Вівторок

23.04.2019

21:50

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Як кухарка генеральшою стала
Мудрість жінки, важливість простих людських цінностей та професіоналізм акторської гри продемонструвала вистава «Наполеон та корсинка», з якою знову завітали до Острога актори Рівненського обласного музично-драматичного театру цього вівторка. П’єса на дві дії з жартівливими діалогами та оригінальним сюжетом спонукала глядачів, яких була повна зала, замислитись над одвічними питаннями. А ще прем’єра подарувала добрий вечір, гарний настрій і привід для дружніх дискусій.

Вже сам початок вистави – офіцерський поєдинок за яйця на шпагах – налаштував глядачів на гумористичний лад. Так у звичний спосіб охоронці ув’язненого на острові Святої Єлени імператора з’ясовували стосунки між собою. Песимізм і серйозність Бонапарта на початку вистави змінюються із появою звичайної жінки, корсиканки на ім’я Жозефіна. Вона дісталася на острів аби «вибити» борг з Наполеона за свого загиблого у війську імператора чоловіка. Її поява там є незаконною і губернатор острова наказує видворити звідти жінку. Однак Наполеон, демонструючи свою владу, наполягає, аби та залишилась замість одного з вибувших генералів. Таким чином Жозефіна стає генеральшою і займається обслугою Бонапарта. Ненависна йому морква в меню, козяче молока замість вина, адміральський мундир замість опудала на городі, корчіння гримас – усе це Жозефіна робить заради того, аби відставний імператор відчув себе просто людиною, мужиком! І це їй вдається! Адже за гроші, які вона таки отримала від Бонапарта як борг за чоловіка, жінка влаштовує свято з нагоди річниці його коронації. При цьому вона стає справжнім другом і Соломоном, який примушує задуматись, що важливіше: амбіції, честь, слава чи щирий сміх, сонячний день, хороша пісня. Зрештою, Бонапарт резюмує: якби у його війську було 5 таких Жозефін, перемога під Аустерліцом йому була б забезпечена. Він пропонує жінці руку і серце, «забувши», що одружений...

« Хепі-енд» п’єси – це щирий сміх Бонапарта, який ніколи не сміявся, квіти акторам, довгі бурхливі овації залу. Глядачі довго стоячи аплодували мудрій науці театру.

Прикро лише те, що протягом усієї вистави, не зважаючи на попередження адміністратора, в залі не змовкали мобільні телефони, а її початок був затьмарений... гавканням собаки.

Олена ТОЛОЧИК
Просмотров: 311 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]