом знайдеться її історик і напише літопис полку.

Микола МАНЬКО, заступник директора з наукової роботи КЗ «Державний історико-культурний заповідник м. Острога» Рівненської облради

№7 від 8 лютого 2014 р. Категория: Історія, краєзнавство і туризм | Просмотров: 447 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]