П'ятниця

26.04.2019

05:08

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Як КОЗАКи Відень розмалювали

У молодості, особливо в студентські роки, мабуть кожен другий хоче побільше подорожувати та відкривати для себе світ. І це не дивно, адже молоді люди прекрасно розуміють, що далі, з дорослішанням, коли з’явиться постійна робота і сім’я, часу на подорожі буде залишатися все менше. Отож, іноді треба відкинути усі страхи й побоювання щодо закордонного життя та спробувати вирватись в іноземний світ. Так, принаймні мені здається, вчинила уродженка Верхова нашого району, студентка 4 курсу Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана Катерина Козак. Дівчина разом із одногрупницею з Хмельниччини Вікторією Крисько подала заявку до організації  «СВІТ-Україна» на участь в міжнародному волонтерському таборі, і вже за кілька днів дізналась, що поїде до Відня. 

Як розповідає Катя, спочатку їй не вірилось, що вони пройдуть, адже довелося заповнювати чимало анкетних даних та писати розгорнутий мотиваційний лист, і все –  англійською мовою. Однак, незабаром дівчатам повідомили, що вони обоє – єдині з України – відібрані до групи, яка працюватиме у Відні. Організація забезпечувала проживанням та харчуванням. Загалом до столиці Австрії прибуло 15 волонтерів з різних куточків світу, завданням яких було – зробити невеличкий, швидше косметичний ремонт у кімнатах притулку для бездомних. Волонтерів розбили на три групки по 5 осіб. Кожній з них була надана одна кімната для ремонту. У групі Катерини була її подруга Віка, представник з Сербії, Іспанії та двоє – з Тайваню. Усі, попри такі контрастні національності, відразу знайшли спільну мову та потоваришували.

– До роботи ми вирішили підійти творчо, – розповідає Катерина. – Спочатку хотіли намалювати на стінах кімнати чотири пори року, але зрозуміли, що нам не вистачить часу. Тому намалювали велике дерево, яке змінює свій вигляд зі зміною пір року (на фото ліворуч). Інструменти і фарби ми вибирали та закуповували самі, але за кошти організації. Працювали 6 годин в день, три – до обіду та три – після. Наша робота постійно чергувалась з веселощами, сміхом, часто ми малювали не лише стіни, а й один одного, – з посмішкою згадує Катерина.

У вільний від роботи час, а його і справді було достатньо, Катя разом із товаришкою з Хмельниччини та волонтерами інших країн, які також встигли стати друзями, манд­рувала Віднем та краще пізнавала життя, культуру й побут столиці Австрії.

– Кожен, хто хоча б раз бував у Відні, погодиться, що це одне з найкомфортніших міст: тут абсолютно все створене для людей, їхнього затишку та зручності, – розповідає студентка. –  Перше, що мене здивувало найбільше, – це транспортна система. У віденському тролейбусі чи метро ніколи не виникне сварок або штовханини. Все зроблено задля комфорту людей. На кожній зупинці є електронна табличка, яка повідомляє, о котрій годині приїде певний вид транспорту і він завжди прибуває  у зазначений час. Найкраще у Відні купувати проїзний, який діє на всі види громадського транспорту упродовж тижня. Квиток, насправді, практично не перевіряють. Але всі віденці обов’язково його купують. Для дітей до 14 років проїзд на громадському транспорті безкоштовний по неділях, святкових днях і під час канікул в австрійських школах. У кожному транспорті вмонтовані кондиціонери, і там ніколи не має задухи у спеку, чого не скажеш про наш. 

Під час перебування у Відні Катерина відвідала музичні фестивалі, зокрема, джазовий запам’ятався їй найбільше високим рівнем музики та чудовим виконанням. Як і в нас, фестивалі там супроводжуються випивкою, але в міру, танцями, поїданням солодощів, морозива тощо. До речі, віденське морозиво надзвичайно припало Катерині до смаку. Коштує воно один-півтора євро, але його ціна цілком виправдана якістю. Взагалі, австрійські столичні ціни, за словами Каті, у співставленні з їхніми зарплатами – досить низькі. До прикладу, кілограм м’яса коштує 5 євро, при середньостатистичній зарплаті 1000 євро. Мінімальна українська заробітна плата – теж тисяча, тільки у гривнях, однак, 1кг м'яса за 5 грн. (у тому ж розрахунку) ми не купимо ніде.

Ще одним подивом для Катерини стало те, що газети у Відні лежать у ящиках посеред вулиці. Поряд стоїть коробка, куди кидають центи за газету. Цей процес ніхто не контролює, але абсолютно усі віденці, беручи газету, обов’язково кинуть 20-30 центів за неї. А ми б змогли так?..

Ну і звичайно, чи не найбільше вражень у Каті викликала архітектура Відня:

– Відень – із тих міст, які вподобають шанувальники вишуканої й водночас помпезної архітектури. Це місто, де обов'язково варто погуляти неймовірними палацовими парками Бельведера, відвідати славетну Віденську оперу, палац Шенбурн (віденська резиденція австрійських імператорів і одна з найбільш важливих споруд австрійського бароко загалом – ред.), зазирнути в Собор Святого Стефана, який знаходиться на центральній площі міста, і будівля якого досі дивує навіть найбільш досвідчених туристів.

Окрім цього, Катерина побувала біля пам’ятника українським козакам у Відні (на фото), які допомогли визволити столицю Австрії від ворога під час Віденської битви. Разом з Вікторією, тримаючи у руках наш національний прапор, який дівчата взяли з собою до Відня, Катерина заспівала гімн України. Каже, що перехожі від побаченого оглядались і навіть аплодували.

Загалом за два тижні перебування у столиці Австрії, в Катерини Козак склались лише гарні враження. Вона знайшла чимало закордонних  друзів, з якими і зараз продовжує спілкуватись через Інтернет. У день перед від’їздом їхній табір влаштував вечір національних страв. Катя приготувала традиційний український червоний борщ. Правда, червоний буряк знайти у Відні виявилось справжньою проблемою, тому готувала  наша українка борщ з консервованого буряка, однак це не завадило йому стати однією з найсмачніших страв вечора.

Отож, історія подорожі до Європи Катерини Козак ще раз підтверджує, що не варто нічого боятись і що закордонне життя – не за таким вже й далеким кордоном. Тому – побільше сміливості та завзяття, щоб у старості, як писав Марк Твен, не довелося шкодувати про те, що мало любили і мало подорожували.

Євгенія ПОЛІЩУК

№ 33 від 15 серпня 2015 р. Категория: Історія, краєзнавство і туризм | Просмотров: 601 | Добавил: Євгенія | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]